Ірина пішла працювати рано. Сімʼя жила небагато і треба було заробляти. Гроші Ірина відкладала собі на навчання… Якось Ірина помітила, що з її скриньки із заощадженнями зникло трохи грошей! Вона тримала її в таємному місці. Й Ірина вирішила зробити інакше. Вона оформила банківську картку і збиралася тримати гроші на ній… Якось дівчина прийшла додому раніше. Раптом вона побачила, як її брат щось шукає у її кімнаті, а батько стоїть біля дверей і спостерігає. Ірина застигла від несподіванки. – А що це ви тут робите? – здивовано запитала вона
Ірина народилася у звичайній родині. Через рік народилася сестра, а потім і братик.
Дохід сім’ї можна сказати був нижче середнього. Мама працювала на пошті, підробляла прибиральницею.
Батько був різноробом. Іноді він у сезон заробляв непогані гроші. Робота була важкою, але прибутковою. Тоді родина жила добре.
Але більше часу він сидів удома, у невеличкому селі роботи йому майже не було.
Освіти ніякої, а їхати на заробітки він не хотів.
Сидів і чекав наступного сезону, який тривав всього три місяці. Чоловік був не сам у такому ї становищі. Були іще такі ж чоловіки, які чекали на сезонні заробітки.
Як не дивно, його дружину все влаштовувало. Вона працювала, а він лежав на дивані. У сезон він міг дозволити собі і погуляти, а решту часу на це не було грошей. Дружину і це влаштовувало.
Діти росли, вчились, нічого не змінювалося. Ірина після школи хотіла вступити на навчання, але не набрала балів. Платити за освіту ніхто не збирався. Грошей у сім’ї для цього не було.
– Куди ти захотіла?! – казав батько. – І добре, що не вступила. Хто б тебе в місті утримував? На нас з матір’ю не сподівайся, тобі вже вісімнадцять, сама маєш уже заробляти. Допомагатимеш матері, візьмете ще додаткові підробітки. На пошті допоможеш. Будеш на двох, а може й трьох роботах. Освіта для цього не потрібна.
Ірині нічого не залишалося, як погодитись. Грошей вона не мала навіть на квиток, не те що на проживання.
Вона заздрила однокласникам, які пішли вчитися, батьки їм допомагали.
Звичайно, не всі, але більшість.
Дівчина взялася за роботу. Сестра зрозуміла, що і її чекає така ж доля. Наталка теж почала допомагати сестрі. Вони були дуже дружні.
Прибирали вечорами вони удвох. Гроші Ірина відкладала. Сестри вирішили вступати разом, різниця між ними була всього два роки.
Якось Ірина помітила, що з її скриньки із заощадженнями зникло кілька купюр!
Вона тримала її в таємному місці.
І за «дивним» збігом обставин в той день батько пішов гуляти, а брат купив собі солодощів…
Звичайно, і матері грошей вона давала, але сума по трошки збиралася. Й Ірина вирішила зробити інакше.
Ірина оформила банківську картку й збиралася тримати гроші на ній.
Вона прийшла додому трохи раніше й помітила, як брат щось шукає у її кімнаті, а батько стоїть біля дверей і спостерігає.
Ірина застигла від несподіванки.
– А що це ви тут шукаєте? – здивовано запитала вона.
– Нічого, – аж підскочив від несподіванки брат.
– Тут нічого й немає, і не буде, можете себе не турбувати! – вигукнула Ірина.
Батько одразу пішов, за ним вискочив і Дмитро. Все стало ясно. Ірина вже не хвилювалася за гроші. Вони були на картці, а картка в неї.
З кожної зарплати вона віддавала частину мамі, а інше йшло на картку. Мама багато не брала, розуміла, що дочка збирає.
Батько іноді дорікав їй у цьому.
– Мені потрібні гроші, я поїду вчитися, – казала Ірина. – Можу їсти окремо, якщо вам шкода, але тоді грошей не дам зовсім. У нас і так багато немає, все скромно і все своє.
– Гаразд, збирай, вчися, – сказав батько. – Скоро Наталка підросте, вона вже зговірливішою буде, замінить тебе скрізь. Та й витрат менше буде. Мати вже втомилася працювати за всіх.
– Хоч це ти розумієш! – сказала Ірина. – А чого ж тоді ти, тату, на дивані лежиш?
– Не твоя справа! Знайди собі мужика, а потім говори. Усі так живуть.
– А я не буду.
Два роки пролетіли швидко. Сестри зібралися їхати. Вони обидві вступили на навчання.
– А ти куди?! – обурився батько. – Хто ж працюватиме?! У Дмитра іспити через рік, хто йому допомагатиме?
– Ми ж не підемо на іспит за нього. А мамі буде легше утримувати вас. Про нас не хвилюйся, нам нічого не треба.
Навчання, робота – у сестер не вистачало часу на розваги. Жити так як їхні батьки вони не збиралися. Після навчання кожна знайшла собі роботу. Окрім цього, вони вступили на заочне в інститут. Винаймали невелику квартиру. Приїжджали до батьків у гості на вихідні.
Їхній брат після школи нікуди не вступив, хоча вони його кликали з собою. Після служби він повернувся додому. Тепер батько лежав на одному дивані, а Дмитро на другому. Вчитися, працювати було просто ліньки. Обоє чекали на той самий славнозвісний «сезон». Мати, як і раніше, працювала на пошті і прибиральницею.
Сестри вмовляли брата вчитися. Але навіщо? Йому добре й у батьків. Та й куди вже вчитися, якщо в нього любов. Знайшлася та єдина, що обрала його. Кохання всього його життя переїхала до Дмитра у батьківський дім.
Наймолодший у сім’ї одружився, а його сестри ще не були заміжні. Діти пішли один за одним – троє. Мати так само працювала. Їй було тяжко. Невістка постійно сиділа в декреті, по господарству нічого не встигала, а чоловіки, як завжди, чекали…
Сестри вийшли заміж, коли їм було біля тридцяти років, одній менше, другій більше.
– Добре ви сестрички влаштувалися! – сказав якось Дмитро, оглянувши їхні квартири.
– Ти міг би мати ще більше, якби захотів! – сказала Ірина. – А наші квартири в кредитах. Ми працюємо, і наші чоловіки працюють.
– А на що це ти натякаєш? Я не сиджу без діла, у мене діти, дружина!
– А на чиїх харчах всі сидять?
– На моїх!
– А ти впевнений, що на твоїх?
– Ще як впевнений.
Розмову на цьому можна було б вважати завершеною, але раптово занедужала мати. Заслабла серйозно, довго лежала у міській лікарні. Після цього працювати не могла. Дочки купили їй путівку в санаторій.
А гроші хто зароблятиме? Пенсію мати тільки оформила, ще не отримувала. Великій родині жити не було на що. Чоловіки на дивані, невістки в декреті. Залишилися тільки допомоги на дітей.
– Працювати, мамо, тобі не можна. Жити там просто неможливо. Ми пропонуємо тобі жити поки що в нас. Сама вибери у кого. Трохи згодом ми щось придумаємо.
– А як вони там без мене?!
– Мамо! Так жити не можна! Вони користуються твоєю працею. Раніше один батько сидів, а тепер два дорослі мужики, та ще й вся родина брата. З нами було простіше, та й ти була молодша.
– Ні. Я поїду додому. Обіцяю, працювати не буду. Та й сил у мене вже немає…
Поїхала мати, нічого з нею не вдієш. Тільки пенсії її ні на що не вистачало. А дітям треба багато всього.
– Сестри, ви б допомогли нам, – подзвонив якось Дмитро. – Мати сидить, не працює. На одну пенсію не проживеш.
– Вона може прожити, а ось вас утримувати вона не зобов’язана. Приїдь, влаштуємо тебе на роботу. І твоя дружина може вже працювати.
– У вас є гроші. Допоможіть матері!
– Обов’язково допоможемо.
Але Дмитро мав на увазі зовсім інше. Під допомогою для матері, малися на увазі гроші для всіх.
Ірина й Наталя вмовили матір хоча б на якийсь час виїхати з дому.
– Якщо не хочеш жити з нами, то ми орендуємо недалеко від нас тобі маленьку квартирку. Поживеш собі. Але пенсію витрачай лише на себе. Ти її заробила. Вона тільки твоя.
– Так. Тепер я так і зроблю…
А що ж удома? А там двоє мужиків знову чекають сезону.
Невістка працює на пошті. Тільки підлогу мити вона не збирається. У її планах вже є розлучення.
Утримувати дітей, і двох ледарів вона не збирається.
Дмитру вона сказала про своє рішення, і що він зможе виправити все, якщо знайде нормальну роботу.
Тільки ось не знайде, адже йому ліньки.
А батько заметушився. Його вже ніхто не утримує. Його дружині в місті сподобалося, живе собі на втіху, гуляє, відпочиває, знайшла подружок. Доньки поряд.
І вона навіть думає подати на розлучення…