Катя відкрила очі і побачила чоловіка. – Де моя сорочка? – Як де? В шафі. – Я не можу знайти. Дай її мені. І покажи, що ти мені приготувала з собою на обід. Катя встала, дістала сорочку: – Ось тримай. – Дякую. А що з обідом? – спитав чоловік, коли помітив, що Катя знову зібралася іти спати. Катя пішла на кухню і вийняла з холодильника вже зібраний пакет. – А що, на гарнір гречка? – розчаровано простяг чоловік. Від цих слів Катя прокинулася остаточно і здивовано заплескала очима
-Катя…Катя…
-Що? – Катя ледве розплющила очі і побачила чоловіка.
-Де Моя випрасувана сорочка?
-Як де? В шафі.
-Я не можу знайти. Дай її мені. І покажи, що ти мені приготувала з собою на обід.
Катя зітхнула. Хочеш – не хочеш, але їй довелося встати. Вона дістала випрасвану сорочку і простягла чоловікові:
-Ось тримай.
-Дякую. А що з обідом? – спитав чоловік, коли помітив, що Катя знову зібралася лягти спати.
-Ах так….
Катя пішла на кухню і вийняла з холодильника вже зібраний пакет
-А що, на гарнір гречка? – розчаровано простяг чоловік.
Від цих слів Катя прокинулася остаточно і здивовано заплескала очима.
-Ти ж сам учора попросив мене зробити гречку! Я тебе кілька разів перепитала ще.
-Напевно я помилився. Добре, давай, що зробила. І давай прокидайся. Нема чого спати до обіду. Тільки й робиш, що відпочиваєш!
Катя почала повільно закипати.
-Між іншим, я пізно вчора лягла, тому що я намагаюся розвинути свої проекти в соцмережах.
-Ти знаєш, – теж невдоволено і сердито сказав чоловік. – Мені не подобається, що ти намагаєшся щось там заробити. За будинком краще стеж!
Чоловік розвернувся і вийшов із квартири сильно грюкнувши дверима.
-Ну ось, з добрим ранком, дорога! – пробурчала Катя і швидко пішла до дитячої, щоб перевірити, чи не прокинулася дочка. На її щастя, Олена спала і Катя повернулася на кухню та заварила собі ароматний чай. А потім сіла на табуретку, підперла щоку рукою і задумалася.
………………..
Скільки себе пам’ятала, Катя завжди допомагала всім. Вже з 14 років вона намагалася десь заробити, щоб допомогти матері з батьком. Такий час був, що й зарплату батькові не платили, а матір нікуди не брали. Потім начебто у них все налагодилося, але вони взяли земельну ділянку і почали будуватися. Чи треба казати, що Катя намагалася і тут допомогти грошима. А потім ніби і можна було б зітхнути спокійно, але одружився брат і дуже швидко у нього народилася дитина. І Катя знову допомагала, але тепер вже братові.
Потім начебто знову все у всіх налагодилося. Катя навіть стала начальником відділу. І тут вона закохалася. Закохалася так сильно, що нічого й не слухала. Хоча так, було діло, мама її питала:
-Ти добре подумала доню про заміжжя? Все-таки, Славко у тебе…ну такий…не такий, як ти, він нікуди не прагне і йому нічого не треба ….
-Мамо, ти просто не знаєш Славка, – сказала тоді Катя.
І звичайно ж було весілля. А потім Катя вмовила Славка взяти іпотеку на 2-х кімнатну квартиру і почала працювати з ранку до ночі, щоб цю іпотеку погасити достроково. Слава теж намагався заробити якомога більше, але його внесок звичайно ж був незрівнянний із вкладом Каті.
Так минуло ще 5 років. І тут Катя завагітніла.
“Ну і добре, – подумала тоді Катя. – Мені вже 35. Квартира є, навіть майже до кінця меблями її обставили. Можна народити і хоч відпочити 3 роки.”
Відпочити …. Ха-ха-ха ….. Ось наївна. Який тут відпочинок? То коліки, то зубки, то заняття всякі, то прогулянки по 2 рази на день по кілька годин, а ще треба прибирати в квартирі, готувати, прасувати.
А чоловік? А чоловік сказав, що він взагалі не дуже хотів дітей, але радий, що має дочку. І що дім і побут – це не чоловіча справа, він взагалі працює.
Катя зітхала, але прийняла такий стан справ. І якщо перші 1.5 року все у неї було нічого – платили гроші за дитину, допомагав брат, то потім грошей стало катастрофічно не вистачати.
Каті було соромно, адже вона завжди розраховувала на себе, але вона таки попросила гроші у чоловіка.
-Славко, ти знаєш, нам потрібні продукти, а в мене закінчилися гроші.
-В сенсі? А куди ти їх поділа?
-Ну Як куди? Дитині вже 1.5 року і цього місяця мені перестали платити і ми жили тільки на те, що давав брат.
-А ти що, не відклала нічого на декрет? – здивувався чоловік.
-Відклала, небагато. Але вони вже закінчилися.
-Не розумію, у тебе ж така велика зарплата.
-Так то зарплата, мені ж не платять зарплату!
-Ааааа. Добре, а скільки треба?
Катя назвала суму.
-А чому так багато? Я дам половину.
-Мені ще босоніжки купити треба.
-Босоніжки? У тебе що, немає?
-Ну ті, що є – не підходять! Вони ж на підборах, а я гуляю по 2-3 години.
-Все, ось гроші. Босоніжки зачекають.
Славко ліг на диван і ввімкнув телевізор.
-І, до речі, якщо ти не чула, тебе Олена кличе.
Катя пішла до доньки і вперше заплакала і задумалася про те, що, можливо, вона поспішила із заміжжям.
Наступного місяця Славко теж дав їй трохи грошей і Катя сиділа над ними і ніяк не могла вирішити, як їх раціональніше витратити. І тоді Катя вирішила спробувати зайнятися продажами через соцмережі.
………………….
-Мамо! Мамо! – Катя стрепенулась і побігла до доньки. А потім полетів звичайний день. Катя нагодувала Оленку, помила посуд і вони пішли гуляти.
Катя сиділа поруч із пісочницею і спостерігала одним оком за донькою, а другим дивилася у телефон та відповідала замовникам.
-Привіт Катя!
Це підійшла Світлана зі своїм Антоном.
-Все намагаєшся заробити? – Усміхнулася Світлана.
-А що робити, – Катя знизала плечима. – Намагаюся і дуже навіть непогано виходить.
-А чоловік твій що? Ось мій з ранку до вечора працює та працює. Все для мене та сина. Щоби ми ні в чому собі не відмовляли.
Катя по-доброму заздрила Світлані. Чоловік її і справді завжди опікав Світлану турботою. Світлана не займалася прибиранням і прасуванням і іноді навіть нічого не готувала. Вона тільки гуляла з Антоном та займалася його розвитком. Та й то не сама, а водила до спеціалізованого центру.
-Розумієш, мій чоловік сильно мене любить, – продовжила Світлана. – І перед тим, як одружитися, ми одразу обмовили хто і що робитиме, коли ми хочемо дітей та скільки. Тобі було б непогано також це зробити.
Світлана погуляла ще трохи на майданчику, а потім вони з Антоном пішли.
А Катя зітхнула, дивлячись їй услід. Ну що їй робити, якщо вона з чоловіком нічого не обмовила перед весіллям? Що? І взагалі вона була так сильно закохана, що навіть не думала про це.
-Заздриш? – пролунав голос поруч із нею. То була ще одна її знайома, Марина. Марина теж мала доньку. І їхні дівчатка дружили. Ось і зараз вони разом почали готувати торт із піску.
-Та ні, хоча так, заздрю ……, – Промовила Катя.
-Ти просто звикла за все відповідати і все контролювати.
-Звикла, Марино … А що робити? Ось якщо грошей не вистачає, що робити? Якщо в тебе туфлі чи чоботи з діркою, а грошей нема. А якщо у дитини сандалики зламалися і ти їх відремонтувати не можеш. А чоловік каже, що немає грошей.
-Та просто він у тебе відсторонений від реального життя і поклався повністю на тебе.
-Так і є. Адже я ніколи не вимагала у нього грошей. Він навіть на іпотеку не кожен місяць гроші давав … А зараз зовсім розслабився. Приходить і фільми дивиться, або на ютубі щось. А головне йому не подобається, що я намагаюся заробити. А як інакше? Я просто боюсь, що буде далі. Адже через рік Олені в сад, а потім і в школу.
-Нуууу, це ще не скоро, – посміхнулася Марина.
-Це ти так думаєш … Просто якщо мені не вистачає зараз, то не вистачатиме і далі. Ще, напевно, додадуться гуртки, а на них у мене грошей немає. А ми ще не все в будинок купили, а чоловікові все одно. Мене це лякає…..
-То посли свого до магазину зі списком продуктів, хай купить.
-Та я із задоволенням, він не йде. Каже, що він працює, а рештою я повинна займатися.
-Ну придумай щось. Нехай зрозуміє, що тих грошей, що він дає, мало … Але справою своєю займайся, не кидай.
………………
Катя готувала вечерю і чекала на чоловіка. Нарешті у замку повернувся ключ. Катя підскочила до дверей, засунула Славкові порожні пакети та аркуш паперу і затораторіла:
-Славко, у нас закінчився хліб. Сходи, будь ласка, до магазину та докупи ще продуктів за цим списком.
Потім Катя буквально виштовхнула Славка за двері та замкнула її. Вона боялася, що чоловік почне обурюватися – мовляв, не чоловіча ця справа і нехай Катя сама сходить завтра, коли гулятиме з Оленкою.
Чоловік прийшов за 40 хвилин. Було видно, що він був дуже злий. Слава поставив пакети з продуктами на стіл і почав вимовляти Каті.
-Я зрозумів, чому тобі не вистачає грошей. Ти ж купуєш найдорожчі продукти. Ось, дивись, я витратив удвічі менше, ніж ти.
Катя похвалила чоловіка і згідно покивала йому.
………….
-Катя, я не зрозумів, що за рис ти дала мені з собою? Його ж їсти неможливо.
-Славко, я дала той, що ти купив.
-А що за хліб?
-Той, що ти купив. Ти хіба не знав, що дешеве – це не означає смачне. Я ж тобі спеціально написала які конкретно бренди купувати.
-Ну тоді ходи сама і купуй!
-Тоді давай мені більше грошей або страждатиме якість нашої їжі.
Слава нічого не відповів.
Іншого разу Катя вручила йому доньку і сказала, щоб приходили за годину.
-Але я втомився! – обурився Слава.
-А мені треба перегладити білизну, – парирувала Катя.
-Ти Могла це зробити вдень!
Але Катя просто зачинила перед носом Слави двері. Вона прасувала і вперше за 2 роки відпочивала – вона була одна вдома.
Минув час. Катя як могла приваблювала Славу до господарських справ. Якось він прийшов з прогулянки з Оленою і сказав:
-Катю, я втомився. Я хочу пожити трохи один.
………………….
“Ну ось і все, – Катя стояла на кухні і витирала рукою набігаючі сльози. – Нічого. Так буває. Звичайно, це я у всьому винна. Це я хотіла і хорошу квартиру і дитину і не запитала чи хоче Слава всього цього…” …Але тягти все однієї – важко……Зараз буде легше, не потрібно буде купувати багато продуктів, не потрібно буде щодня прасувати і прати сорочки, не потрібно буде ні під кого підлаштовуватися. Все-таки перед заміжжям треба обговорювати всі моменти, та й коли заміжня теж…”
……………………
Слава повернувся через 2 місяці.
-Катя, я зрозумів, що був неправий, – сказав він. – Я готовий почати все з початку.
Катя не вірила своїм очам і в глибині душі була дуже рада.
-Добре, Славко, – сказала вона. – Сідай. Давай обговоримо, як ми житимемо далі.