Ольга Іванівна постукала у квартиру сина та невістки, жінці нетерпілося поділитися фотографіями з весілля дочки. – А, це ви? – за хвилину двері відкрилися, свекруху зустріла невістка Алла. – Заходьте! Ольга Іванівна помітила, що невістка явно чимось незадоволена. – У вас щось сталося? – запитала вона. – Сталося! Ми з вашим сином скоро розлучаємося! – несподівано сказала Алла. – Як розлучаєтеся? Чому? – здивувалася свекруха. – То ви не знаєте, що зробив ваш син? – уїдливо додала Алла. – Ні! А що він зробив? – Ольга Іванівна здивовано дивилася на невістку, не розуміючи, що відбувається
– Весілля буває лише один раз у житті! Не розумію, чому ви не хочете як слід відсвяткувати цю подію? – спохмурніла Юлія, дізнавшись про те, що невістка і брат не влаштовуватимуть свято з нагоди реєстрації свого шлюбу. – Мені здається, це немає сенсу. Потім нема чого навіть згадати буде.
– У декого і по п’ять разів буває. На кожне весілля грошей не напасешся, – відповіла Алла. – Краще зробити собі гарний подарунок.
– Наприклад? – лукаво примружилася Юлія.
– Назбирати та вкласти у відпочинок, купівлю машини чи свого будинку, – почала перераховувати дівчина.
– Тобто гроші у вас є, ви просто не хочете їх витрачати на весілля? – здивовано спитала зовиця.
Алла прямо не відповіла на її запитання, але дала зрозуміти, що Юлія не помилилася у своїх здогадах.
Вони зі Стасом вирішили відмовитися від великої урочистості. Розписатися в ЗАГСі і скромно зібратися за святковим столом із найближчими людьми.
Зовицю Юлію з хлопцем теж довелося запросити. Спочатку вона заявила, що не прийде, але за пару годин до початку реєстрації передумала.
На те Юлія мала свою причину. Вона приготувала для родичів великий сюрприз.
Після реєстрації шлюбу молоде подружжя разом із родичами вирушило до тестя та тещі.
Батьки Алли вирішили взяти на себе всі зобов’язання щодо частування гостей, яких було лише п’ятнадцять чоловік.
Коли за столом почали звучати тости на честь молодого подружжя, Юлія взяла слово одна з перших.
Вставши з келихом у руках, вона вимовила приголомшливу промову:
– Бажаю молодій парі щастя! Однак хочу сказати ще дещо: ми з Сашком теж вирішили одружитися!
Погляди гостей відразу звернулися у бік схвильованої Юлії, і всі почали вітати майбутню наречену.
Таким чином, зовиці вдалося перевернути всю увагу присутніх на себе.
Щаслива Юлія приймала вітання та хвалилася, що точно зробить собі розкішне весілля, яке запам’ятає все місто.
Алла, була засмучена тим, що зовиця забрала всю увагу гостей, до кінця вечора просиділа з кислим обличчям.
Як тільки всі гості розійшлися по будинках, вона почала скаржитися чоловіку на те, як некрасиво повелася Юлія.
– До чого треба було говорити при моїх гостях про своє весілля? – з розпачем пробурчала Алла. – Мені здається, твоя сестра просто хотіла нам насолити і вкотре дорікнути за те, що ми не стали святкувати так, як їй хотілося б.
– Махни рукою і забудь, – почав заспокоювати дружину Стас. – Зате наші гроші цілі, і їх ми можемо вкласти у щось варте.
– А давай поїдемо на море? – запропонувала Алла. – Розвіємося та відпочинемо від усієї цієї метушні?
– На ніч дивлячись не обговорюватимемо таке важливе рішення і відкладемо до завтра, – впевнено пообіцяв чоловік.
Наступного дня подружжю було вже не до цього, і Алла згадала про розмову лише за два тижні, коли Юлія вручила їм зі Стасом офіційне запрошення на своє весілля.
– Не хочеться взагалі йти, – дівчина неохоче покрутила в руках запрошення.
– Не хочеш, не підемо, – усміхнувся у відповідь Станіслав.
– А що коли нам у цей час поїхати на море? – миттєво пожвавішала Алла. – Після того, як Юля нахабно повелася на нашому вечорі, немає жодного бажання її бачити.
Почувши про відпочинок, чоловік значно запереживав. Його очі схвильовано забігали на всі боки, а на лобі виступив піт.
– Ну то що? – знову запитала Алла і кинулася чоловікові на шию. – Їдемо?
– Може, якось потім з’їздимо? Та й на весілля сестри я не можу не піти, – невпевненим голосом відповів Станіслав.
– Навіщо тоді заїкався? – Надувши губи, Алла відсторонилася від чоловіка.
– Сходимо на весілля, а потім вже подумаємо про відпустку, – чоловік узяв дружину за руку.
Дівчині не хотілося йти на весілля до зовиці, але вона таки пересилила себе і вирішила подивитися, яке торжество влаштує Юлія.
Від розмаху в Алли схопило дух. Весілля у зовиці, справді, було шикарне.
Лімузин, шикарний стіл у найдорожчому ресторані міста, салют, фото та відеоператор.
– Так, грошей спустили непомірно, – похитала головою Алла. – Сукня теж чимало коштує. Я бачила таку, коли думала про весілля. Її ціна – вісімдесят тисяч. Навіщо люди заради одного дня спускають стільки грошей?
Замість відповіді Станіслав пробурчав щось невиразне, і дівчина не зрозуміла, як чоловік поставився до весільної урочистості своєї сестри.
– Я вже придивилася нам квитки, – наступного дня Алла знову заговорила з чоловіком про поїздку на море.
– Даремно… Грошей немає, – не розумна усмішка з’явилася на обличчі Станіслава.
– Як це немає? Що ти таке кажеш? – дзвінко засміялася у відповідь дівчина. – У нас триста тисяч відкладено, чи ти забув?
– Немає у нас нічого. Я позичив їх Юлі на весілля, – нервово промовив чоловік. – Але вона віддасть.
Алла змінилася на обличчі і зблідла.
Дівчина відчула, як її різко стало зле. Вона ледве зуміла стриматися, щоб не побігти до туалету.
– Позичив? – перепитала Алла, вирішивши переконатися у тому, що вона правильно зрозуміла слова чоловіка.
– Юля дуже хотіла весілля, – нерішуче промовив Станіслав.
– Чому ти зі мною не порадився? Збирали ми їх, нагадаю, разом! – проскреготіла зубами Алла.
Вона повірити не могла в те, що коханий чоловік міг вчинити з нею таким підлим чином.
– Юля обіцяла повернути. Не одразу, але частинами, – з надією промовив Станіслав.
– Мені не потрібні вони колись! Вони потрібні зараз! – невдоволено вигукнула Алла.
У момент їхньої сварки з чоловіком нагрянула свекруха Ольга Іванівна. Їй не терпілося поділитися фотографіями з весілля дочки.
– Ви теж були в курсі того, що ваш син сплатив сестрі весілля? – гордо запитала Алла.
– Так. А хто б сплатив сестрі весілля, як не брат? – як ні в чому не бувало відповіла жінка.
– Нема що сказати! Ми своє весілля робити не стали, щоб гроші марно не витрачати, зате Юлі віддали їх з радістю! – дівчина невдоволено подавилася на Стаса. – Ти зрадник і негідник!
– Ти чого надумала? Через якісь гроші на мого сина сваришся? – свекруха почала відтягувати невістки від чоловіка.
Алла ледве взяла себе в руки.
– Половина грошей була моя! Прошу повернути до кінця тижня! Де хочеш бери, інакше піду до суду і тобі доведеться повернути під тиском, – сказала Алла і пішла до кімнати.
– Ось дивна яка! – гукнула їй вслід свекруха. – Заміж не встигла вийти і вже таке говорить!
Своє слово Алла дотримала. Вона подала не лише на розлучення, а й до суду на чоловіка, попросивши повернути їй борг.
Дівчина справу виграла. Тепер Станіслав був зобов’язаний повернути їй половину грошей, що він віддав сестрі.
Коли Алла отирмала гроші, то поїхала на море. Там дівчина познайомилася із майбутнім чоловіком і повернулася додому вже не одна.