Василь повертався з роботи. Вже на сходах він відчув запах смаженої качки і відбивних. Він відкрив двері, обійняв дружину і озирнувся навкруги. – Щось дуже чисто, – подумав він. – Вікна вимиті, вечеря готова, і Марина якась мовчазна. – Невже Маринка з кимось була. Ні, ні. Такого не може бути, – думав він. – Може кави? – запитала Марина і знову знітилася. Василь вже не сумнівався – у неї хтось є

Василь нарешті повертався додому. Він працював далекобійником. От і зараз він їхав за кермом великого вантажного автомобіля.

Перерва на сон, короткий обід і знову дорога – така вже в нього робота…

Вдома він міг не зʼявлятися місяцями. Але Василь знав – кохана дружина Маринка його чекає…

Відрядження тривало більше місяця і тепер, чим ближче він під’їжджав до дому, тим сильніше думав про молоду дружину, смачну вечерю і перегляд гри улюбленої команди.

-Ось він, дубовий гай. Як же я радий бачити ці дерева. Ще двадцять, тридцять хвилин, і машина стоятиме в гаражі, на своєму місці, а я піду… Ні побіжу додому.

Тільки хіба, що дорогою заскочу на одну хвилину до магазину, – міркував він.

Василь вже підходив до свого підʼїзду, як раптом відкрилися двері і звідти вийшов його друг Сергій.

Вони разом вчилися в училищі, гуляли в одній компанії.

-Ой, привіт! – здивовано сказав Сергій. – А… А ти що вже повернувся?

-Привіт. Так, повернувся. Цього разу швидше впоралися трохи. А ти що тут ходиш?

Сергій якось дивно глянув на Василя і сказав:

-Таа… До друга в гості заходив. Допомагаю йому з ремонтом трохи. Ну добре, я побіг! Дружина вдома вже чекає.

І Сергій, потиснувши Василеві руку швидко пішов в сторону зупинки.

Василь задумливо відчинив двері в підʼїзд, зайшов у будинок і викликав ліфт.

Вже на сходовому майданчику він відчув аромат смаженої качки і відбивних.

Василь зайшов у квартиру. Марина вже його чекала.

Він обійняв дружину, поставив сумки на підлогу, і скинувши з ніг взуття, пройшов до зали.

-Якось дивно… – подумав він і озирнувся навкруги.

Чоловік повертався з відряджень далеко не вперше, але ще ніколи все не виглядало так ідеально.

Чиста підлога, вимиті до блиску вікна та люстри, смачна гаряча вечеря і якийсь мовчазний і винуватий вигляд дружини, наштовхнули його на погані думки…

-І ще й цей Сергій… Невже Маринка і він… Ні, ні. Такого не може бути, – думав він.

-Може тобі заварити каву? – запитала Марина і знову опустила очі в підлогу.

-Не турбуйся. Я все одно зараз піду дивитись гру по телевізору, – нервово промовив Василь.

За чотири роки спільного життя він добре вивчив дружину і сьогодні, в тому, що вона щось наробила, Василь не сумнівався.

-Ну добре, піду дивитися футбол, а якщо до неї мужики ходять, поки я за кермом, я дуже швидко дізнаюся про це від сусідів, – подумав Василь і потягся за купленими в магазині продуктами.

-Коханий, пробач мені, – несподівано промовила Марина.

-Ну от і все. Не буде в мене більше сімʼї, – вирішив подумки Василь, і нахмуривши чоло, пильно подивився на Марину.

-Ти не зможеш подивитися свій футбол.

Я хотіла прибрати все до твого приїзду і почала витирати пилюку з телевізора. Вибач мені, сама не зрозумію, як так вийшло, що він упав. Спочатку на екрані з’явилася маленька смужка, а тепер практично нічого не видно…

Після цих слів Василь мало не заплакав. Йому зовсім не шкода було телевізора, він засмутився, що через цю дрібницю, так переживала його рідна, кохана жінка.

Василь міцно обійняв Марину.

-Все добре, кохана. Телевізор це справжня дрібниця, – і щасливий пішов на кухню.