Василина вирушила в торговий центр, купити собі нові осінні черевички. Жінка ходили від одного магазину до іншого. Раптом, вона помітила знайому постать. Її свекруха мило розмовляла з колишньою дружиною Максима. – А це вже цікаво! – сказала сама до себе жінка. Вона вирушила прослідкувати за ними. Для чого вона це робить, вона й сама не знала. У результаті Валентина Андріївна та Яна зайшли до кафе. Василина вирушила слідом, обравши столик за рогом, щоб її не було видно. Однак вона чудово їх чула. Василина прислухалася до їхньої розмови і ахнула від почутого
– А тебе не бентежить, що Максим був одружений? – Запитала Олена, подруга Василини.
Василина лише знизала плечима.
– Ні, не бентежить. Він же мені одразу про це сказав. Та й що такого? Мало кому одразу вдається зустріти кохання всього життя.
– Ну, не знаю, – сказала Олена. – Просто вони досить довго були разом… А раптом у нього почуття залишилися?
– Облиш, – засміялася Василина. – Я теж якийсь час з іншим чоловіком жила, нехай ми й не були одружені. Це нічого не означає. Та й він її покинув, сказав, що втомився від нескінченних претензій. Тож я впевнена, що почуттями там навіть не пахне.
– Гаразд, твоя справа, – усміхнулася Олена. – Головне, щоб ти була щаслива.
Василина та Максим зустрічалися вже близько року. А в ті вихідні він зробив їй пропозицію.
Максим і справді одразу розповів Василині, що в нього за плечима невдалий шлюб.
– Ми були одружені три роки. І всі три роки я намагався врятувати наші стосунки. Але Яна, моя колишня, надто любить себе, що в неї не залишається цієї любові для когось іншого. Та й я зрештою зрозумів, що не відчуваю вже до неї колишніх почуттів. Ось ми й розлучилися.
І все б нічого, в принципі, сюжет досить поширений. Але був у всьому цьому один неприємний момент, про який Василина навіть кращій подрузі розповідати не стала.
Максим зі своєю колишньою не спілкувався. Казав, що він не має бажання її бачити. А ось його мама досі підтримувала спілкування зі своєю колишньою невісткою.
Як сталося так, що свекруха та невістка потоваришували, Максим і сам не знав. Але коли він запропонував розлучитись, мама його дуже відмовляла. Та й він був у курсі, що колишня дружина постійно ходить до його мами та скаржиться їй. І навіть після розлучення вони продовжували бачитися. Колишня дружина забігала до колишньої свекрухи на чай, вони разом ходили на шопінг.
Про все це Максим теж розповів Василині. І після цього у жінки геть-чисто зникло бажання знайомитися з його мамою.
Але тепер вона наречена, а отже, знайомство з батьками неминуче.
До Максимової мами поїхали у вихідний день. Василина одягла гарну сукню, купила торт. Вона не знала, чого їй чекати, та й Максим, який всіляко переконував її, що все буде гаразд, сам сильно переживав.
Маму чоловіка звали Валентина Андріївна. Вона виявилася приємною жінкою, яка дуже добре виглядала у свої майже шістдесят років.
Вона з усмішкою зустріла гостей, подякувала за тортик, зробила комплімент Василині з приводу її сукні. І жінка розслабилася. Їй здалося, що вона сподобалася мамі майбутнього чоловіка.
До весілля з Валентиною Андріївною вони бачилися ще раз. Але так вона їх у гості не кликала, а коли Василина запропонувала покликати майбутню свекруху до них на вечерю, Максим сказав, що вона навряд чи прийде. І мав рацію. Валентина Андріївна вибачилася, сказавши, що має вже плани.
Весілля пройшло добре. Гості були веселим, наречена та наречений задоволеним.
А після весілля почалося сімейне життя.
Спочатку все було чудово. Василина і думати забула, що свекруха спілкується з колишньою дружиною Максима. Та й якось вона вирішила, що це її справа. Головне, що до них вона не лізе.
Але одного дня Валентина Андріївна зателефонувала Максимові і попросила допомогти їй на дачі. Звичайно, він не відмовився, і вранці у вихідний день подався до мами. Василина не поїхала, вона не дуже розуміла дачну романтику, будучи абсолютно міським мешканцем.
Максим мав повернутися лише наступного дня, і яке було здивування Василини, коли він приїхав увечері. Адже, на відміну від неї, він любив дачу.
– Що сталося? – запитала Василина, помітивши, що Максим чи то засмучений, чи то невдоволений.
Спершу він не хотів говорити, але потім зізнався. Виявилося, що надвечір на цю ж дачу приїхала його колишня дружина. Мама, звичайно, сказала, що так випадково вийшло, але Максим підозрював у всьому цьому змову.
– Як знав! – обурено вигукнув він. – Хотів вдень пінного випити, але щось мене зупинило! А так би навіть за кермо не сісти було б.
Василина засмутилася. Вона щиро сподівалася, що вся ця ситуація їх не торкнеться. Що дружба колишньої дружини і свекрухи – їхня особиста справа, що ніяк не відноситься до Максима.
– Може, це й справді випадково вийшло, – з надією в голосі промовила Василина.
– Та ні, гадаю, це не так. Тому що Яна зовсім не здивувалася, побачивши мене. І така мила зі мною була, якою ніколи не була під час шлюбу.
Василина лише важко зітхнула. Чомусь їй дуже захотілося показати свекрусі, що вона гідна партія її синові. А може, навіть вивести її на відверту розмову.
Тому наступних вихідних вона зателефонувала Валентині Андріївні і запропонувала їй пройтися магазинами.
– Пробач, Василино, але я зайнята у вихідні, – відрізала свекруха, – якось іншим разом.
Василина засмутилася. Вона знала, що цього разу явно не буде. Але ж не нав’язуватися.
Проте від походу до крамниці вона не відмовилася. Поїхала одна. Її мама жила далеко, та й не любитель вона шопінгу. А подруги виявилися всі теж зайняті.
І яке було здивування Василини, коли вона в торговому центрі побачила знайому постать. Її свекруха мило розмовляла з якоюсь молодою жінкою, і Василина одразу здогадалася, хто це.
Вона швидко сховалася, щоб її не помітили, а потім вирушила слідкувати за свекрухою та колишньою дружиною Максима. Для чого вона це робить, вона й сама не знала. Але ніби передчуття у неї було.
У результаті Валентина Андріївна та Яна зайшли до кафе. Василина вирушила слідом за ними, обравши столик за рогом, щоб її не було видно. Однак вона чудово чула всю їхню розмову.
– І що він у ній знайшов? – фиркала свекруха. – Якась непоказна, не те, що ти.
Василині стало так неприємно, адже мова явно про неї йдеться.
– Так вже… Я шкодую, що ми з Максимом розійшлися. Але він тепер одружений, що вдієш.
– Нічого, не хвилюйся. Я зроблю все можливе, щоб знову зійшлися. Ти ж знаєш, як я люблю тебе. Думаю, він і сам незабаром охолоне до цієї Василини. Адже нічого цікавого в ній немає. І тоді до нього на допомогу прийдеш ти.
– Сподіваюся.
Василина не стала далі слухати цю розмову. Вона вийшла з кафе, відчуваючи, як накочується злість та образа. І, головне, при зустрічі свекруха була такою ввічливою, робила їй компліменти. І це все лише для того, щоб приспати її пильність.
Коли вона повернулася додому, відразу розповіла все Максимові.
– Це неприпустимо! – обурився він.
– Згодна. Я не чекала такого від твоєї мами.
– А я як відчував, що їхня дружба ні до чого доброго не приведе!
– І що нам робити? – мало не плакала Василина. – Твоя ж мама не заспокоїться, доки не розлучить нас.
– Не хвилюйся, я з нею поговорю.
Цього ж вечора Максим вирушив до своєї мами. Василина сильно хвилювалася: як би він гірше не зробив.
Повернувся він за кілька годин. Злий, роздратований, і жінка одразу зрозуміла, що нічого доброго з цієї розмови не вийшло.
Виявилося, що він сварився з мамою. Сказав, що не дозволить лізти в його життя і зажадав, щоб вона більше не наважувалася обговорювати його та його дружину з Яною.
А мама у відповідь наговорила купу неприємностей про Василину. Сказала, що Максим не розумний, якось примудрився упустити таку шикарну жінку, як Яна. А Василина його тільки на дно тягне, з такими простушками нічого доброго й чекати не доводиться.
– І що нам робити? – запитала Василина.
– А нічого. Жити щасливо, – сумно посміхаючись, відповів Максим.
– А як же твоя мама та колишня дружина?
– Та ніяк… Я сказав, щоб вона вибирала: або я, або Яна. Вона сказала, що від своєї подруги відмовлятися не стане, бо знає, що мені краще. І що я все одно з тобою розійдусь. І тому я сказав, щоб вона нам не дзвонила, поки не схаменеться.
– Але ж це мама, – заперечила Василина, – так не можна. Хоча, зізнаюся, ситуація вкрай неприємна.
– Так, це мама, – досить різко відповів Максим. – І вона повинна бажати мені добра. Але чомусь вона вирішила догодити моїй колишній дружині, а не мені. Вирішила, що може командувати мною. Але головною її помилкою було образити мою кохану дружину. З цим я миритися не стану.
Свекруха виявилася гордою, і не дзвонила синові. Щоправда, Максимові та Василині це було на руку, хоч Максим і переживав.
Спілкуватись вони стали лише тоді, коли з’явилася дитина. Валентина Андріївна сама виявила бажання. І для сина Максима та Василини вона стала чудовою бабусею. Люблячою, уважною, доброю.
З Василиною вона теж спілкувалася, але та знала, що коханням та повагою тут і не пахне. Але добрий нейтралітет – також непогано. До того ж, до них дійшли чутки, що Яна вийшла заміж, а значить, проблема сама собою зникла.
Так, Василині було неприємно, що свекруха почепила на неї ярлики, навіть не намагаючись дізнатися її краще. Але зрештою головне, щоб чоловік любив. А вже в коханні Максима вона не сумнівалася.