Від Тані пішов її наречений Олег. Пішов прямо перед самим весіллям! І не до когось там, а до її рідної сестри Аліни. Таня дуже переживала через це. Але невдовзі заспокоїлася, і навіть познайомилася з чоловіком. Коли вони оголосили про весілля, то здивували всіх. А як же ж?! Євгену – сорок три, а Тані – двадцять пʼять! Аліну на весілля не запрошували… Таня народила двох прекрасних доньок. Сім’я була щасливою. Якось Таня виходила з підʼїзду, як раптом почула, що її хтось гукає. Вона обернулася й застигла від несподіванки

– Таню, почекай! – Аліна наздоганяла дівчину, яка вийшла з під’їзду. – Та стій же ж, давно не бачилися!

– Ще б тебе стільки не бачити, – холодно відповіла дівчина. – Чого тобі від мене ще треба?

– А що, ти не можеш поговорити з рідною сестрою? – усміхнулася Аліна.

– Після всього, що ти зробила?! – ахнула Таня. – Я думала, ти більше ніколи не з’явишся в моєму житті!

…Аліна відвела у своєї старшої сестри Тані нареченого.

Відвела перед самим весіллям, коли вже й дату було призначено, і ресторан замовлено.

Вони просто втекли в інше місто, залишивши тільки короткі записки.

Аліна – батькам, Олег – Тані.

Що тоді почалося! Галас, сльози, і не тільки в покинутої нареченої.

Голосили всі – мама, бабуся, дві тітоньки.

Жіноча половина сім’ї Олега взагалі не знала, що робити.

Аліна зганьбила не лише сестру, а й всю родину. Та й наречений хороший – перед самим весіллям отаке вчудив.

Чоловіки з того всього гульбанили цілий день. А що добру пропадати? Все закуплено для урочистості, якої вже не буде.

Добре, що сварки не було. Винні з обох боків, а хто більше, з’ясовувати не стали. Святкували весілля, що не відбулося…

Тані було найгірше. Довелося навіть шукати фахівця у їхньому маленькому містечку.

Ним виявився чоловік із густою сивою шевелюрою. Такі самі були в нього борода і вуса. Худенький, і трохи сутулий…

Таня посміхнулася, дивлячись на чоловіка.

– Мені казали, що у вас прямо безнадійний випадок, а ви сидите й посміхаєтеся, – лукаво сказав лікар Євген Павлович.

Таня зніяковіла.

Вони про щось розмовляли, і Таня до кінця першого сеансу вже сміялася.

Мати з бабусею раділи.

– Ваш випадок точно не безнадійний! – сказав Євген Павлович. – Ви не потребуєте моєї допомоги. Ви чудово впораєтеся самі.

Лікар пішов. Таня через деякий час засумувала. Знову пішла на прийом до того самого Євгена Павловича.

Ніхто не очікував роману між ними. Різниця ж у віці майже двадцять років.

Лікарю сорок три, а Тані двадцять пʼять.

У сорок три весь сивий. Виявилося, що це з дитинства. І не сивий він зовсім, просто колір такий.

А коли він зголив бороду й вуса, то й взагалі виявився красенем.

Коли вони оголосили про весілля, то здивували всіх. Мама спочатку все сприйняла погано, адже наречений старший.

Але батькові він здався дуже хорошою парою для доньки.

Зробив карʼєру, хороший фахівець, дбайливий. Не те що той недолугий наречений, який втік.

– Та ти тільки глянь на них! – сказав він дружині. – Він же ж порошинки з неї здуває…

Аліну на весілля не запрошували. Таня більше ніколи не хотіла її бачити…

…Минуло десять років. Таня народила двох прекрасних доньок. Обидві були схожі на батька, і вже ходили до школи. Сім’я була щасливою. Євген дуже любив усіх своїх дівчаток.

І тут з’явилася Аліна. Життя в неї не склалося, дітей не було. Вона вирішила повернутись до батьків.

Якось Таня виходила з підʼїзду, як раптом почула, що її хтось гукає. Вона обернулась і застигла від несподіванки.

Це була Аліна…

– Таню, привіт, давай поговоримо, познайомиш мене з племінниками, з чоловіком. Мені батьки все розповіли про тебе. Всі новини. Я рада за тебе.

До речі, мені взагалі-то теж потрібна допомога, а кажуть твій Євген найкращий…

– Ну ти даєш, Аліно, – ахнула Таня. – Он як? Найкращий кажеш мій чоловік фахівець? Найкращий, але мій! Записуйся на прийом деінде.

– А Олежик знову вільний. Можеш його забирати назад. Я тобі його повертаю. Він має свій бізнес зараз, але в нас не склалося. Він досі любить тебе.

– Ну та певно! – засміялася Таня. – Мені б/в не треба, це ти у нас таке практикуєш. Якщо він вільний, можеш його знову забирати!

– Таню, ну хоч зустрітися вам треба. Він дуже мене просив про це. Може це доля. Інакше я все розповім твоєму чоловікові про ваше кохання.

– Олег тебе найняв, чи що? Насмішила мене, мій чоловік все і так знає. Була у нас з Олегом любов, але пройшла, зрадникам нема пробачення. Я забула про все. Я маю кого любити. Іди…

Аліна пішла, сестра так і не запросила її в гості. Незабаром вона поїхала.

Вирішила більше не випробовувати долю. Їхній спільний перший наречений теж поїхав.

Таня його бачила, він шукав зустрічі з нею, але просто пройшла повз нього.

Для неї це вже минуле життя, а він довго дивився їй услід.

Не склалося в нього життя ні з ким. Як, втім, і в Аліни…

…Не заважай щастю іншого, то й сам будеш щасливий. Це правда життя.