Наталка вийшла на подвірʼя і одразу гукнула до чоловіка: – Скоси траву в квітнику! Ігор не відреагував, чоловік продовжив сидіти на лавці і дивитися на сусідську ділянку. – Ти що не чуєш?! До кого я говорю! – Наталка підійшла до чоловіка і замахала руками. – Що ти говориш? – запитав Ігор не відводячи погляду від сусідської ділянки. – Та на що ти там дивишся? – обурено вигукнула Наталка. Чоловік далі не реагував на її слова. Наталка підійшла ближче до сусідської ділянки, заглянула через паркан і… аж ахнула від побаченого
Наталя завжди жила у мирі та розумінні із сусідами, бо причин для сварок не було. Вони з Ігорем жили у заміському будинку, виховували сина та багато працювали, щоб забезпечити йому щасливе майбутнє.
– У нас нові сусіди, – розповів якось Ігор. – Щойно бачив, як вивантажують речі з машини.
– Жаль, звичайно, що Бондаренки продали свій будинок і проміняли наше селище на місто, але це їхній вибір, – зітхала Наталя. – Сподіватимемося, що нові сусіди виявляться приємними та доброзичливими людьми, і не буде причин для сварок.
Познайомитися з сусідами насправді подружжя змогли через кілька тижнів після їх появи.
– Мене звуть Юлія, – представилася приваблива блондинка. – Ми з чоловіком раніше у місті жили, а потім вирішили перебратися на природу.
– Ну й чудово, місця у нас гарні, люди добрі, – розповідала Наталка. – Якщо потрібна допомога, можете сміливо звертатися.
Юля обіцяла так і зробити у разі потреби, але спочатку не турбувала сусідів. Вони з чоловіком були людьми активними, постійно свята влаштовували на ділянці, друзів запрошували.
Звиклий багато працювати і займатися домашніми справами Наталі поведінка нової сусідки здавалася зухвалою та дивною. Вона часто бачила, як Юлія розгулює двором у купальнику, загоряє на шезлонгу з коктейлем чи розмовляє по телефону.
– Може, й мені так треба робити? – поцікавилася вона одного разу, зловивши зацікавлений погляд чоловіка на сусідці.
– Ага, а хто буде обід готувати? – бурчав Ігор. – І взагалі, не годиться людей засуджувати за їхній спосіб життя.
Наталя й не збиралася цього робити, бо своїх справ було повно. Поки сусіди їх не чіпали, то й їй особливої справи до них не було. Лише згодом Юля з’явилася на ділянці з проханням.
– Не міг би Ігор допомогти з ремонтом замка на вхідних дверях, бо зламався, а я сама не впораюся, – просила вона.
– В принципі, можна, – одразу озвався чоловік.
– А твій чоловік не займається такими роботами? – Поцікавилася Наталка.
– Чоловік в мене ще той фрукт, тож я зараз сама тут житиму і без чоловічої допомоги не впораюся, – відповіла вона.
– Ну, чого ти на жінку з’їлася і з питаннями чіпляєшся? – говорив Ігор до дружини, коли повернувся від сусідки. – Сама ж допомогу при першій зустрічі запропонувала у разі потреби.
– Я дивлюся, ти прям сильно пожвавішав, зацікавився і повірив у себе, – насторожилася Наталя. – Вдома нічого не попросиш зробити, а до сусідки так кинувся на перше прохання.
Ігор називав ревнощі дружини необґрунтованою і просив не тріпати йому нерви. Тільки Наталка все чудово помічала, і погляди чоловіка і поведінку Юлії. Вона якось зачастила зі своїми проханнями про допомогу і стала навіть дратувати.
– Знову музика до ночі в сусідському дворі репетувала, – обурювалася вона. – Ні хвилини спокою немає.
– Це просто ми нудно живемо, а люди вміють брати від цього життя все по максимуму, – міркував Ігор. – І взагалі Юля у своєму будинку може жити, як хоче.
Спроби чоловіка заступатися за сусідку ще більше ображали Наталку. Якщо раніше вона не особливо придивлялася до неї і звертала увагу лише під час зустрічі, то тепер наголошувала на всіх недоліках. Юля здавалася безвідповідальною, нахабною і нетактовною жінкою. Але найбільше Наталю в цій історії дратувала її зовнішня привабливість.
Сусідка працювала тренером з фітнесу, була в ідеальній формі і модно одягалася. Про себе Наталка не могла такого сказати, бо завжди маялася від зайвих кілограмів, а після тридцяти п’яти років фігура і зовсім попливла.
– А що ти хотіла, звичайно, Ігор задивляється на підтягнуту красуню, – тиснула сестра. – Сама поміркуй, ця Юля явно вертихвістка і сама його провокує. Чоловіки слабкі на яскраву зовнішність, от і все.
– Прекрасно, тільки я зовсім не розумію, як має вчинити, – переживала Наталя. – Ця сусідка зачастила до нас із проханнями про допомогу. Ігор дивиться на неї байдуже, відразу все кидає і біжить допомагати. Поки вона мала свого чоловіка, проблеми я не помічала, а тепер постійно якісь провокації відбуваються.
– Отже, з чоловіком сама поговори чи сусідці натякни, що вистачить постійно до вас бігати, – пропонувала сестра.
Наталя переживала і засмучувалася через поведінку чоловіка. Вона завжди на перше місце ставила домашній затишок, спокій та турботу про сім’ю, тому могла забути про себе. А з появою першої красуні у найближчому оточенні Ігор «почав задивлятися» і вже сам шукав приводу для того, щоб сусідку відвідати.
– Що ти там видивляєшся, хвилюєшся Юлю в купальнику пропустити? – уловила якось Наталя Ігоря, що дивиться на сусідський двір.
– Не кажи нісенітниці, – переживав він. – Просто давно не було видно сусідки, ось я і хвилююся, чи все в неї в порядку.
– Я думаю, про неї є, кому хвилюватись і дбати, ти б краще з сином час провів, – злилася Наталка.
Ігор червонів, і не знаходив правильних слів. Він точно не збирався дружині зраджувати, і взагалі був надто лінивим для цього. Просто Юля справді добре виглядала і завжди здавалася в хорошому настрої і не бурчала на відміну від Наталі. А ще вона постійно хвалила його за допомогу в побутових питаннях, а дружина тільки сварила і висловлювала претензії.
– Я на тиждень у відпустку їду, тому прошу вас доглянути будинок, – прийшла якось увечері до сусідів Юля. – Звичайно ж, нічого робити не потрібно, просто придивіться, а я вам подарунки привезу з Іспанії.
– Ти їдеш в Іспанію відпочивати? – повела бровою Наталя. – Мабуть, там гарно.
– Ага, я вже була там пару разів з колишнім чоловіком, тепер ось з нареченим їду, – плескала віями блондинка. – Там дуже красиво та дорого, але плачу не я, тому не бачу проблем.
– За будинком ми доглянемо, не хвилюйся, – косилася на чоловіка Наталка.
– Сподіваюся, тепер Юля не буде постійно до нас бігати за допомогою, і свого нареченого використовуватиме, – сказала вона, як тільки за сусідкою зачинилися двері.
– Мабуть, – спохмурнів Ігор.
– А ти йди поправ хвіртку в квітнику, мачо, – не втрачала можливість зачепити чоловіка Наталка. – Сподіваюся, тепер ти розумієш різницю між проханнями щодо допомоги у ремонті замка та поїздками до Іспанії.
Ігор розумів, тільки від цього сусідка не здавалася менш спокусливою і привабливою. Вона була недосяжною зіркою, після якої у повітрі залишався приємний аромат, а у фантазії прокручувалися яскраві картинки. Дружина була звичною, що вже набридла за п’ятнадцять років сімейного життя і буркотливою. Пристрасть із стосунків давно пішла, подружжя об’єднувало лише побут і турбота про сина. Ігореві навіть хотілося попросити дружину щось у собі змінити чи записатися до спортивної зали. Потім він оцінив наслідки таких запитів та заспокоївся.
Наталка вважала проблему вирішеною після появи у сусідки нареченого. Вона себе заспокоювала, що якщо у неї такі високі запити та стандарти, то на звичайного водія Ігоря Юля точно не зверне жодної уваги. У собі проблем вона не помічала і взагалі не хотіла згадувати про неприємну ситуацію. Лише за тиждень Юля повернулася додому і знову Наталя почала ловити зацікавлені погляди чоловіка в її бік.
– Невже ти досі не зрозумів, що вона не твого поля ягідка? – питала вона чоловіка прямо.
– А ти також нічого не зрозуміла? – поцікавився Ігор. – Може, не тільки в мені проблема, але й тобі потрібно подивитися на ситуацію з іншого боку.
Наталка і справді не розуміла, тому на чоловіка сильно образилася і сусідку вважала винуваткою у своїх неприємностей. Вона попросила її більше не турбувати їх своїми зверненнями та дати спокій. Юля не зрозуміла причин такої поведінки, але заперечувати не стала і тепер у разі потреби бігла до інших сусідів. Тільки проблему це не вирішувало, Ігор крадькома милувався красою сусідки, Наталка ревнувала та не розуміла, як можна змінити ситуацію та врятувати родину. Вона вважала Юлію розлучницею, а Ігоря зрадником, для себе в цій історії залишаючи роль ображеної героїні.