Історія з життя: «Останній автобус»

Було це пізно ввечері в маленькому містечку. Марія поверталася з роботи й встигла на останній автобус. У салоні майже нікого не було, лише кілька сонних пасажирів та літній водій.

На зупинці біля лікарні вбіг хлопець у робочій формі, захеканий і з ключами від велосипеда в руках. Він підбіг до водія й запитав:

— Вибачте, ви ще не закриваєте двері? Я щойно залишив велосипед на замку, бо треба додому, мама чекає.

Водій глянув на годинник, похитав головою, але все ж таки зачекав. Хлопець сів поруч із Марією й усміхнувся:
— Добре, що ще встиг!

Вони розговорилися. Виявилось, що він працює в лікарні санітаром і після зміни завжди їздить велосипедом. Але сьогодні колесо пробилося, тому довелося бігти.

Марія слухала й дивувалася, скільки щирості й життєрадісності може бути в звичайній людині. Того вечора вона вперше за довгий час усміхнулася щиро.

А наступного дня, йдучи містом, вона випадково побачила знайомий велосипед біля кав’ярні. І з того моменту їхні зустрічі стали не випадковими.