Оксана весь день крутилася на кухні, готувала різні страви. Сьогодні у гості мають приїхати свати. Жінка накрила стіл, гарно одягнулася, і почула як у двір заїхала машина. Оксана з Сергієм вийшли зустрічати гостей. Жінка підійшла ближче до свахи, простягла руку…і застигла на місці. – Не може бути! Невже це вона, – тільки й подумала Оксана

Оксана закінчувала останні приготування для прийому гостей. Сьогодні у них у будинку гості незвичайні, начебто сватання. Але вона не була впевнена, що батьки її майбутнього зятя Олега по-справжньому свататимуть їх із Сергієм доньку Олю. У них у селі сватання – це цілий ритуал, зі своїми звичаями та зі своїми правилами.

А майбутні її свати – люди міські, навряд чи вони дотримуватимуться якихось звичаїв. Оля сказала, що це буде просте знайомство із майбутніми родичами: познайомляться та домовляться про весілля. 

Наголос у своїх приготуваннях Оксана зробила на естетику: дістала з далеких ящиків шафи свій найкращий посуд, на дні комода відшукала дорогу скатертину з незвичайною вишивкою по краю з натуральних шовкових ниток.

Страви для святкової вечері обрала теж не аби які, а хитромудрі, з ресторанного меню. На допомогу покликала свою подругу Ліду, кухаря зі стажем. Цілий вчорашній вечір вони удвох робили заготовки, а сьогодні з самого ранку крутилися над їх приготуванням. Оксана сподівалася, що старання не пройшли даремно, і частування виправдають її очікування. Дуже вже не хотілося осоромитися перед майбутньою свекрухою своєї доньки.

Оксана окинула поглядом накритий  стіл і залишилася задоволеною: все виглядало дуже гідно. Несподіваний телефонний дзвінок трохи здивував Оксану. Дзвонила Оля повідомити, що вони трохи затримаються: дорогою потрапили у велику пробку на трасі, як тільки виберуться з неї, обіцяла передзвонити. Оксана навіть зраділа такому розвитку подій: тепер вона може поволі привести себе в порядок.

За годину вони з Сергієм уже зустрічали гостей біля воріт. З Олегом вони вже були знайомі, він був у них кілька разів, тож для знайомства попрямували до його батьків. З машини вийшов сивий чоловік приємної зовнішності і миловидна жінка. Оксана підійшла ближче до гості, простягла руку, зазирнула в обличчя гості. З-під густого волосся на Оксану дивилася її “давня подруга” юності Ірина.

Оксані застигла і земля пішла з-під ніг. Ірина теж спочатку здивувалася, а потім простягла руку у відповідь для знайомства. Оксана впоралася з хвилюванням, розтягла губи в посмішці і вимовила чергову фразу. Коли Оксана глянула на батька Олега, що підійшов, впізнала в ньому того самого Сашка, через якого посварилися дві близькі подруги.

Оксана запросила гостей у будинок, метушилася, подаючи страви до столу, поки Сергій розважав гостей. Коли вона нарешті присіла на своє місце, Сергій сказав тост за знайомство, і застілля почалося. Господиня пропонувала гостям свої страви, але робила це якось скуто. Оля з подивом поглядала у бік мами: зазвичай у таких ситуаціях матуся сипала жартами-примовками, а тут все по іншому.

Гості теж були не в своїй тарілці, мовчали, майже нічого не їли. Як не намагався Сергій розворушити гостей – нічого не допомагало. Оля вийшла з-за столу, захопила за собою Олега і вийшовши у двір, запитала: “Ти щось розумієш? Вони що, не сподобалися один одному? Чому так поводяться?” Олег тільки плечима знизав: він теж був здивований.

Коли молодята повернулися до кімнати, за столом повисла якась пауза. І тут Оксана не витримала.

– Я так більше не можу. Стільки років минуло, Іро, давай вже помиримося, – сказала жінка.

 У Ірини навіть сльози виступили на очах, вона схопилася з стільця і ​​обняла Оксану. Сашко дивився на них і посміхався, а решта переглядалась і нічого не розуміла.

Заспокоївшись, Оксана розповіла про давню історію їхнього знайомства. Вона та Іра були близькими подругами в технікумі, жили вдвох в одній кімнаті. Якось подружки, гуляючи у вихідний в осінньому парку, познайомилися з молодими людьми – Сашком та Олексійом. Вони погуляли, домовилися про наступну зустріч і розійшлися додому.

Ірі з Оксаною хлопці сподобалися, вони весь вечір тільки й говорили про нових знайомих. Ірі дуже сподобався Сашко, вона оголосила його “своїм” та попросила подругу не заважати. Оксані теж Сашко сподобався, але говорити про це подрузі вона не стала. За наступної зустрічі Сашко вибрав Оксану: намагався взяти її за руку і надавав знаки уваги. Оксана спочатку не відповіла Сашкові, а до кінця вечора здалася, і спільна прогулянка завершилася призначенням наступного побачення вже для двох.

Іра ввечері влаштувала Оксані сварку, наговорила всяких речей і сказала, що зустрічатися Оксані з Сашком все одно не дасть. Що зробила Ірина, Оксана не знає, але її наступне побачення не відбулося – Сашко не прийшов. Між подругами пробігла чорна кішка, вони перестали розмовляти, а потім Ірина перейшла жити в іншу кімнату. І з цього часу вони перестали спілкуватися.

Про подальшу долю одна одної подруги не знали, і тут така зустріч! Коли Оксана закінчила свою розповідь, Ірина промовила: 

– Пробач мені, Оксано, сама не знала, що роблю .

Оксана, ніби скинула камінь з душі, сказала, що давно забула про образи, і не згадала б тепер, якби не ця ситуація, і взагалі вдячна Ірині за ту історію, бо вона дозволила зустріти своє щастя одразу після закінчення технікуму.

Маски скинуті, відносини з’ясовані, розмова за столом пожвавішала, було видно, що образи забуті. Сергій порозумівся з чоловіками, а подруги жваво розповідали про своє життя, поговорити було про що. От тільки про весілля до ладу й поговорити не встигли: за вікном була вже ніч. Домовилися все обговорити в гостях у Ірини із Сашком за два тижні. На тому гості розпрощалися та поїхали.

Оксана довго не могла заснути, все згадувала несподівану зустріч та дивувалася поворотам долі. Не дарма кажуть, що світ тісний, адже треба було доньці в мільйонному місті зустріти саме сина Ірини та Сашка. Чудеса твої, Господи!