Таня з Сашком одружилися. Олександр житла не мав, тому вони стали жити у квартирі, яку Тані купили батьки. Спочатку в молодих все було чудово. Але дітей поки що не було. Сашко не хотів. – Рано нам про дітей думати, треба на ноги встати, – казав він Тані. А якось вона помітила, що Сашку постійно хтось дзвонить. І він завжди виходив з кімнати, щоб поговорити
Тані не щастило в особистому житті. Заміж вона вийшла одразу після школи у 18 років і по великому коханню.
Андрій був на два роки старший за неї і вже працював, коли вони одружилися. Через рік народився син.
Таня навіть не хотіла згадувати той час, так важко було.
Синок до року ріс дуже неспокійним. Таня з ним ночей не спала. Поколихає – мовчить малюк, а вона опустить голову на руки і засинає.
А Андрій став дратівливим, незадоволеним, що йому нормально відпочити після роботи не дають, ночами доводиться постійно прокидатися від плачу.
Він почав часто затримуватись після роботи, щоб відпочити від дому, посидіти з друзями.
У сім’ї почалися сварки. Таня вже не витримувала, а від Андрія допомоги не було жодної.
-Я що, не можу зустрітися з друзями, посидіти? – відповідав він Тані у відповідь на її претензії.
І одного разу вона не витримала. Взяла сина і поїхала до батьків. Незабаром вони розлучилися…
Андрій зітхнув вільно – ніхто тепер не чіплявся до нього з питаннями: «Де був?».
І грошей ніхто не просив – все можна було витрачати як йому заманеться.
А Таня вступила до інституту, добре рідні допомагали з дитиною. Вона мріяла стати дизайнером.
Були в неї зустрічі з хлопцями, але якісь швидкоплинні, короткочасні. Вона боялася думати про серйозні стосунки, була до них не готова після розлучення.
Закінчивши інститут, вона влаштувалася за спеціальністю і з задоволенням займалася улюбленою роботою.
А потім вона зустріла Сашка. Він був приїжджій. Родом із маленького села, він мріяв про велике місто, про перспективи, що відкриваються тут перед будь-якою людиною, тому й перебрався сюди.
Добрий і уважний Сашко був гарний – високого зросту, приємної зовнішності.
-Це моя доля, – вирішила Таня.
Її батькам він також сподобався. Сашко із задоволенням грався із сином Тані. Хлопчикові було вже шість років, і він тягнувся до молодого чоловіка.
Таня з Сашком одружилися. Вони жили у квартирі, яку батьки Тані свого часу допомогли їй купити.
Спочатку, перші кілька років у молодих все було чудово.
Дітей у них поки що не було. Сашко не хотів.
-Рано нам про дітей думати, треба на ноги встати, – казав він Тані.
А вона й не заперечувала, у неї підростав синок.
Через якийсь час Таня звернула увагу, що Сашку постійно дзвонять якісь дівчата. Він брав слухавку і виходив із кімнати, щоб поговорити. Часто їздив кудись у незрозумілих справах.
Вона вирішила поговорити з Сашком відверто. Розмова склалася непростою для обох. Виявляється, у них не співпадають життєві інтереси!
Сашку потрібно багато грошей, причому не у віддаленому майбутньому, а сьогодні, зараз. І де їх взяти, як заробити – він для себе вже вирішив.
Таню ж це не влаштовувало. Вони розлучились…
Минали дні, летіли тижні. Таня працювала, син навчався у шостому класі. Про жодні нові стосунки вона не думала.
-Годі з мене, – вирішила вона. – Живу собі спокійно та добре.
Проте, недарма у народі кажуть – ніколи не знаєш, де знайдеш, де втратиш.
Якось Таня йшла до торгового центру. Потрібно було щось купити з продуктів. Біля входу стояла бабуся. В одній руці вона тримала мисочку, а в іншій – картонку, на якій було написано: «Допоможіть».
Вона стояла така маленька і самотня, а людський потік безперервно йшов повз неї. Люди входили та виходили з магазину, не звертаючи на бабусю жодної уваги.
Чомусь Таня не сумнівалася, що старенькій дійсно треба допомога, занадто нещасною вона виглядала.
Таня зайшла до магазину, накупила різних продуктів та повернулася до бабусі.
-Візьміть, це вам, – вона поставила важкий пакет на землю поряд із бабусею.
Таня не встигла й кроку зробити, як до старенької підійшов молодик, поклав гроші і теж вручив пакет із продуктами.
-Дякую, рідні. Бережи вас Господь! – тремтячим від сліз голосом відповіла та. – Я буду за вас молитися…
Молоді люди глянули один на одного, розвернулись і пішли. Як виявилося – в один бік.
Спочатку йшли мовчки. Потім розговорилися. Говорили про все. Їм було легко та вільно один з одним. Обом здавалося, що вони сто років знайомі.
Потім обмінялися телефонами.
І не даремно! Зараз у Максима і Тані підростає донька, якій скоро буде три роки. Така смішна крихітка, яка дуже любить танцювати.
Старший син Тані вже навчається у випускному класі, із Максимом вони стали великими друзями.
Живе в одному з міст нашої країни звичайна сім’я. І у цій сім’ї живе Щастя…