Наталя вирішила зібрати всю родину на Великдень у себе. Подзвонила батькам, свекрусі, іншим родичам та запросила у гості. Спекла паску, пофарбувала яйця та накрила святковий стіл. Першою приїхала мама з батьком. – Наталко, ось від нас для вашого столу, – мама передала пакет. Наталя взяла пакет, заглянула в середину, і застигла від здивування

Великдень Наталка любила. Не так як релігійне свято, а як сімейне. Коли вона була маленькою, вони завжди їздили до бабусі. Коли не стало бабусі, то відзначали його у мами.

Цього року Наталка вирішила відзначити свято у себе вдома та запросити батьків та свекруху, у неї недавно не стало чоловіка. Зі свекрухою стосунки були рівні, але Великдень разом вони не відзначали. Тож Наталка вирішила всіх зібрати цього року.

З подругою Оксаною вони спекли паски. Оксана була професійним пекарем. Сама Наталка була слабкою у випічці. Вдома у неї випічку їв лише молодший син Ігор. Старша донька Марійка стежила за фігурою, чоловік до мучного був байдужий, та й сама вона намагалася не зловживати. Так що нічого страшного в тому, що Наталка пекла рідко і лише кілька видів пирогів.

Марійка по-своєму готувалася до свята. Вона взяла на себе відповідальність за фарбування яєць. Наталя тільки купила доньці два десятки яєць на експерименти і не турбувала дитину.

Залишилось зібрати гостей.

-Мамо, цього року я вирішила запросити тебе та Людмилу Петрівну до себе на Великдень.

-Правильно, нічого Люді одній вдома сидіти. Я тоді свою фірмову паску спекуР і яєчок захоплю.

-Мамочко, не потрібно. Я паску спекла, а Марійка там яйця фарбує. Обіцяла, що буде “вау”. Не знаю, який там “вау”, але все буде.

-Але ж я маю щось привезти. – обурилася мама.

-Ну привези фруктів онукам.

-Добре. – невдоволеним голосом відповіла жінка.

Віра Семенівна поклала слухавку.

-Уявляєш, Наталка сказала паску не привозити. – Вона звернулася до чоловіка. – Сама пече. Сашко, та що вона там пече? Вона ж пекти не вміє.

-Віра, не перебільшуй. Пироги смачні у неї виходять. Ти краще салат свій фірмовий зроби. Марійка точно оцінить.

-Ні Сашко, без паски до нашої дочки їхати не можна. Піду пекти.

Наталка, яка нічого не підозрювала, зателефонувала свекрусі.

-Людмило Петрівно, добрий день.

-Привіт Наталю.

-Людмила Петрівна, приїжджайте до нас на Великдень. Батьки приїдуть. Я паску спекла, Марійка яйця фарбує.

-Добре. Я тоді паску зроблю.

-Дякую. Тоді ми вас на першу годину чекаємо.

-Добре.

Людмила Петрівна поклала слухавуку і подивилася на свого кота Мурчика.

-Мурчик, ну а до Великодня і невелику паску спечемо, щоб всім по шматочку і по яєчку. Ти згоден? – Вона погладила кота, а той тільки нявкнув у відповідь.

На призначений час Наталка з Марійкою накрили на стіл. Яйця поставили в гарному кошику, який Марія всю суботу прикрашала. Паску на гарну, велику тарілку, бо паска вийшла великою. Для паски від свекрухи Наталка приготувала спеціальну тарілку.

Першою приїхала мама.

-Наталко, ось від нас для столу, – Мама передала пакет.

– Мамо, – Наталка з обуренням зазирнула у пакет. – Я ж просила не привозити паску.

– Наталю, ну як же без паски?

-Я спекла паску.

-Наталко, ну яку ти можеш спекти паску?

Вони зайшли до кімнати, де було накрито стіл. На столі стояла шикарна паска.

-Сідайте, зараз Людмила Петрівна під’їде. Вона написала що у двох зупинках. Марійка, поклади на тарілку. – Наталка подала пакет доньці.

Марійка з усмішкою пішла викладати привезені бабусею гостинці. На столі стояли дві паски і гірка яєць збільшилася.

Коли Наталка повернулася до кімнати разом зі свекрухою, то розсміявся навіть суворий батько Наталі. Людмила Петрівна окрім обіцяної паски привезла ще декілька невеликих пасок та яйця. А Ігор потирав ручки. Всі ж з’їдять по шматочку, а все інше дістанеться йому.

Святкове застілля проходило у добрій, сімейній атмосфері. Ну і що, що паски так багато і бідному Ігорчику їх їсти ще кілька днів.

Подзвонили у двері. На порозі стояла Оксана.

-Наталю, виручай. Залишилися паски, мої їх вже їсти не хочуть, забери Ігору, він же в тебе любитель. – І вручила Наталці три паски.

-Дякую. – Наталка посміхнулася.

Коли вона принесла їх у кімнату, всі розсміялися, тільки ось Ігор похмурнів.

-Я ж стільки не з’їм.

-Тримайся синку. – Батько погладив сина по голові. – Допоможу чим зможу. Не можна ж ображати наших жінок.

Паски Ігор все ж таки доїв, але на наступні свята, всі вже ретельніше домовлялися про те, хто що готує.