Наталка накривала на стіл. Сьогодні до її чоловіка, приїхала його сестра Оля, з якою жінка не була ще знайома. – Все готово! – дівчина покликала Миколу та Олю за стіл. За кілька хвилин брат і сестра прийшли на кухню. – Я не хочу сидіти з тобою за одним столом, – раптом сказала до Наталі Оля. Наталя застигла. – Що ти дивишся? – уїдливо запитала Оля. – Не роби вигляду, ніби ти не знаєш, про що я! – Що я тобі зробила? Я бачу тебе вперше в житті! – Ольга здивовано дивилася на зовицю, не розуміючи, що відбувається
Перша зустріч Наталії з рідною сестрою чоловіка Ольгою пройшла не дуже добре.
На весіллі двадцятитрирічна дівчина не була присутня, тому що в цей час навчалася за кордоном.
Повернулась Оля лише за два роки і в перший день свого повернення захотіла побачити рідного брата, з яким до цього спілкувалася лише телефоном.
Микола був дуже радий бачити сестру. Вони обнялися, і Оля простягла чоловікові закордонний подарунок – брендовий шарф.
Наталі вона не те, що нічого не подарувала, але навіть не привіталася з нею, коли переступила поріг квартири.
Чоловік помітив це, але не став наголошувати, оскільки зауваження на адресу Олі могло перерости в сварку.
Поки брат із сестрою спілкувалися, Наталя вирішила накрити на стіл, щоб пригостити зовицю.
– Все готово! – Дівчина, зазирнувши у вітальню, де сиділи Микола та Оля, запросила їх за стіл.
Зовиця скривила обличчя і зневажливо подивилася у бік Наталії.
За кілька хвилин брат і сестра прийшли на кухню і присіли за стіл. Дівчина, поставивши на стіл торт, теж зайняла своє місце поряд із чоловіком.
Оля, яка тим часом про щось весело розповідала Миколі, різко зупинилася.
За столом повисла незручна тиша. Зовиця підібгала губки і дивилася на Наталю.
– Я не хочу сидіти з тобою за одним столом, – насупилась Оля. – Невже ти думаєш, що я зараз візьму і перестану на тебе ображатися?
Наталя від слів зовиці застигла. Вона була не в курсі, що сестра чоловіка виявляється, була на неї ображена.
– Що ти очима закліпала? – уїдливо запитала Оля. – Не роби вигляду, ніби ти не знаєш, про що я говорю!
– Я бачу вас вперше у житті, – розгублено відповіла Наталя.
– Брата мого поступливого обкрутила і радіє, – гордовито пирхнула дівчина. – Та якби не ти, все б взагалі пішло інакше!
– Оля, припиняй, – процідив Микола і поклав руку на плече сестрі.
– Чого припиняти, Миколо?! Хоч ти не вдай, що все так і має бути! – обурилася дівчина. – Ти ж збирався одружитися з моєю подругою! Ми вже й сукню вибрали та ресторан.
– Ну, це вже перебір, – скривився чоловік. – Годі вже згадувати минуле. Це було задовго до мого знайомства з Наталкою.
– Ні, ну якби не вона, ти одружився б з Златою. Адже так? – не вгамовувалася Оля.
– Я не знаю, як там було, це зараз і не важливо, – пробурчав чоловік, бачачи, як сестра робить на цьому акцент. – Причина зовсім не в Наталі.
– Тоді в чому? – засмикнула на місці Оля. – Ти три роки зустрічався з моєю подругою. Усі пророкували вам світле майбутнє. І тут ви раптом розходитеся. Я знаю, що ініціатором був ти, Миколо! Смію припустити, що, спілкуючись із Златою, ти паралельно крутив шашні з ось цією, – додала вона і кивнула у бік невістки.
– У мене взагалі є ім’я! – не витримавши, процідила крізь зуби Наталя.
– Мені воно зовсім нецікаве, я навіть запам’ятовувати його не стану, бо сподіваюся, що мій брат зніме свої рожеві окуляри і зрозуміє, що ти йому зовсім не пара, – в’їдливо засміялася зовиця.
– Оля, годі! – обличчя чоловіка стало червоним від невдоволення. – Давай змінимо тему?
– Ні, ми нічого не мінятимемо! – холодно промовила Оля. – Знайшов якусь замість Злати. На що ти тут повівся?
– Довго я це слухатиму? – Наталя запитливо подивилася на чоловіка.
Її терпіння було межі. Вона ладна була виставити зовицю за двері.
– Тобі слово не давали, – сказала Оля.
– Мабуть, ти забула, куди прийшла? Ти перебуваєш у моїй квартирі, тож я попрошу до себе поваги, – нагадала зовиці Наталя.
– Пфф, взагалі нецікаво, – засміялася в голос дівчина. – Мені байдуже, чия це квартира. У ній живе мій брат, тож я маю повне право тут сидіти. Це мене не було, тому він на тобі одружився. Якби я не була в Англії, не було б у вас жодної родини. Я б розплющила очі Миколі на тебе…
– Миколо, а ти нічого сказати не хочеш? Сидиш і мовчиш у ганчірочку, ніби тебе це не стосується, – звернулася до чоловіка Наталя.
Микола розгублено знизав плечима, не знаючи, на чий бік йому встати. З одного боку, було б правильно підтримати дружину, а з іншого, він не хотів сваритися із рідною сестрою, яка після довгої відсутності тільки сьогодні повернулася на Батьківщину.
– Нічого сказати? Тоді скажу я, – Наталя схрестила руки. – Вимітайтеся обидва з моєї квартири.
– Я піду тільки з братом, – гордо сказала Оля.
– Я про вас обох і говорю! – Дівчина запитливо подивилася на чоловіка. – На вихід!
– Наталю, ти чого? – несподівано сказав Микола.
– Ти бачиш, як вона розмовляє? Не дозволяй їй таким чином поводитися з тобою, – Оля почала підготовувати брата і виводити його на сварку із невісткою.
– Замовчи ти вже! – вигукнув на сестру чоловік. – Ти приїхала сварити нас?
– Не смій мені закривати рота! Я приїхала побачити тебе! – Схлипнула Оля і схопилася з місця.
– У мене склалася інша думка.
Я думав, ти з Наталкою хочеш потоваришувати, а ти сварку влаштувала, – зневажливо промовив Микола.
– Потоваришувати? Смієшся чи що? Ти міг одружитися з моєю подругою, а одружився з нею! – Оля знову сіла на стілець.
– Та не одружився б я з нею все одно! Ми зустрічалися зі Златою, але це не означало, що я почав би пов’язувати з нею своє життя. Думаю, вона недовго переживала із цього приводу, – пояснив сестрі Микола. – Наталя тут взагалі ні до чого.
– Ти ще й заступаєшся за неї? – Оля підскочила і несподівано для всіх перевернула стіл.
– Ти що робиш? – обурився чоловік і теж схопився з місця. – Хто тепер прибиратиме?
– Твоя дружина! – вигукнула на брата дівчина і, переступивши розкидані на підлозі страви, попрямувала до коридору. – Краще б і не приїжджала, – додала вона біля дверей і покинула квартиру.
Проте слідом за сестрою, за годину, довелося піти і Миколі, якому дружина не пробачила того, що він за неї не заступився.