Наталя з Борисом вечеряли на кухні, коли пролунав дзвінок телефону чоловіка. – Лариса дзвонить, – сказав він, глянувши на екран мобільного і вийшов у іншу кімнату порозмовляти. Борис повернувся за декілька хвилин, виглядав він схвильованим. – Ну, що хотіла твоя колишня дружина? – єхидно запитала Наталка. – Наталю, Лариса хоче дещо попросити у нас, – тихо сказав чоловік. – Одразу додам, тема делікатна. – Ти про що? – не зрозуміла Наталка. Борис хвилину промовчав, зібрався з думками і все виклав дружині. Наталка вислухала його і застигла від почутого
Наталя з Борисом після одруження жили в її квартирі, і періодично на цьому ґрунті між подружжям виникали сварки.
– Я почуваюся нахлібником, що оселилася у дружини, – бурчав він.
– Та годі тобі драматизувати, – не розуміла Наталя. – Так вже вийшло, що на момент шлюбу у мене була своя квартира, а ти колишнє житло залишив першій дружині та двом дітям. Нічого дивного в цьому не бачу, ти тут прописаний, я не вважаю тебе нахлібником, тим більше у нас є плани на покупку спільного житла в майбутньому.
Спочатку Борис переживав з цього приводу, але потім якось перестав гостро реагувати і перестав вважати це проблемою. Наталя так часто говорила, що її квартира після одруження є спільною, що чоловік навіть сам у це повірив і перестав особливо прагнути до змін. Його все влаштовувало: готова трикімнатна квартира в хорошому районі, зручна транспортна розв’язка і вже не так хотілося заміський будинок, як раніше. І лише після звернення колишньої дружини знову на порядку денному постали питання щодо права власності.
– Ти просиш прописати двох дітей від минулого шлюбу у моїй квартирі, – намагалася перетравити отриману інформацію Наталя.
– Я тобі все пояснив, і не бачу причин для таких переживань, – говорив Борис. – Просто Лариса з новим чоловіком зараз планують продати колишню квартиру та збудувати заміський будинок. Грошей на будівництво в потрібній кількості немає, тому й поспішають із продажем, але тут постає питання із пропискою дітей.
– Тільки вашу колишню квартиру ти залишив дітям як аліменти, – нагадувала Наталя. – Мені здавалося, ви з колишньою дружиною всі питання щодо їхнього майбутнього вирішили. А тепер, виходить, треба їх тут прописати, а через якийсь час виявиться, що треба поселити в нас?
– Не треба їх селити, – нервував Борис. – Лариса просить просто оформити прописку і все.
– У такому разі я все одно не розумію, де вони збираються жити? – дивувалася Наталя.
– Швидше за все кочуватимуть по батьках, а в міру готовності будинку там собі обладнають житло, – відповів Борис. – І взагалі, я докладно цим питанням не цікавився. Колишня попросила про послугу, я обіцяв обговорити її з тобою і не бачу в цьому жодних проблем.
Тільки Наталія не була настільки оптимістично налаштована і, в принципі, не хотіла нічого спільного мати з колишньою родиною чоловіка. Вона не вірила в офіційну версію Лариси і підозрювала, що та для початку намагається продавити питання з пропискою, потім почне підсовувати дітей на якийсь час або відправляти їх на канікули до батька. У її плани спілкування з дітьми Бориса зовсім не входили, тільки тепер жінка не знала, як від них позбутися.
– Ти подумала про моє прохання? – цікавився Борис через кілька днів. – Просто Лариса дзвонила і поквапила з ухваленням рішення.
– А чого вона так поспішає? – Не розуміла Наталка.
– Покупця на квартиру знайшли хорошого, залишилося всі питання з документами вирішити і їм не терпиться приступати до будівництва будинку, – розповідав Борис.
– А де живуть батьки твоєї колишньої? – цікавилася вона. – Нехай вона дітей тимчасово там пропише?
– Вони живуть в іншому місті і туди мотатися для прописки, а потім для виписки зовсім незручно, – розповідав Борис. – Та яка тобі різниця, що так активно відмовляєшся?
– Я просто не готова прописувати у своїй квартирі чужих людей, – чесно говорила вона. – Зараз пропиши, потім більше нарахують за комуналку чи твоя колишня щось нове вигадає, а нам розгрібати.
– Значить, поки мої діти будуть тут прописані, я самостійно оплачуватиму комуналку, навіть якщо її перерахують, – пропонував Борис. – Ну сама подумай, це мої діти, я хочу, щоб все було нормально і вони могли без проблем вчитися, отримувати у разі потреби медпослуги та взагалі бути впевненим, що у них все гаразд.
– Загалом було б непогано, щоб про подібне думав не лише їхній батько, а й мати, – обурювалася Наталя. – Вона ж будувала якісь плани, коли збиралася продавати квартиру та будувати будинок, хай сама тепер і розбирається із труднощами.
– Значить, твоя нова дружина не захотіла нам допомогти в такому маленькому проханні, – була невдоволена Лариса.
– Наталя моя дружина і попрошу це враховувати, – насторожився Борис. – Та й не можу нічого зробити, тому що це її квартира і вплинути на її рішення не вийде.
– Чудово, нехай діти будуть без прописки або ми втратимо шикарну ділянку під будинок тільки через капризи твоєї мадам, – обурювалася Лариса. – Ти як був розмазнею, так нічого і не змінилося, навіть за своїх дітей постояти не готовий.
Бориса слова колишньої дружини зачепили і настрій зіпсували. Виходом здавалося піти в кафе із друзями і вилити їм душу, повернувшись додому пізно і в добряче «веселому» настрої.
– Прекрасно, спочатку я була винна в неприємностях твоєї колишньої, а тепер мабуть зачіпаю твоє самолюбство? – вигукувала Наталя. – Тільки не думай, що таким чином свого досягнеш. Я тепер принципово не дам згоди на прописку твоїх дітей і нехай твоя колишня сама вирішує проблеми.
За час подружнього життя історія з пропискою стала першою серйозною причиною для сварки подружжя. Раніше якось мирилися, розмовляли і всі проблеми вирішували разом, тепер увімкнулась гордість і почалися сварки на рівному місці. Лариса періодично дзвонила, Бориса діставала, і він починав переживати, а потім з Наталкою сварився.
– Так не піде і я вже пройшла той вік, коли люди поводяться безглуздо та імпульсивно, – сказала Наталя після чергового розбору польотів. – Давай просто закриємо цю тему і житимемо далі.
– Навіть якщо ми зараз спробуємо закрити тему, це не скасує наявність у мене двох дітей та присутності їх у моєму житті, – міркував Борис. – Так, я віддав їм квартиру як аліменти. Але я не збирався відмовлятися від участі в їхньому житті, вважаю за потрібне вітати зі святами, робити подарунки і протягом усього життя бути поруч.
– Ти можеш робити, що завгодно, тільки я не хочу мати до цього жодного відношення, – відповіла Наталя. – Я знала про наявність у тебе дітей, але не розраховувала ставати для них мачухою чи підтримувати якесь спілкування. Все, що стосується твоїх дітей, має проходити за межами моєї квартири і крапка.
– Я все зрозумів, тема закрита, – рішуче сказав Борис.
Більше справді він до цих питань не повертався і домовився про прописку сина та доньки у своєї тітки. За надану послугу був готовий їй заплатити, відразу обмовив, що їй не варто перейматися можливим фактичним проживанням дітей за місцем прописки. Родичці допомога до пенсії не була зайвою, тому вона охоче прийняла пропозицію.
Наталя навіть не цікавилася результатом справи, вважаючи себе переможницею у цій історії. Вона відстояла власну думку і одразу позначила чоловікові межі допустимого. Начебто все складалося нормально, і причин для переживань не було, тільки щось зруйнувалося в її стосунках із чоловіком. Після цієї історії він став більш закритим, перестав ділитися проблемами та розповідати про справи.
Борис шукав додаткові джерела доходів та накопичував гроші на купівлю власного житла. Він підозрював, що у разі проблем Наталя будь-якої миті може виставити його на вулицю і намагався підстрахуватися. Раніше просто хвилювався, що не має свого житла і в неї прописаний, а після історії з дітьми зрозумів, що треба діяти рішуче та активно. При цьому дружині розповідати про свої плани не поспішав, вважаючи таку поведінку правильною.