Тетяна Василівна готувала домашні вареники з картоплею. Продукти вона привезла сільські. Вчора жінка приїхала в гості до свого сина й невістки на три дні. До приходу Олени, Євгена та онучки Вероніки залишалося ще цілих три години. Раптом у двері подзвонили. Тетяна Василівна, нашвидкуруч вимивши руки, пішла в коридор відкривати двері. Якась молода дівчина уважно оглянула жінку. – Я – Оля, – сказала незнайомка. – А ви – Олена, дружина Євгена, я це все знаю! Нам із вами треба серйозно поговорити про вашого сина… Тетяна Василівна дивилася на гостю й не розуміла, що це відбувається
Тетяна Василівна готувала домашні вареники з картоплею.
Продукти вона привезла сільські.
Вчора Тетяна Василівна приїхала в гості до свого сина й невістки на три дні.
Євген дуже любив, як готує мама. Його дружина Оленка, звісно, теж готувала чудово, але вареники їй готувати було ніколи.
До приходу Олени, Євгена та онуки Вероніки залишалося ще цілих три години.
Раніше коли онука ходила в дитячий садок, її в такі моменти залишали з бабусею.
А тепер Вероніка другокласниця. Навчання, гурток малювання, танці… Зайнята аж до вечора, як батьки на роботі!
Раптом у двері подзвонили. Тетяна Василівна, нашвидкуруч вимивши руки, пішла відчиняти.
Якась молода дівчина уважно оглянула жінку.
– Я – Оля, – сказала вона. – А ви – Олена, дружина Євгена, я це все знаю. Нам із вами треба поговорити про вашого сина.
Тетяна Василівна не розуміла, що відбувається.
– У нас із Євгенчиком роман! – продовжила та. – І давай одразу на ти. Сама бачиш, що ти мені не суперниця. Подивися на мене й на себе!
Тетяна Василівна зрозуміла, що її порахували за невістку.
Схожості в них немає, значить дівчина ніколи не бачила Олену.
– Ох і син! – подумала жінка. – Ось зараз я все й дізнаюся про нього. Олена, так Олена…
– Ну, і що ти хочеш? – запитала вона вголос.
– Я прийшла подивитися на квартиру майбутнього чоловіка.
– А нічого, що він одружений?!
– Ой! Не сміши мене! Тобі скільки років? А виглядаєш років на п’ятнадцять старшою.
– О, який комплімент! Дякую! – Тетяна Василівна була старша за невістку на двадцять три роки.
– Комплімент? Ти смішна…
– А що у вас все серйозно? Євген знає, що ти тут?
– Серйозно? Звісно, серйозно! А тут я з власної ініціативи. Ти ж тепер захочеш розлучення. Квартира не твоя, тож сама розумієш, що треба робити далі.
Тижня я думаю на збори тобі вистачить… Хоча ні, цього забагато!
Незабаром у нас корпоратив, і я хотіла б після нього провести час у цій квартирі з моїм коханим Євгеном.
– То між вами ще нічого не було?
– Поки що не було, але обов’язково буде.
– А як ти про квартиру знаєш?
– Дізналася. Квартира його матері, тож тобі нічого не світить.
– Це тобі нічого не світить. Якщо між вами нічого не було, то постарайся, люба, забратися звідси якнайшвидше. Мені ніколи з тобою розмовляти. Незабаром син і невістка повернутися з роботи, а в мене ще нічого не готове. І не здумай лізти у нашу сімʼю.
– Син?! Так ти, тобто ви, не Олена?
Тетяна Василівна закрила двері. Треба терміново поговорити із сином. Невістка у неї хороша, таку ще пошукати треба. А ця, як її, Оля…
…Син прийшов на годину раніше.
– Мамо, я вдома.
– Це добре. У мене до тебе серйозна розмова.
– Ти хочеш залишитися на тиждень? Так ми тільки раді.
– Ні, я не про це. Хто така Оля? Що в тебе з нею?
– Оля? А, Оля! Смішна дівчина. Вона мало заміж не вийшла за нашого заступника директора. Той ледве відкараскався, – син засміявся. – Секретаркою в нього була. А потім у відділ кадрів перевелася. Вона ж приїхала собі чоловіка шукати. А ти звідки про неї знаєш?
– А вона приходила до Олени!
– До Олени? Навіщо? Я з нею навіть не розмовляв та й приводу не давав.
– Вона хотіла подивитися квартиру, про мене подумала, що я Олена. Натякала, щоб я розлучилася з тобою і речі збирала.
– Добре, що Олени не було. Ти мене врятувала.
– Але Олені треба розповісти про цю дівчину. А ти в мене дивися, якщо дізнаюся, квартиру на онучку оформлю, а тебе виставлю. Ти сам знаєш, як я ставлюся до цього. Ти мене зрозумів?
– Зрозумів! Я люблю Олену й доньку. А ще у нас є сюрприз, але це коли прийде Олена. Напевно ти права, треба їй все розповісти, та й на роботі треба мужиків попередити…
– Вареники дуже смачні, – сказала Олена. – Дякую, а мені все ніколи. Та я обов’язково навчуся так само готувати!
– А я вам ще в морозилку поклала. Це вам не в магазині купувати все своє! А ти готуєш і так добре. Он у Євгена вже животик видно.
Олена з Євгеном тільки мовчки посміхнулись.
Вони сиділи за столом і вже пили чай. І тут Тетяна Василівна розповіла про несподівану гостю. Усі так сміялися.
– Ну, розказуйте, – звернулась вона до молодих. – Про що ви ще мовчите? Який ще сюрприз?
– Мамо, у тебе буде ще онука, а може онук! Ми ще не знаємо.
– Як я рада! Сюрприз хороший, дуже хороший. Треба й діда порадувати, бо він там сумує без мене…
…Новорічний корпоратив пройшов весело. Тільки Олі на ньому не було.
– Давайте піднімемо келихи за те, щоб ніколи такі, як Оля, не з’являлися у нашому колективі.
Олю звільнили. Євген був просто частиною її плану успішно вийти заміж.
Були й інші, кого вона намагалася скомпрометувати.
Одна ображена дружина виставила чоловіка, але той не здався. Він був не винен.
Все довів і навіть привів Олю вибачатися перед своєю дружиною.
Потім сказав вибачатися перед усім колективом. От цього вона й не витримала і звільнилася…
…У сім’ї Євгена й Олени все добре. А могло б бути й інакше, якби Тетяна Василівна не опинилася тоді в гостях у дітей…