Оля готувала вечерю, коли пролунав телефонний дзвінок: – Виручай, подруго, мені терміново потрібні гроші! – Катя, у нас навряд чи знайдеться така сума! – відповіла Оля. – Але ж ви відкладаєте! І до того ж, я тобі свою вірність довела, і тримаю твій секрет у таємниці! І ти мені допоможи! – Ти що – мене шантажуєш? – Оля була здивована
Оля виходила заміж за Віктора. Молоді були щасливі: запускали голубів у небо, каталися на лімузині, пускали феєрверки, загалом стандартне весілля «по-багатому» 21 століття. Свідком була Катя – найкраща подруга Олі ще зі студентства. Будучи сірою худенькою мишкою, вона приліпилася до більш щасливої подруги, щоб ходити разом з нею в нічні клуби та знайомитися з хлопцями, але на неї не звертали уваги. Олю ж оточували кавалери, і найкращий одружився з нею.
Був ще шанс влаштувати свою долю шляхом знайомства на весіллі, особливо подобався свідок Саша, який був із боку нареченого. І так і так Катя намагалася привернути до себе його увагу, але Саша майже не відривав очі від нареченої, видно було, що Оля йому подобалася, але він не потягнув. Після весілля мало що змінилося – друзі так само зустрічалися, влаштовували гулянки у свята та інше. Саша «з’їдав» очима Олю, і вона, мабуть, це відчувала, хоч вигляду і не подавала. Стежила за ними і Катя – ловила кожен погляд та кожен жест Саши, і тільки Віктор нічого не помічав.
Якось у Каті зібралася компанія – звичайний кістяк друзів із 10 осіб. Застілля, тости, жарти, танці, як завжди, всі вже добре захмеліли. Оля випадково пролила на себе сік і пішла у ванну кімнату запрати білу блузку. Туди ж через 5 хвилин пішов Саша.
– Оля, ну не можу я без тебе, ночами погано сплю, не витримаю, ну будь ласка, кинь Віктора, виходь за мене заміж!
– Саша, ти що – ненормальний! Навіть не думай!
Але Саша не встояв, обійняв її і став обсипати поцілунками. Оля спочатку слабко чинила опір, але якось швидко здалася: обм’якла в Сашкових обіймах, голова закружляла, все попливло. Опритомніла вона від пильного погляду Каті – та увійшла у ванну як кішка: тихо і непомітно, ніби вичікувала цей момент, і навіть якийсь час стояла мовчки і дивилася на цю сцену.
– А що це ви тут робите? – сухо спитала вона.
– Ой! – розгубилася Оля. – Ми тут… Я тут… Сік… Блузку випрала… До речі, у тебе немає якоїсь сорочки, кофточки, що-небудь таке, переодягтися, поки моя блузка висохне?
Поки Катя пішла шукати потрібну річ, Оля виштовхнула Сашка з ванної кімнати зі словами:
– Все, йди, нічого не було, миттєва слабкість і тільки, я люблю свого чоловіка.
Катя принесла сорочку. Олю трясло, вона не могла одразу розібратися – де ж у сорочки рукава. Сльози, здавалося, ось-ось потечуть струмками.
– Оля, що тут було? Я заходжу, ти наполовину роздягнена, добре, що хоч у бюстгальтері, цілуєтесь на повну силу! Добре, що я зайшла, бо невідомо чим би все це закінчилося.
– Та я ж говорю: сік, блузка, от застірала і він зайшов. Потім я не знаю, якесь помутніння свідомості чи що. Як уві сні! Не розумію, як це сталося. Добре, що ти моя подруга, промовчиш про це непорозуміння.
– Ну так, промовчу, – посміхнулася Катя. – Про те, як Оля згрішила.
Після цієї вечірки Саша безвісти зник. Віктор додзвонився йому через тиждень – виявилося, що Саша поїхав до іншого міста до своєї сестри, там вирішив влаштуватися. Оля полегшено зітхнула: отже, все буде шито-крите, як нічого й не було, а Катя своя – не підведе.
Але у відвертих розмовах тет-а-тет Катя не раз згадувала цей безглуздий випадок, як би аналізуючи – як же це могло статися?! Оля намагалася змінити тему, але Катя все одно поверталася думками та розмовами цього вечора.
За кілька місяців Катя зателефонувала Олі:
– Виручай, подруго, мені терміново потрібно 20 000 гривень!
– Катя, ну ми не такі багаті, зараз у нас навряд чи знайдеться така сума! – відповіла Оля. – Може тобі пошукати в іншому місці?
– Але ж ви відкладаєте! Оля, ну ми ж подруги, рятуй. Я тобі свою вірність довела, адже тримаю твій секрет у таємниці! І ти мені допоможи!
– Ти що – мене шантажуєш? – Оля була шокована.
– Ну що ти! Просто дружба пізнається у взаємовиручці – я вмію секрети зберігати, ти мені на місяць даєш у борг двадцятку, – відповіла Катя.
Все зрозуміло, шантаж розпочався, не такого Оля від подруги не чекала. Вона дала Каті 20 000, і та віддала їй борг вчасно. Через якийсь час Катя знову звернулася до Олі, щоб вона допомогла їй влаштувати на роботу її брата, якого вже повиганяли з усіх підприємств.
– У тебе ж дядько якийсь там директор фабрики, хай він його візьме!
Довелося допомогти. Оля почала цуратися подруги, але та зателефонувала їй ще раз з вимогою стати її поручителем у великому кредиті – Катя вирішила відкрити свій бізнес.
– Катя, ну це вже занадто! Я не хочу брати на себе таку відповідальність!
– А доведеться, – нахабно сказала подруга. – Ти не пам’ятаєш, як півроку тому ти цілувалася із Сашком? Мені зараз дуже потрібен цей кредит, тож я можу і на крайності піти!
Все, виходу не було. Потрібно розповісти все Віктору, інакше апетити Каті зростатимуть ще більше. Нехай він її кине і розлучиться, будь що буде, але ж не можна жити в страху!
– Вікторе, – сказали йому за вечерею Оля, тремтячи від страху. – Не знаю, зрозумієш ти мене чи ні, але я хочу зізнатися, що було півроку тому. Пам’ятаєш того вечора у Каті? Я ще на себе сік пролила! Так ось, я пішла застірати блузку і тут увійшов Сашко, причепився з поцілунками. Я він несподіванки навіть у якусь секунду чинити опір не могла, але, слава богу, зайшла Катя…
– Ага, і ти виштовхнула Сашка зі словами, що ти любиш свого чоловіка! – продовжив Віктор.
Оля оторопіла – звідки це Віктор знає? Але чоловік наче прочитав її думки.
– Я так довго чекав, коли ти це скажеш, — спокійно сказав Віктор. – Мені про все розповів Сашка по телефону, чому він поїхав. Він сказав, що не впорався з собою, був у тебе закоханий, тож зайшов тоді у ванну, спробував спокусити, ти розгубилася, а потім вирвалася. Просив пробачити його і ще сказав, що ніколи не повернеться. Я йому цього не пробачив, але весь час чекав, поки ти сама все розкажеш.
Гора з плечей. За два дні зателефонувала Катя:
– Давай збирайся, нам за годину треба бути в банку!
– Ну тобі треба, то ти йди! – спокійно відповіла Оля.
– Подруга, ти що – очманіла? Я розлючусь і все Віктору розповім!
– Розповідай! – посміхнулася Оля. – Він, виявляється, давно все знає, причому від самого Сашка, і я йому розповіла ситуацію. Тож ти запізнилася! Тепер мені більше не дзвони і ні про що не проси, тебе в моєму житті більше немає.
– Даремно я тобі тоді двадцятку віддала, – після хвилинної паузи відповіла Катя і відключила дзвінок.
Дружба була закінчена, хоча навряд чи й досі вона була щирою з боку Каті.