Юля з Дмитром переїхали у нову квартиру, у якій майже рік робили ремонт. Жінка нагодувала чоловіка сніданком і відправила на роботу, а сама почала розбирати коробки. Раптом в одній з коробок, Юля знайшла чужі жіночі речі, а на самому дні коробки лежала якась дивна записка. Юля прочитала записку і застигла. – Невже це правда? – сказала жінка і не змогла стримати сліз

Юля вибігла надвір і не змогла стримати сліз. Так погано їй ще ніколи не було. Яка вона наївна, як могла повірити йому. Такої зради вона від нього не очікувала.

Добре, що на вулиці на неї вже чекало таксі. Юля стрибнула в машину і поїхала якнайдалі від цього всього.

Вже сидячи в машині, вона розмірковувала.

Сьогодні був рівно рік з дати їхнього весілля. Яке воно там? Ситцеве? Треба хусточки дарувати, щоб сльози витирати.

Ні, невже це правда? Ось так просто зруйнувалося все її щасливе життя чи це була ілюзія щасливого життя?

Юля росла в дуже багатій сім’ї. Мама працювала у банку, тато у великій будівельній фірмі. Батьки рідко бували вдома, але Юля мала найкраще дитинство.

Поки її подружки про щось мріяли, Юлі досить було озвучити свою мрію, та навіть не мрію, а бажання, і воно вже скоро здійснювалося.

Найкращі іграшки, поїздки на море, подорожі, а у підлітковому віці будь-які брендові речі, розваги.

Наприклад, вийде нова колекція кросівок. Однокласники тільки охають і картинки розглядають, а Юля через пару днів вже в цих кросівках ходить.

Батьки їй завжди довіряли і завжди на всі її бажання щедро давали гроші. Однак, вона, і в цьому треба віддати їй належне, ніколи не перегинала з цим. Додому вчасно, завжди на зв’язку, завжди доброзичлива з батьками, всі прохання намагалася виконувати, прислухалася до батьківських порад. Батькам із нею було легко, а їй було легко з ними.

Роман її теж був гарний. Познайомилися вони з Дмитром дуже незвично. Вона зчищала сніг із машини. Він сидів у своїй машині тут же поряд на парковці і з вікна спостерігав, як ця маленька дівчина відважно підстрибує, щоб забрати сніг.

Потім Юля просто на парковці примудрилася застрягти. Дмитро не витримав і вийшов із машини. Він їй допоміг виїхати, а вона на знак подяки погодилася на чашку кави з нею у найближчій кав’ярні.

Після цієї зустрічі вони зустрічалися щодня і вже за півроку Дмитро зробив Юлі пропозицію. Вона була щасливою. Батькам Дмитро дуже сподобався, особливо мамі. Як виявилося, він також був працівником банківської сфери. У мами було безліч тем для обговорення з зятем. Вона навіть поради в нього питала. Тато теж прихильно поставився до появи нареченого. Але тата більше цікавили руки Дмитра, ніж дохід, чи вміє майбутній зять щось робити руками, і чи з того місця ці руки в нього ростуть?

Незабаром батькові вдалося переконатися, що з руками в Дмитра все в порядку. Вміє і гроші заробляти і в будинку, якщо що зламалося, полагодить.

Унікальні здібності та таланти майбутнього зятя продемонстрували батькам Юлі на прикладі ремонту вимикача, який раптом перестав працювати.

Отак і дали тато з мамою Юлі своє благословення на шлюб. Весілля було шикарне. Гуляла вся рідня та друзі Юлі, а ось з боку Дмитра було мало гостей. Батьків у нього не було, родичі жили далеко. Лише пара інститутських друзів, один із яких був свідком на весіллі.

Але Юлю це анітрохи не бентежило. Вона готова була поділитися з Дімою всім, у тому числі друзями та родичами.

Після весілля вони почали жити в квартирі Дмитра, але так як вона була орендована, відразу ж вирішили оформити іпотеку і купити свою. На перший внесок грошей як весільний подарунок дали батьки Юлі. Вона довірила чоловікові всі процедури, і незабаром він привів її в нову квартиру в елітному житловому комплексі.

Вони розпочали ремонт, який тривав майже весь рік і закінчився лише тиждень тому. Принаймні так казав Дмитро. Вони до пуття разом у новій квартирі і пожити не встигли. Знімну вже звільнили і зараз Юлі, крім батьківського будинку, нікуди було їхати.

Проте, до батьків Юлі не хотілося. Соромно було. Батько їй казав, щоб не поспішала, а вона запевняла їх, що ніколи не пошкодує.

Юля вирішила поїхати до Каті. Подруга, однокурсниця відрізнялася серйозним підходом до життя, розважливістю та продуманістю. Іноді Юлю це напружувало, але не зараз.

Саме зараз хотілося, щоб хтось збоку розібрав ситуацію, все розклав по поличках і пояснив, чому це сталося і як тепер їй жити.

Юля сказала таксисту адресу і набрала Катю. Катя була, на щастя, вдома, хоч вона завжди після роботи була вдома, але мало…

*****

-Проходь! Рада тебе бачити! – Катя обняла подругу і жестом запросила до кімнати.

Подруги зручно розташувалися, і Юля розпочала свою розповідь.

– Катю, у це складно повірити. Я навіть думаю, що якби мені хтось таке розповів, я і не повірила б. Але це сталося зі мною. Ти знаєш, що сьогодні річниця нашого весілля і ми з Дмитром хотіли… точніше, я хотіла і чомусь думала, що і він теж хоче, — поправила себе Юля, — отож. Хотіли відзначити цю подію якось особливо, тим більше тиждень тому ми переїхали до нової квартири, де нарешті закінчився ремонт. Зараз про ремонт розповім. Напевно правильно почати саме з квартири та ремонту. Після весілля ми придбали нову квартиру. Почали ремонт. Моя участь, крім грошей, полягала ще у відповідності дизайну інтер’єру, виборі кольорів, підборі меблів. Решту все на себе взяв Дмитро. Він знайшов бригаду, уклав договір, контролював перебіг робіт. Ремонт затягнувся. То робітники занедужали, то постачання матеріалів не було, то одне, то інше. Але ми особливо не поспішали, жили на орендованій квартирі і хотіли, щоб у нашій новій квартирі було все ідеально. Тому готові були чекати на матеріали і так далі. Нарешті, два тижні тому нам бригадир віддав ключі і сказав, що все готове. Я хотіла разом із Дмитром поїхати приймати роботи, але він мене навіщось відмовив, мовляв, не жіноча це справа. Потім сама все побачиш. Я з ним не поїхала. Тиждень тому він нарешті мене туди привіз, я все оглянула, мені все сподобалося і ми буквально за день перевезли речі, що залишилися з орендованої квартири в нову. Звичайно, одразу я все не розібрала, якісь речі ще в коробках лежать. Тепер повертаюся до річниці. Я замовила обід у ресторані і хотіла якось особливо виглядати. Почала розкривати мої коробки в пошуках відповідної сукні і …., – Юля вдихнула більше повітря, щоб не розплакатися, – і в черговій розкритій коробці я знайшла ….. жіночі речі. Причому повний набір для життя у чужій квартирі. Пара нічних сорочок, білизна, халат, тапочки, косметичка, парфуми, креми всякі для тіла, шкарпетки і навіть зубна щітка. Мабуть, всі основні речі були вивезені раніше, а цю дрібницю зібрали похапцем, запакували і забули взяти. А ще там лежав лист А4, списаний жіночим почерком, у ньому освідчення в коханні, любий мій, мені так страшно, що з нами буде далі. Це були найкращі дні у моєму житті. У мене без тебе нема майбутнього. Твоє серце належить інший і так далі, – Юля замовкла, занурившись у свої думки.

Катя сходила, поставила чайник, принесла чашки, чай, цукерки. Потім налила собі чай та Юлі.

-Що було далі? — нагадала Катя.

-А так! – Юля продовжила розповідь. – Далі я швидко зібралася, викликала таксі. Я все робила як уві сні, – додала Юля. – Дмитро спитав у мене, куди я йду, я мовчки поставила перед ним цю коробку, поклала листок А4 і пішла до дверей. Поки він дивився на це, я вже була на сходах, він мене спробував наздогнати, щось хотів пояснити, але я сказала, що мені все стало зрозуміло і пішла. Добре, що таксі вже було біля під’їзду. От і все.

-Чому ти не дала йому шансу все пояснити тобі? — спитала розважлива Катя.

-Катю, що пояснити? Що він у нашій квартирі поки вона нібито ремонтувалася жив з іншою, точніше, вона там жила, а він вечорами «перевіряв, як іде ремонт» разом з нею. Адже він реально пару разів на тиждень бував там, іноді затримувався на кілька годин, говорив, що в пробках стоїть. А сам… — Юля заплакала.

– Не плач, несхожий твій Дмитро на ошуканця, я таких відразу відчуваю. Це не про нього. Зараз дзвони мамі та татові, кажи, що з тобою все нормально. Бо він ще їх підніме в пошуках тебе.

Юля заспокоїлася, набрала маму, поговорила з нею. Виявляється, Дмитро дзвонив її батькам, але про сварку не сказав. Просто дізнавався, чи не заїжджала Юля до них, нібито вони розминулись. Юля сказала, що заїхала до Каті, і з нею все нормально.

-Катю, що ж мені робити далі? Як же тепер бути? Мені так батьків шкода, мама вже розхвилювалася, не зрозуміє в чому річ, а якщо я все їм розповім, взагалі не знаю, що буде.

-Юля, почекай, треба спочатку у всьому розібратися. Щось мені у цій історії не подобається. – сказала Катя.

У цей момент у Юлі задзвонив телефон.

-Катю, це Дмитро, – вигукнула дівчина. – Я не буду відповідати!

За кілька хвилин у Каті теж задзвонив телефон. Вона вийшла з кімнати, щоб відповісти, за кілька хвилин повернулася. Сказала Юлі, що з роботи дзвонили і дівчата продовжили розмову.

-Юля, залишся сьогодні у мене, – запропонувала подрузі Катя, – а завтра буде новий день і буде видно, що робити.

Юля погодилася із подругою. Вони пробалакали до пізньої ночі і тільки під ранок заснули. Добре, що була субота, і завтра не треба було працювати.

Наступного дня дівчат розбудив дзвінок у домофон. Катя пішла відчиняти. Юля встала з ліжка, про всяк випадок одягла халат, який її люб’язно позичила подруга. Через пару хвилин у квартиру увійшов… Дмитро.

-Як ти мене знайшов? Катя, це ти йому зателефонувала? – обрушилася зі звинуваченнями на подругу Юля.

-Юля, заспокойся і просто послухай мене, – закликав дружину Дмитро. – Я повинен тобі все пояснити, а далі роби як знаєш! Ти можеш просто мене вислухати?

-А що я маю вибір? Стою і слухаю, – злісно сказала Юля. -Дякую, Кать, дарма я до тебе приїхала.

-Юля, Ніхто тобі не хоче зла, не шукай підстав. Вислухай його, все одно треба щось вирішувати. – Катя тактовно залишила подружжя віч-на-віч, а сама пішла в дальню кімнату.

-Юля, те, що ти вчора виявила в нашій квартирі, справді залишила жінка, – почав Дмитро розповідь і одразу зрозумів, що треба прискорюватися. – Але ця жінка не має до мене жодного стосунку. – швидко додав він. – Так вийшло, звичайно, я в цьому винен, – зітхнув Дмитро, – я пізно сам про все дізнався. Наш бригадир спеціально тягнув ремонт, щоб було місце зустрічей із коханкою. Не знаю, що він їй говорив, обіцяв, може, що це його квартира або що він з нею житиме в цій квартирі, але вона, мабуть, часто бувала там і з ним ночувала. Я коли дізнався про це, а сказали мені добрі сусіди, відразу ж забрав у нього ключі і сам виніс із квартири інструменти, що залишилися. Його більше не пускав туди. Мені було соромно сказати тобі, що мене так обдурили. Головне, я завжди приїжджав дивитись просування ремонту, попередньо йому зателефонувавши. Він завжди знав і на цей час напевно відправляв її кудись. Ну так от, я коли виявив у квартирі жіночі речі, одразу їх зібрав у коробку і вирішив викинути, та, мабуть, переплутав коробки, там ще одна стояла така сама.

-Це були мої сукні, які я шукала вчора, – тихо додала Юля.

-Юля, Ну пробач, купимо нові сукні! У сенсі, я не про сукні перепрошую, а що недодивився і все так вийшло. Давай, доїдемо до нього. Він сам тобі все розкаже, щоб у тебе не було сумніву?

Юля здивувалася від почутого, таке вона й уявити не могла. Хоча сумніви ще були. Вона погодилася поїхати з Дмитром до цього бригадира і почути все з його вуст. Але попросила Катю поїхати разом із ними.

Незабаром вони зустрілися з бригадиром, який ремонтував їхню квартиру. Він неохоче зізнався і підтвердив слова Дмитра. Вибачатись не став, але додав, щоб вони дружині його не повідомляли.

Юля та Дмитро знизали плечима, їм це було не потрібно, та й дружини вони його не знали. Юля подякувала Каті за підтримку і вони з Дмитром вирушили додому. А дорогою він завіз її в магазин, щоб купити нову сукню замість випадково викинутих. Хоч на день пізніше, але вони все ж таки вирішили відзначити річницю весілля!