Весілля вирішили не влаштовувати. Зробили вечірку в домі нареченої. Було літо і столи поставили на вулиці. Максима вразило, що у неї дуже багато жіночої рідні – тітки, племінниці, кузини… А коли приїхали з реєстрації, одна з її тіток раптом підійшла до нього і пошепки сказала: – Будь завжди напоготові. Особливо до її рідні… Максим дуже здивувався, а через місяць він все зрозумів
Максим знайшов наречену. Довго шукав. Легковажну дівчину йому не треба було. Придивлявся до жінок вже дорослих, серйозних.
На роботі була одна така. Але йому не подобалася її балакучість і сарказм. Причому такий єхидний, навіть трохи жорсткий. Подумав, що від таких треба триматися на відстані.
І ось знайомство. Йому 35, їй менше. Є одне але: два рази була заміжня.
Два рази заміжня – це не ознака якогось негативу. Хтозна, чоловіки теж різні бувають. Життя є життя.
А обличчя у неї привітне, голос ласкавий. Згадав:
-А як же ж говорить, ніби річечка дзюрчить. І очі в неї хороші. Вона погляд не ховає. Дивиться прямо: мовляв, мені приховувати немає чого.
Походили-потоваришували. І він помітив у ній хазяйновитість, розсудливість, милу серцю душевну стабільність. Начебто, не сварлива. І не метушлива. Хороші якості!
Весілля класичного не влаштовували. Влаштували вечірку в її рідній домівці. На краю міста невелика садиба, обнесена парканом. Як в селі. У дворі кури ходять. Городик.
Оскільки було літо, то столи поставили на вулиці.
Максима вразило, що у неї дуже багато жіночої рідні. Тітки, племінниці, кузини – численні балакучі і дуже рухливі родички.
Коли приїхали з реєстрації, одна з її тіток сказала:
-Будь завжди напоготові. Особливо до її рідні.
Він дуже здивувався.
Стали жити в його однокімнатній квартирі. Через пару днів після весілля відразу вийшли на роботу. Ніякого медового місяця, ніякої подорожі. Все буденно.
Її мама, а його теща, часто приходила в гості. Радісно дивилася на зятя і говорила, що нарешті її дочка заміжня за справжнім чоловіком.
Тому що перший непутящий виявився. Другий теж такий собі. Все йому не подобалося: живемо не так, говоримо не так, їмо не те, думаємо не про те. Розлучитися з такою людиною довелося. І додавала:
-Розумієш, ми люди прості. Без другого дна. Ми відкриті і працьовиті.
Через місяць дружина попросила допомогти матері. Вона затіяла ремонт в залі, тобто головної кімнаті в будинку.
-Бачиш, – міркувала вона, – в нашій родині чоловіків немає. Так вийшло. Тільки один дядько Петро. А йому далеко за сімдесят.
Почав допомагати. Вірніше, робив сам. Тому що теща метушилася по господарству. І говорила йому, що це лежить там, а те знаходиться ось там. Це для ремонту.
Іноді він приїжджав після роботи години на дві, але велика частина роботи, звичайно, припадала на вихідні.
Приблизно за півтора місяці зала була приведена в порядок. Теща задоволена. За чаєм вона сказала, що через якийсь час потрібно буде зробити ще її спальню. Підлога, стеля і стіни. Тому що вона схожа на сарай.
По дорозі додому він запитав у дружини, чому її мама робітників не запросить? Вона начебто працює. Судячи з усього – заробляє. Дружина подивилася на нього довгим поглядом. І сказала:
-Навіщо платити, коли все можна зробити самим. Безкоштовно. Економити треба.
Через місяць він вже лагодив старенький паркан. Це вже у дядька Петра. А ще у нього в лазні потрібно було встановити нову піч. Стару прибрати. Нову поставити. Нову піч потрібно було купити. Разом з дядьком Петром. Поїздити по магазинах і купити.
Тітка Леся придбала кухонний гарнітур. Привезли кілька упаковок. Від послуг збирача вона відмовилася. Гордо сказала:
-У нас в сім’ї є чоловік.
І Максим кілька днів розбирався в схемі збірки, намагаючись зрозуміти, що як кріпиться і на чому тримається.
Двоюрідна сестра Іванка купила нову люстру. Її потрібно встановити, підвісити. А потім прийшов час спальню ремонтувати – у тещі.
І він зрозумів, що після одруження ні разу не був десь у місті. Жодного вихідного дня він не провів вдома. З ранку до вчора – тітка Леся, дядько Петро, теща, Іванка.
Після спальні теща попросила змінити на кухні ламінат. Тому що старий потріскався і вигляд втратив. Вона повідомила це за чаєм. У них в будинку. Він відмовився. Сказав, що у нього є робота. Своя. Власна. Невідкладна.
Теща подивилася строго і видала:
-Добре, тоді через вихідний.
Він відповів, що через вихідний він все-таки хоче піти десь погуляти. А ще вони з дружиною, може, зберуться в гості.
Дружина сказала:
-Допомога мамі важливіша за прогулянки і гостей.
Ну і Максим остаточно все вирішив…
Він знову один в своїй невеликій квартирі. Бажання шукати іншу дружину вже не було. Може, доля подарує йому зустріч? Він подумав: шукати не треба. Якщо долі захочеться, вона сама зведе. А поки – просто жити. Потихеньку…