У нас з Михайлом хороша сім’я. У шлюбі ми вже десять років. Нічого не віщувало нещастя, поки не пролунав телефонний дзвінок. Номер був незнайомий: -Доброго дня, ми не знайомі. Мені потрібно з вами поговорити… Я остовпіла. Не очікувала. Я не знайшла, що відповісти незнайомці.. На п’ятий день я не витримала і подзвонила цій жінці
У нас з Михайлом була хороша сім’я. У шлюбі ми були вже десять років. У нас ростуть двоє дітей. Народила я їх поспіль, один за одним. Чоловік пропадав на роботі. Нас забезпечував. Нічого не віщувало нещастя, поки не пролунав телефонний дзвінок. Номер був незнайомий, але я взяла трубку.
-Доброго дня … ми не знайомі. Я кахана жінка вашого чоловіка. Мені потрібно з вами поговорити.
Я остовпіла. Не очікувала. Чоловік мене любив, в синах душі не чув. І раптом на горизонті намалювалася коханка. Я не знайшла, що відповісти незнайомці:
– Ви помилилися номером. До побачення.
Я не пам’ятаю скільки часу з телефоном в руках просиділа на дивані. Хлопчики спали. Їх біляві голівки притулилися одне до одного. Рука старшого обіймала за шию братика. Ідилія.
У моїй голові не вкладалося, чому чоловік завів коханку. У нас з ним все було добре. Ніяких розбіжностей ні в побуті, ні у вихованні дітей не виникало. Ночі, не дивлячись на довгий шлюб, були палкими. Що трапилося?
Чоловік поїхав у відрядження. Його не було вже три дні. Я металася по квартирі. Все валилося з рук. На дзвінки він не відповідав, лише писав повідомлення: “Дуже зайнятий. Передзвоню. Люблю, цілую, сумую. Потерпіть ще три дні.”
На п’ятий день я не витримала і подзвонила жінці, яка представилася коханкою чоловіка:
-Добре. Давайте зустрінемося. Називайте місце.
Через пару годин я була в умовленому місці. Це було моє улюблене кафе. Чоловік часто водив нас з хлопцями сюди після довгих прогулянок по парку. Значить, і вона знає це місце?
До мене підійшла непоказна жінка невисокого зросту. Коли вона сідала на стілець, я помітила кругленький живіт. Вона чекала дитину. У моїх синів скоро з’явиться братик або сестричка.
– Привіт. Мене звуть Ольга. Вибачте, що змусила вас чекати. Трохи важко стало пересуватися. Уже сьомий місяць. Я важко ношу дитини. Вже кілька разів на збереженні лежала.
– І навіщо ви мене покликали? Хочете, щоб Міша кинув сім’ю і перебрався до вас? Я буду боротися! У нас з Михайлом вже два сина. Він і мене, і їх дуже любить.
– Ні, що ви! Я, просто, дуже турбуюся про Михайла. Він сказав, що ви заслабли і він сидить з синами, а виявилося, що його немає вдома. На дзвінки він не відповідає.
– Мені він сказав, що у відрядженні. Нестиковочка вийшла.
Я набрала номер Михайлового начальника. Пояснила, що у відрядженні чоловік не виходить на зв’язок і попросила адресу, телефон того місця, куди його відправили. У трубці спочатку повисло мовчання:
Михайло Сергійович взяв відпустку за свій рахунок по сімейним обставинам. Де він знаходиться зараз нам невідомо.
Ми з Ольгою перезирнулися. Якщо він не вдома, не у відрядженні, не у коханки Ольги, то де?
З Ольгою ми проговорили години дві. Забирати Михайла з сім’ї вона не планувала. Вирішила народити для себе, ось і закрутила роман. Просто по-людськи турбувалася про нього. Ось і зателефонувала мені.
Через тиждень повернувся Михайло. Валіза з його речами вже чекала біля порога. Синів я відправила до матері, щоб вони не бачили нашої свapки.
– Як відрядження?
– Добре. Стільки всього встиг зробити. Цікавий проект запропонували. Я тобі потім розповім.
– Як Ольга? Не народила ще? Тиждень тому вона себе не дуже добре почувала.
Михайло завмер.
– Яка Ольга? Я ніяких жінок з таким ім’ям і не знаю.
– А на роботі говорять, що ти був у відпустці за сімейними обставинами.
Михайло не знав, що відповісти.
– Дорогий, не треба мені брехати. Скільки жінок ти вже обдурив? Скільки сімей poзбив? Скільки діток бігають твоїх по світу. Ні, не відповідай! Мені тепер це нецікаво. Я подала на розлучення. Ти вільний. З хлопцями можеш спілкуватися, якщо захочеш. Біжи до Олi-Каті або як там їх звати. Мені тепер все одно. Ні твоїх виправдань, ні вибачень я слухати не буду. Обдурив раз, зрадиш і ще. Прощай.
Нас розлучили. Раз на місяць він бере хлопчиків до себе на вихідні. Ольга народила від нього дочку. Але в свою сім’ю не пустила. Сама виховує дитину.
Чула, що Михайло живе то у своєї матері, то з черговою жінкою. Чомусь ніде не затримується.
І чого вам, мужикам, треба? Від жиру біситися? Ні сімейний затишок вам не потрібен, ні діти, ні дружина.
З Ольгою ми зрідка зустрічаємося на дитячому майданчику. Її дівчинка дуже схожа на Михайла. Вона заборонила приходити до них Михайлу, відмовилася від допомоги.
Ось такий сюрприз мені піднесло життя. І як тепер вірити чоловікам?