Микола зайшов у квартиру, як раптом почув, що його дружина Марина розмовляє по телефону у кімнаті. Він тихенько підійшов до зачинених дверей і почав підслуховувати. – Щастить тобі, Марійка, кава в ліжко, квіти чоловік носить. А мій зроду до такого не додумається, – жалілася Марина подрузі. Микола слухав із здивованим обличчям. – Значіть романтики їй не вистачає, – подумав Микола. І чоловік вирішив діяти

Микола зайшов у квартиру, і почув, як його дружина Марина розмовляє по телефону у кімнаті. Він тихенько підійшов до зачинених дверей і почав підслуховувати.

– Щастить тобі, Марійка, кава в ліжко, квіти чоловік носить.. А мій зроду до такого не додумається.. Я не пам’ятаю, коли він мені останній раз квіти дарував.. Ех, ніякої романтики, сумно, а життя проходить, потім і згадати нічого буде.

Микола слухав зі здивованим обличчям. Романтики їй не вистачає, ти дивись.. Чоловік працює, значить, з ранку до вечора, а їй кава в ліжко.. Ну добре, влаштую романтичний сніданок, нехай знає! Завтра якраз субота, вихідний день.

Марині снилася відпустка на морі. Синє море, шум хвиль, вона на лежаку в смугастому купальнику, в капелюсі. До неї йде засмаглий чоловік, тримаючи в руках коктейлі з трубочкою. Він усміхається, білі зуби засліплюють її.

– Марино, Марино.. Дивись що тут у мене.

Марина розплющує очі. В очі їй світить яскраве сонце, штори відчинені. Біля ліжка стоїть Микола. У руках у нього піднос, подарований Марині його мамою.

– Миколо, що відбувається? Навіщо ти відкрив штори, світло прямо в очі. Що це в тебе?

– Це, Марино, сніданок у ліжко! Усі жінки мріють про таке!

– Миколо, 7 ранку, який сніданок? Я не їм так рано, ти ж знаєш.

– Ну, один раз можеш, заради чоловіка. Я старався, готував.

– Ну гаразд, що там у тебе?

– Яєчня, бутерброди з ковбаскою, печиво, та кава з молоком. І трояндочка ось, у склянці.

– Миколо, ця ковбаска вже 2 тижні лежить у холодильнику, все забуваю її викинути, навіщо ти її приліпив на бутерброд?

– То це, що з нею буде? У моєї мами по місяцю лежить, і нічого.

– Ну ти не порівнюй, у твоєї мами нічого ніколи не пропадає, по півроку продукти лежать, шкода їй добро викидати. А я так не хочу, дивись, вона слизька вже. Фу..

– Ну, яєчня ось тоді.

– Хіба це яєчня? Господи, Миколо, ну ти навіть не вмієш яйця посмажити… А трояндочка… Де ти її відкопав? Ще й пелюстки розкидав по підносу, мамо моя.

– Так в садку у Зіни Петрівни взяв, все для тебе, люба.

Марина мало не заплакала. Їй снився такий гарний сон, а тут Микола, з зіпсованою ковбасою і зав’ялою трояндою.

– Марина, ти чого, га? Засмучена через ковбаску? Я нову куплю, не хвилюйся. І трояндочку коли я ламав, ніхто не бачив.

Микола поставив піднос на ліжко, чашка з кавою похитнулася і впала на ноги Марині. Та відкинула чашку і вигукнула.

– Микола, гаряче, що ти робиш!

– Ой, пробач, Марино.. Я ненароком.

Микола стояв такий розгублений, що Марині стало смішно, вона закотилася гучним сміхом.

– Микола, я тебе прошу, не треба більше романтичних сніданків, ну не твоє це.. Ой, не можу, розповім Марійці, оце сміятися буде!

– Так я це, романтики хотів надати нашим сімейним відносинам, чув, як ти говорила про це.

– Ой, та нісенітниці це все, пережитки минулого. Ніколи цього не розуміла. Не встигла очі відкрити – а тут нате, сніданок. А вмитися, до туалету сходити, зуби почистити? І в мене апетиту немає вранці, каву чи чай п’ю тільки. Дякую, звичайно, але не треба більше жодних сніданків.

Микола трохи образився. Намагався, розумієш.. Ну та гаразд, спробував хоч!

Увечері він почув, як дружина щебече по телефону, і вирішив трохи підслухати, раптом про нього мова.

– Ой, Марійка, уявляєш, мій ранком сніданки носити почав. Відкриваю очі, а там Микола, в махровому халаті, і піднос мені подає. А там… Бутерброди з ікрою, фрукти, булочки, і яєчня, моя улюблена. Я аж застигла віж здивування!

Все таке смачне, апетитне.. Сказав, щодня мене буде балувати, і завжди різні сніданки будуть! Ось так, не тільки твій чоловік романтик, мій анітрохи не гірший. Ось же пощастило нам із чоловіками!

Микола посміхнувся. Ох вже ті жінки! Можуть з ніг на голову все перевернути!

Марина з почуттям виконаного обов’язку закінчила розмову та прибрала телефон.

– Миколо, сходи в магазин, купи нормальної ковбаси та булочок, поснідаємо.

– Добре, моя королева, все для тебе!

Микола зайшов до кімнати з трояндою в зубах і розкланявся. Марина засміялася. Ну і ну його з цією романтикою, головне, що людина хороша! А снідати і за столом можна!