Дарина полола на городі грядки, коли пролунав дзвінок телефону. Дзвонила її сестра Марія. – Дарино! Я ж тебе послухала, коли твоїй Ганні не було де жити, і впустила у свою квартиру! – сказала Марія. – І я тобі вдячна за це! – весело відповіла сестра. – Я навіть грошей за комунальні послуги з неї не брала, – продовжувала Марія. – Так, – підтвердила Дарина. – І знаєш як твоя донька мені віддячила? – запитала сестра. – В сенсі віддячила? – не зрозуміла Дарина. – Сама подивись! – Марія відправила на телефон Дарини повідомлення. Дарина відкрила повідомлення, глянула на фото і аж ахнула від побаченого
– Марія, виручай! – затораторила в слухавку Дарина. – Твоїй племінниці потрібна допомога!
Тридцятирічна жінка, яка жодного разу не була одружена і займалася лише кар’єрою, за інерцією зняла окуляри.
– Що сталося в Ганни? — стривожилась Марія, яка не бачила свою племінницю з того дня, як закінчила школу.
– Вона ж у мене заміж вийшла два місяці тому і поїхала з чоловіком до міста. Квартиру винаймали і роботу шукали. Начебто все було добре, та їх із квартири попросили. На вулиці буквально перебувають, на вокзалі сидять із сумками. – нарікала сестра. – Хоч назад повертайся…
– Чому їх попросили піти з квартири? – Зацікавилася жінка, трохи здивуючись тому, що вперше чула про те, що племінниця вийшла заміж.
– Господиня продавати надумала і навіть заздалегідь не попередила. Просто перед фактом поставила, і все, – стала тиснути на жалість Дарина. – А я місця собі не знаходжу, як уявлю, що мої діти сидять на вокзалі.
– Так, ситуація, – сказала Марія, щиро дивуючись, чого хоче від неї сестра.
– Марія, у тебе ж вільна квартира є? Мама казала, що ти купила собі ще одну і здаєш її, – заторохтіла жінка.
– Так, все правильно, – розгублено відповіла сестра.
– Можеш їх пустити? Ганні з чоловіком бодай пару днів десь переночувати треба, поки нове житло не знайдуть, – заголосила Дарина. – Більше взагалі нема до кого звернутися за допомогою.
У трубці повисла незграбна пауза. Марія нервово вдихнула і жалібно промовила:
– Я б рада, але в мене там люди живуть. Я не можу їх виставити за двері.
– Можеш ще й як можеш! Вистав їх за двері! Ти ж господиня! – самовпевнено промовила Дарина.
– Ні я не можу. Люди мені заплатили за місяць…
– Поверни гроші їм, і все! Проблему буде вирішено! Зрештою, хто тобі рідніше: племінниця чи сторонні люди? – докірливо промовила жінка.
Марія спробувала пояснити сестрі, що так некрасиво чинити хоч зі своїми, хоч із чужими, та продовжувала тиснути на неї.
– Марія, більше їм нема куди піти. Ти ж не допустиш, щоб твоя рідна племінниця, яка перебуває в положенні, спала на вулиці? – жалібно спитала Дарина.
У результаті сестра здалася під її натиском і пообіцяла поговорити із квартирантами.
Цього ж вечора Марія все залагодила і забрала з залізничного вокзалу молоде подружжя.
– Ти мене просто врятувала! – тараторила по телефону Дарина. – Марія, тільки їм платити нема з чого навіть за комунальні послуги. Сподіваюся, ти не візьмеш із них грошей? Вони все за квартиру віддали, і ніхто нічого не повернув. Просто кілька тисяч викинули на вітер.
– Ні, я й не збиралася з них брати гроші, – поспішила запевнити жінка. – Єдина моя умова – дотримання чистоти у квартирі. У мене дуже добрі хлопці жили, у них завжди у квартирі був порядок.
– За це навіть не хвилюйся! – впевнено заявила Дарина. – Ганна у мене – чистюля ще та. Все буде добре!
Марія вдала, що повірила сестрі, однак у глибині душі у неї були сумніви в цьому.
Ганну вона побачила вперше за останні п’ять років. Дівчина мала яскравий манікюр і довгі нігті.
Марія вручила молодій парі ключі від своєї квартири і на якийсь час забула про них.
Згадала про племінницю жінка лише наприкінці місяця, коли їй потрібно було сплатити комунальні послуги, а для цього отримати показники лічильників світла та води.
Марія без попередження приїхала до квартири і своїми ключами відчинила двері.
Вона одразу вловила запах зіпсованих продуктів. Жінка зупинилася у дверях і затиснула носа пальцями.
Несподівано до її слуху долинуло дзижчання. Марія, не роззувавшись, пройшла на кухню і здивувалася, побачивши в раковині рій мух.
Жінка підбігла до вікна і, відчинивши його навстіж, впустила всередину свіже повітря.
Кілька хвилин вона стояла біля вікна, а потім з жахом почала озиратися на всі боки.
Свою квартиру Марія впізнала насилу. Лінолеум був затоптаний і частинами був відсутній.
На шпалерах красувалися темні плями незрозумілого походження, а в раковині й поряд – брудна посудина.
Однак не тільки кухня здивувала жінку, в кімнаті та у ванній справі були не кращі.
Усюди було брудно та недоглянуто. На підлозі виднілися сліди піску та землі. У Марії склалося таке враження, що подружжя жодного разу тут не роззувалося.
Тремтячими руками жінка набрала номер сестри, яка клялася і божилася, що їй нема за що переживати.
Дарина не одразу взяла слухавку. Почувши претензії від Марії, жінка стала в позу.
– А чого ти без дозволу лізиш зі своїми перевірками? Хто тобі дозволяв? – вигукнула в слухавку сестра. – Хіба це по-людські?!
– А по-людські її перетворювати на такий свинарник?! Це взагалі моя квартира, і я маю права прийти сюди тоді, коли захочу! – обурилася Марія, яку вразило нахабство та невдячність жінки. – До того ж вони ні копійки не заплатили за своє проживання, щоб я ще під них підлаштовувалася!
– То це ти через гроші намовляєш на рідну племінницю?! Тепер мені все зрозуміло! – захоплено, ніби викривши сестру на обмані, вимовила Дарина.
– Навіщо мені на неї намовляти? Сама подивися! – Жінка вислала родичці пару фотографій.
Сестра мовчала близько хвилини, а потім гордовито пирхнула в трубку:
– Не бачу нічого страшного. Ніби ти сама завжди мила одразу ж посуд! Вони б прибралися, якби знали, що ти прийдеш із перевіркою!
– Хіба ти не бачиш, на що твоя дочка перетворила мою квартиру? – обурено вигукнула Марія. – А я, не розумна, пішла на поводу в тебе і пошкодувала рідну племінницю, добрих людей попросила з’їхати заради таких нечепур! Правду, кажуть, не можна зв’язуватися з родичами!
– Ось ти негідниця! Показала себе! І правильно, що ми тебе на весілля до Ганни не покликали! – уїдливо промовила Дарина. – Краще ніяких родичів, аніж такі! Все! Зараз зателефоную дочці і скажу, щоб не погоджувалася жити у твоїй квартирі. Збери поки їх речі!
– Більше нічого не потрібно? – здивовано спитала жінка. – Краще дзвони їм, нехай їдуть та вимивають за собою квартиру!
– Сама вимиєш, якщо тобі щось не подобається, – пробасила сестра і кинула слухавку.
За годину до квартири прибігла розгнівана племінниця з чоловіком. З порога вони стали сваритися на Марію за те, що вона посміла прийти до квартири без попередження.
– Раптом ти в нас забрала щось! – голосила Ганна, викидаючи з шафи свої речі.
– А те, що ви занапастили мою квартиру, вас ні краплі не бентежить? – процідила крізь зуби Марія.
– Та в тебе так і було все, – гордо пирхнула дівчина. – Не думай, що після цього ми залишимося тут!
– Взагалі я і не планувала вас залишати, – дивуючись нахабству племінниці, похитала головою жінка.
За півгодини парочка покинула квартиру Марії, на прощання кинувши їй, що вона безсовісна.