Дмитро та Олеся запланувала поїхати на дачу, друзі напрошуються на шашлики. Чоловіки взялися за шашлик, а жінки стали накривати стіл. Дмитро телефон залишив у хаті. Олеся зайшла до хати по фрукти і почула, що дзвонить телефон чоловіка, де висвітлилося “Катя”. Жінка прийняла виклик і почула жіночий голос: – Алло, це Діана, дочка Діми в лікарні. Олеся збентежено запитала: – Яка Діана, яка дочка?
Дмитро приїхав увечері з роботи і повідомив дружині, що завтра їде у відрядження на тиждень. Для Олесі це не новина, бо чоловік часто їде туди у відрядження, щоправда, дня на три, а тут на тиждень. «А що так надовго, зазвичай три дні там і назад. – Ну, багато роботи, багато зустрічей потрібно провести, до вихідних приїду», – сказав Дмитро і поцілував дружину в щічку.
Олеся з вечора зібрала йому сумку з необхідними речами, все-таки чоловік має виглядати стильно і акуратно, все-таки ще молодий, всього сорок дев’ять. Олеся зразкова дружина, у чоловіка завжди чисті та випрасувані сорочки, стильні краватки, Діма керівник підприємства. Те, що Дмитро завжди одягнений у ногу з часом, з голочки, так би мовити, заслуга його дружини Олесі. Це вона має бездоганний смак в одязі, та й взагалі, Олеся і сама завжди добре та стильно одягнена.
Чоловік ніколи в цьому питанні не морочиться, вранці одягає на роботу те, що приготувала з вечора дружина. На роботі жінки завжди закидають його компліментами: «Дмитро Сергійовичу, Ви сьогодні чарівний, як підходить ця краватка до сорочки», – ну і все в такому дусі. А Дмитро звик до цього і завжди знає, що на нього приємно подивитися. Але він навіть не задумується і не цінує, що його імідж продумала його дружина, це їй треба дякувати.
Олеся з Дмитром живуть близько двадцяти шести років у шлюбі, у них син Артем, зараз він на стажуванні у Швейцарії, інститут закінчив із відзнакою, просто розумник. Батьки звичайно пишаються своїм сином, Артем поки не одружений, і схоже не поспішає із цією справою, зайнятий своєю кар’єрою.
Дмитро поїхав, Олеся поїхала на роботу, у неї сьогодні чергування в лікарні, вона лікарка, і любить свою роботу. Олеся виглядає у свої сорок вісім років добре, тим більше, що зараз жінки, які стежать за собою, виглядають набагато молодшими та енергійнішими, ніж ще років двадцять-тридцять тому в цьому ж віці. Олеся одна з таких жінок, багато чоловіків звертають на неї увагу, але в неї чоловік, і вона навіть не припускає думок у голові, щоб з кимось фліртувати, або ще що.
Не те що Дмитро, він по відношенню до Олесі вчиняє підло, у нього на стороні друга родина, а саме в Житомирі. Він і справді часто їде туди у відрядження по роботі протягом років дванадцяти, але вже сім років, як у нього там молода пасія Діана і донька шести років, гарненьке дівчинка Катруся. У доньки день народження через два дні, тому Дмитро поїхав у відрядження на тиждень, він обіцяв разом із ними поїхати в Київ. Дмитро ні в чому не може відмовити своїй маленькій дівчинці.
Упродовж семи років Діана чекає, що Дмитро врешті-решт вирішить своє сімейне питання там у себе з дружиною, розлучиться, і приїде до них із донькою, принаймні він так обіцяв. Але питання не вирішується. У Дмитра тут в Житомирі вже свій невеликий бізнес, щоправда зареєстрований на Діану, він діловий чоловік і всюди встигає. Дмитро приїхав на своєму джипі, і наступного дня «зі своїми дівчатами», так він називає їх, поїхав до Києва.
Він вже забронював готель на три дні, час пройшов швидко, Катруся побачила все, що хотіла і навіть більше, з’їздили в парк, каталися на атракціонах, сходили в кінотеатр на мультик. Минуло вже шість днів і Дмитру треба повертатися до свого міста, на роботу, тим більше, що зателефонував його заступник і сказав, що за три дні приїде делегація зі Швейцарії, де його син проходить стажування. Дмитро керує спільним підприємством.
Увечері Діана знову запитала: «Діма, ну коли вже ти переїдеш до нас назавжди, вже наступного року Катя піде в перший клас, а ми так і не одружені, ти ж обіцяв, що як тільки дочка піде до школи, все зміниться. – Ну, вона ж ще не пішла до школи, час ще є. Та й якось шкода мені залишати посаду генерального директора підприємства, тут бізнес поки що невеликий, а як житимемо потім? Все ж таки основне джерело фінансування у мене звідти». Дмитро завжди міг переконати Діану почекати ще трохи, а це триває вже сім-вісім років, відколи познайомилися.
А Олеся нічого не знає, вдома чоловік завжди з нею, після роботи майже ніколи не затримується, зустрічаються з друзями, відвідують батьків, ну тільки ці часті відрядження, але Дмитро переконав дружину, що ці відрядження в його роботі неминучі. Та й завдяки йому син Артем поїхав до Швейцарії після інституту, влаштований там відмінно, йому все подобається, працює із задоволенням, а що матері потрібно, щоб синові було добре.
Колеги зі Швейцарії поїхали, перебували тут п’ять днів, і Дмитро був із ними зайнятий, додому приїжджав уже пізно, стомлений, а завтра вихідний і в Олесі теж, вона запланувала поїхати на дачу, друзі напрошуються на шашлики. Та й чоловікові треба розслабитись, втомився зі своїми швейцарськими колегами. Вранці вони поїхали на дачу, будинок у них добротний, великий, тут можна жити цілий рік, просто далеко їм на роботу їздити, набагато раніше потрібно вставати, тому живуть у місті в квартирі, квартира простора, світла.
Приїхали друзі, подруга Вікторія з чоловіком, та друг Дмитра – Ігор із дружиною. Вони часто зустрічаються своєю компанією. Чоловіки взялися за шашлик, а жінки весело перемовляючись, стали накривати стіл на відкритій веранді. Шумна компанія, вони давно не бачилися, останні два місяці всі були зайняті, ділилися новинами. Дмитро телефон залишив у хаті, а Олеся свій поклала на підвіконня тут.
Дмитро не чув дзвінків, йому дзвонила Діана вже разів п’ятнадцять, Катя гойдалася на гойдалках, впала, і сидіння гойдалки, потрапило їй у голову, зараз вони перебувають у лікарні. А Дмитро не відповідав, Діана не знала, що робити, Олеся зайшла до хати по фрукти і почула, що дзвонить телефон чоловіка, де висвітлилося «Катя», вона винесла чоловікові телефон і сказала: «Візьми, хтось тобі дзвонить».
Дмитро відповів, потім весь змінився на обличчі, і швидко сказав: «Чекай, я зараз виїжджаю». Він, не пояснюючи нікому й нічого, застрибнув у машину, на ходу кинувши: «Подзвоню пізніше», – і поїхав. Всі були здивовані, стали додумувати різні ситуації, і дійшли висновку, що зателефонували з роботи.
Наступного дня Олеся дзвонила чоловікові, вона переживала, додому він не приїхав і не дзвонив, після п’ятого чи шостого дзвінка Олеся почула жіночий голос: «Алло, це Діана, Діма в лікарні з донькою Катьою». Олеся збентежено запитала: «Яка Діана, яка дочка Катя? – Ну ось така, у нас із Дімою доньці вже сьомий рік, тут в Житомирі, Діма просто не наважується сказати Вам про це, ми з донькою – також його родина». Олеся відключилася, вона була в такому стані, що не могла далі це слухати.
Добре, що в Олесі сьогодні вихідний, а якби на роботі, вона нічого не розуміла, потім поступово прийшла до тями. «Оце так, ось це новина, сім років, як у чоловіка друга родина, донька, а я навіть на жодну хвилину в ньому не засумнівалася. Ось це у нього витримка, ніколи й ніде не обмовився і не видав себе. Що мені тепер робити? Я не зможу йому пробачити, сім років, сім років обману, сім років зради, я все для нього, а він. Значить Діма мене давно перестав цінувати і любити, інакше не завів би другу сім’ю».
Вона йшла по квартирі, і не знаходила собі місця: «А що ж трапилося з його донькою, значить щось серйозне, він так швидко поїхав, видно було, що дуже злякався, хоч у дорозі нічого не трапилося. Мабуть ця Катя йому дуже дорога, звичайно дорога, дочка ж, він завжди хотів доньку. Хоч би все було добре з Катьою».
Ближче надвечір подзвонив Дмитро, сказав, що затримається дня на три: «Дімо, як твоя донька? – Зараз вже нормально». Олеся вимкнула телефон. Через три дні приїхав чоловік, Олесі ці три дні далися дуже важко, вона і на роботі не відключалася від цих думок, і прийняла тверде рішення, з Дмитром вона розлучається, і відпускає його туди в іншу родину, там маленька дитина, а заплющити очі на це вона не зможе. Занадто багато було хорошого в них із чоловіком, він ніколи не ображав Олесю, вона його теж, але так сталося, і він виявився зрадником. Дмитро увійшов до квартири, глянув у вічі Олесі і все зрозумів.
Скандалу не було, він відпочив із дороги, вранці вони роз’їхалися кожен на свою роботу. Олеся приїхала з роботи перша, приготувала чоловікові валізу, сумку, склала його речі, не все звичайно, одразу все не увійде, і почала чекати на чоловіка. Дмитро побачив складені речі і сказав: «Олесю, вибач, так сталося, я не зможу покинути доньку, вона ще маленька. Сина теж не залишу, завжди допоможу, і якщо тобі щось буде потрібно, теж допоможу, тільки скажи. – Я знаю, що дочку ти не кинеш, я якось переживу, подам на розлучення. – На квартиру та дачу я не претендую, це все тобі з Артемом. Вибач, якщо зможеш».
Він пішов, а Олеся плакала від образи. Усю свою молодість Олеся віддала коханому чоловікові, але вона не шкодує про це, їй шкода, що майже в п’ятдесят років залишилася одна, без чоловіка, і що на неї чекає попереду, самотність? Але поки про це вона не думатиме, їй потрібно зараз впоратися зі своїми емоціями та заспокоїтися. Потім час покаже, Артему поки що нічого не скаже.
Подруга Вікторія, коли дізналася від Олесі всі подробиці, була шокована, як вона сім років нічого не помічала? Вікторія, як могла заспокоювала Олесю: «Подружко моя дорога, переживемо і це, буде ще й на твоїй вулиці свято, ти подивися на себе, гарна, розумна, успішна, у місті тебе поважають, як знаючого та чудового лікаря, все буде добре» .
А Дмитро почував себе зрадником, адже Олеся – гарна дружина, добрий друг, завжди підтримувала чоловіка, а він просто зрадив її. Чому він про це раніше не подумав? Хоч і буде в нього все добре з Діаною та Катьою, але Олесю він образив до глибини душі, і, звичайно, немає йому прощення.
І ніби він повинен радіти, що в нього дочка скоро зовсім одужає, будуть вони разом, але всередині оселилася якась невпевненість, невпевненість, що чекає на нього там, попереду?