Сергій одружився з Мариною три роки тому. Жили вони непогано. Сергій займався ремонтом техніки. І от, одного разу він поїхав забрати на ремонт компʼютер. Двері йому відчинила довгонога красуня, в коротенькій спідничці. – Сергійку, ти що, мене не впізнаєш?! – раптом запитала дівчина. Сергій застиг від здивування

Головна пліткарка в цілому будинку, Іванівна, з жалем дивилася в слід Марині, яка вела за ручку маленького сина.

-Бідолашна дівчина, чоловік гультяй, а вона нічого не знає. Ходить щаслива, посміхається до всіх…

-Та тихіше! Ох, і недобра ти є, – шикнула до неї Василівна, сусідка Марини по сходовому майданчику.

Марина вийшла заміж три роки тому. Жили вони із чоловіком непогано. Сергій працював у банку. Зарплата середня, але він ще підробляв удома. Займався ремонтом комп’ютерів. На життя вистачало.

Батьки подарували їм на весілля гроші. Молодята купили квартиру в кредит. Життя йшло своєю чергою…

Два роки тому у них народився син. Сергій був дуже гордий. Малюка з рук не відпускав. Весь вільний час займався ним.

Але одного разу він поїхав на виклик. Треба було забрати на ремонт комп’ютер. Двері йому відчинила довгонога красуня, в коротенькій спідничці. Він привітався і запитав, де в неї комп’ютер.

-Сергійку, ти що, мене не впізнаєш? – раптом запитала дівчина.

Сергій застиг від здивування. Він уважно глянув на неї і… згадав! Це була його однокласниця Юля.

-Юля? Яка ж ти стала! Тебе не впізнати, – щиро здивувався чоловік.

Він згадав школу. Юля була тоді руда і в окулярах. Тихоня. Ніколи не гралася на перервах, а сиділа і читала підручники.

-Ти так змінилася! – захоплено сказав Сергій.

Вони посиділи на кухні, попили чаю, побалакали. Виявилося, що Юля працює начальником відділу в одній будівельній фірмі. І туди потрібен айтішник. Вона запропонувала Сергію подумати про зміну роботи.

-Зарплата в тебе буде вдвічі більша, ніж зараз, і тобі не доведеться бігати на підробітки, – сказала Юля, чарівно усміхаючись.

-Я подумаю… – невпевнено відповів Сергій.

-Ну, поки ти думатимеш, пропоную зустрітися на вихідних у кафе. Поговоримо, згадаємо школу, – запропонувала Юля.

Сергій не міг дочекатися вихідного. Юля йому навіть снилася і він нічого не міг із цим зробити.

-Так, недаремно вона добре вчилася, начальницею стала, – міркував він.

І ось настала субота. Сергій сказав дружині, що в нього на вечір є невідкладні справи і пішов на зустріч із Юлею.

Трохи потупцявшись біля входу в кафе, біля якого йому призначила зустріч Юля, він побачив, як на парковку під’їхала дорога машина. З неї вийшла Юля.

-Яка ж вона гарна, – подумав Сергій.

Чоловіки оберталися, щоб глянути на таку красуню. Вона помахала Сергію рукою, вітаючись.

Вони недовго просиділи в кафе.

-У мене вдома така апетитна качка в духовці. Давай поїдемо до мене, щось так їсти хочеться, – раптом запропонувала Юля.

Сергій мовчки кивнув на знак згоди і вони поїхали до Юлі додому

Качка справді була чудово приготована. Юля виявилася не тільки красунею, а й хорошою господаркою.

Ігристе до качки також було підібрано зі знанням справи. Від цього всього Сергію стало якось аж млосно. Він розслабився, а отямився аж вранці.

На його плечі лежала рудоволоса красуня, мрія будь-якого чоловіка…

Першим, про кого подумав Сергій, був син…

-Що ж тепер буде? Як я дивитимусь в очі дружині? – схаменувся він.

Юля солодко потяглася, розплющила очі і ніжно поцілувала Сергія. Всі думки тут же зникли. На тумбочці беззвучно дзвонив телефон. Але Сергію зараз було не до нього…

Ближче до вечора Юля раптом поквапила Сергія.

-Давай, збирайся. У мене справи, – раптом сказала вона.

Юля побігла у ванну, а коли повернулася, з досадою почала підганяти Сергія.

-Ти ще тут? – запитала вона і почала підштовхувати його до виходу.

-Коли ми зустрінемось? – запитав Сергій.

-Я тобі подзвоню, – сказала Юля і швидко закрила двері в квартиру.

Щойно вийшовши на вулицю, Сергій раптом згадав про дружину і сина. Як і що сказати йому вдома? Де він був. І раптом йому на думку прийшла ідея. Він подзвонив другу.

-Степане, виручай друже. Якщо що скажеш моїй дружині, що ми з тобою ремонтували тобі машину. З учорашнього дня…
Степан дуже здивувався, але погодився прикрити друга.

Вдома на нього чекала засмучена Марина.

-Ти де був, я всю ніч не спала, чекала на тебе, обдзвонила всіх?! – з порога почала вона.

-Пробач, люба. Ми в Степана в гаражі провозилися з його старенькою машиною. Йому треба було терміново полагодити, а телефони забули в квартирі.

Марина почала поратися на кухні.

-Їсти хочеш, мабуть? Іди нагодую тебе, – покликала вона чоловіка.

Сергій із полегшенням зітхнув. У понеділок йому зателефонувала Юля. Сказала, щоб завтра він був на десяту годину на співбесіді в директора.

Дружині він поки що нічого не сказав, не хотів навіть сам вірити в те, що його візьмуть на нову роботу.

Співбесіди, як такої не було. Директор просто подивився на нього, поставив кілька, нічого не значущих питань про сім’ю і його роботу, та й все.

Сказав, щоб наступного тижня він брався до роботи.

На роботі документи йому віддали без зайвих питань.

Він розповів Марині про те, що тепер працюватиме менше, а отримуватиме більше.

-Тепер я більше часу проводитиму з сином, – похвалився він дружині.

Але як же він помилявся…

Тепер вдома він бував дуже рідко. І все через Юлю.

Перед Мариною, він все списував на великий обсяг роботи. Нове місце, складно звикнути і все таке…

А Юля вимагала дедалі більше уваги… Сердилась, коли він відмовлявся залишатися на ніч.

Йому все важче стало метатися між двома квартирами…

Що робити він не знав і нарешті заплутався у власній брехні…

Дружину він любив. Але боявся, що коли розсердить Юлю, то втратить роботу.

І ось одного дня Юля заговорила про розлучення…

-Тобі пора вирішувати, з ким ти будеш. Або подавай на розлучення з Мариною, або ми з тобою більше не зустрінемось! – категорично сказала вона.

Сергій не знав, що й відповісти Юлі… Він стояв біля дверей опустивши очі. І раптом він рішуче сказав:
-Юля ти вже вибач, але сім’ю я не залишу!

-Ну що ж, ти зробив свій вибір. Іди. Ти вільний, – сухо сказала вона.

Другого дня він прийшов на роботу, але його не пропустили на прохідній. Вахтер повідомив, що йому потрібно у відділ кадрів, отримати розрахунок. Він звільнений…

Сергій спробував повернутись на колишню роботу. Але йому відмовили…

Сердитий на себе і на весь світ він прийшов додому.

Марина відчинила двері і виставила йому валізу на майданчик зі словами:

-Мені подзвонила Юля і все розповіла!

Двері перед ним зачинилися і Сергію здалося, що весь світ проти нього.

Він подумки сварився на всіх! На Юлю, Марину, але тільки не себе…

Мати зустріла його нерадісно… Марина попередила її про розлучення.

Батько із сином всю ніч проговорили на кухні, а на ранок Сергій поїхав до дружини і попросив побачитись із сином.

Марина в квартиру його таки впустила і він присів біля ліжечка зі сплячою дитиною.

Довго сидів мовчки, а потім мовчки й пішов, тихо прикривши за собою двері.

Марина його не зупинила…

Можливо потім, колись, Марина й пробачить його… Але точно не зараз…