– Світлано, ти була права: він мене кинув! – голос Аліни в трубці швидше веселився, ніж переживав. – Прикинь, він сказав, що йому потрібна справжня дружина, а не вертихвістка якась! І все через борщ! Хай йому грець. Коротше, ввечері приїду, розповім подробиці. Аліна кинула трубку, а я подумала: “Але ж все так гарно починалося”
– Світлано, ти була права: він мене кинув! – голос Аліни в трубці швидше веселився, ніж переживав з приводу того, що сталося.
– Прикинь, він сказав, що йому потрібна справжня дружина, а не вертихвістка якась! І все через борщ! Хай йому грець. Хоча ні! Я тоді все правильно зробила! Коротше, ввечері приїду, розповім подробиці.
Аліна кинула трубку, а я подумала:
– Пощастило, так пощастило. Ось що значить уважність, рішучість і креативність!
Але ж все так гарно починалося …
Аліна і Роман познайомилися на концерті ОЕ. Аліна з Катериною, затяті шанувальниці групи, заздалегідь купили квитки. Але Катю несподівано відправили у відрядження і вона, попередивши подружку, віддала свій квиток товаришеві по роботі. Аліна спочатку засмутилася, але потім подумала, що не так вже й важливо, хто буде сидіти поруч. Головне – вона почує улюблені пісні і побачить своїх кумирів живцем.
Концерт був чудовим! Глядачі підспівували артистам, схоплювалися з місця, танцювали. Аліна з Романом, які відразу познайомилися, брали у всьому цьому активну участь.
З концерту, зрозуміло, пішли разом. Хлопець проводив дівчину, попросив телефон, і на наступний день подзвонив. Молоді люди стали зустрічатися. Роман красиво залицявся, дарував квіти, робив подарунки. Був чуйним і уважним. Правда, Аліні не подобалося, що він завжди наполягає на своєму, але потім вирішила, що це непогано, навіть додає мужності.
Через кілька тижнів хлопець запропонував Аліні познайомитися з його батьками.
– Оглядини! – здогадалася Аліна і її сердечко прискорено забилося. – Мабуть пропозицію збирається робити.
Батьки Романа жили в селі, і в найближчі вихідні вони поїхали в гості.
Пам’ятаю, як Алінка хвилювалася перед поїздкою.
– Раптом я їм не сподобаюся?
А я їй і кажу:
– Важливо, щоб і вони тобі сподобалися. Так що пильнуй.
Сказала, і як у воду дивилася …
Алінка поїхала.
Через два дні телефонує:
– Я там таке вчудила! Не знаю, чим скінчиться.
– Приїжджай, розкажеш, – запрошую я.
І ось ми сидимо у мене на кухні. Аліна розповідає:
– Приїхали. Село як село. Будинок великий, доглянутий. Батьки, виявляється, нас не чекали. Рома хотів сюрприз зробити. Коротше, поралися вони у дворі зі своїми справами, прийшли в будинок. Батько сів у крісло, мати – на кухню. Я запропонувала допомогти, але татусь мене зупинив:
– Сама впорається. Ну, розповідай, що ти за птиця.
Коротше справжній допит мені влаштував. Мати в цей час стіл одна накривала. Рома їй чомусь не допомагав. Так і бігала з кухні в кімнату, як заведена. Нарешті, запросила всіх до столу. Розсілися. А вона стоїть, не сідає.
Вечеряємо. Один тост, інший. Мати стоїть, а батько начебто цього не помічає. Потім каже до неї, не обертаючись:
– Квасу принеси.
Вона і побігла. Принесла великий глечик, на стіл поставила, а сама – бігом на кухню. І найцікавіше – все мовчки.
Після вечері батько приліг, а мати стала прибирати зі столу. І знову мені не дозволили їй допомогти. Тепер вже Рома, зі словами:
– Ти наш гість. Мати сама все зробить.
І, знаєш, це «мати» так зловісно прозвучало, ніби він про якусь служанку говорив.
Постелила нам мама в різних кімнатах. Я думала, що Рома обов’язково до мене пробереться, але він не прийшов. Зустрілися ми вже вранці. За сніданком батько сказав, що вони всі поїдуть за дровами, а я залишуся вдома, зварю борщ до обіду. Так і сказав:
– А ти – звари борщ.
Прозвучало як наказ. Гаразд, думаю, зварю, раз так «просять». Всі поїхали, а я чужу кухню пішла освоювати.
Борщ зварила. І знаєш, відмінний! Налила собі тарілку, сиджу, їм. І раптом мені думка в голову прилетіла:
– Ага, я їм борщ, а вони мене – в служанки, як матусю. І буду потім навколо чоловіка бігати, прислужувати, та чекати, коли він мені сісти дозволить. Ні вже, дудки. Доїла свій борщ, а решту вилила геть.
Приїжджають господарі, а я їм:
– Ой, я борщ, звичайно, зварила, але він такий несмачний вийшов, що я його вилила. Он, кури клюють.
Дивлюся – у татуся жовна заграли, Роман розлютився, а мама – перелякані очі в бік відводить. Добре, що ми в той день виїжджали, а то б не знаю, чим все це скінчилося.
Ну, а коли повернулися, Рома пропав на наступний же день. Перестав дзвонити, з’являтися. Я у Каті запитала, куди він подівся, може, сталося що. А вона мені і каже:
– Так він сказав, що йому справжня дружина потрібна, а не якась вертихвістка …
Ось так. Виходить, що мене через борщ кинули.
– Сподіваюся, ти не засмутилася? – питаю – радіти треба …