Аліна з Ігорем одружувалися. Наречена була найщасливішою на світі. Вона світилася щастям від того, що стала дружиною свого коханого чоловіка. Весілля було у самому розпалі. Тамада провів конкурси, а потім оголосив, що настав час дарувати подарунки. Першими дали слово батькам молодят. Свекри прочитали довгу тираду з поздоровленнями, а потім вручили – конверт із грошима. Подружжя подякували їм і мовчки поклало конверт в коробку для подарунків. Наступними почали вітати батьки Аліни. Після слів привітання мати нареченої Юлія Вікторівна простягла їй велику коробку. Аліна заглянула в коробку і аж ахнула від побаченого
Аліна не знаходила собі місця від хвилювання. Завтра вона мала вийти заміж за Ігора, з яким вона зустрічалася близько п’яти років.
Батьки з обох боків були раді тому, що пара нарешті наважилася укласти шлюб.
Однак Аліна хвилювалася не тільки через те, що ось-ось мала стати дружиною.
Дівчина думала, який саме весільний подарунок їм із чоловіком подарують батьки.
Аліна була впевнена, що це буде або квартира, або, у крайньому випадку, якась кімната готельного типу із туалетом та ванною.
Три роки тому її старший брат одружився, і Юлія Вікторівна із Олегом Денисовичом подарували йому однокімнатну квартиру.
Плюсом до всього гості подарували багато грошей, на які подружжя обставило свою житлоплощу.
Отже, Аліна розраховувала на презент, який буде не гірший за той, який батьки піднесли братові.
За місяць до весілля майбутній чоловік дівчини торкнувся теми квартири в іпотеку.
– Ні, ми в це нізащо вплутуватися не станемо, – впевнено заперечила Аліна.
– По орендованих мотатимемося? – насупився Ігор, який не поділяв думки дівчини.
– Ні. З чого ти взяв? На весілля нам подарують своє житло, – переконана Аліна.
Чоловік недовірливо глянув на дівчину. Йому здавалося, що вона видає бажане за дійсне.
– Хтось обіцяв зробити нам такий розкішний подарунок? – Ігор похмуро глянув на дівчину.
– Не обіцяли, але сто відсотків подарують. Мої батьки! – з гордістю вимовила Аліна.
– Це ще по воді вилами писано, – засміявся чоловік, усвідомивши, що дівчина фантазує.
– Ні! Згадай, що вони подарували моєму братові на весілля? Я за тебе відповім: квартиру! Значить, мені теж буде такий подарунок, – наполягала на своєму Аліна.
Ігор сперечатися з майбутньою дружиною не став, він лише кивнув їй на знак згоди і більше не почав розмовляти на цю тему.
За пару днів до весілля Аліна раптом засумнівалася, що батьки подарують їй квартиру.
Вона вирішила промацати ґрунт і спробувала вивідати у матері хоч якусь інформацію на тему подарунка.
Прямим текстом у Юлії Вікторівни донька не питала, але подавала всілякі натяки з приводу того, що вони з Ігорем чекають на квартиру.
– От було б круто отримати такий подарунок, який ви зробили братові, – мрійливо сказала Аліна.
– Звичайно, ніхто б від такого не відмовився, – засміялася жінка і опустила погляд.
Дівчина сприйняла ці слова як підтвердження своїм здогадам і розслабилася.
У день весільної урочистості Аліна була найщасливішою на світі. Вона світилася від щастя в передчутті того, що незабаром матиме свою квартиру.
До цього, всі п’ять років, вони з Ігорем поневірялися по орендованих квартирах, що їм, звичайно ж, не подобалося.
У ЗАГСі все пройшло добре. Пару розписали, і вони стали офіційними чоловіком та дружиною.
Після ЗАГСу молодята разом із гостями покаталися містом, сфотографувалися біля фонтану та вирушили до ресторану.
Настала та сама довгоочікувана частина святкування, коли Аліна нарешті стисне у своїй ручці ключі від їхньої з Ігорем квартири.
Спочатку тамада провів конкурси, а потім перейшов до важливого для Аліни моменту подарунків.
Як завжди, першими дали слово батькам молодят. Свекри прочитали довгу тираду з поздоровленнями, а потім вручили – конверт із грошима.
Подружжя подякували їм і мовчки засунули в коробку для подарунків. Наступними почали вітати батьки Аліни.
Дівчина з усмішкою на обличчі дивилася на них, але не слухала, про що вони говорили.
Впевнена в тому, що вона вже заздалегідь знає подарунок, Аліна витала у хмарах, і не одразу зреагувала, коли Юлія Вікторівна простягла їй посібник з експлуатації духової печі.
З тією ж усмішкою дівчина глянула на тонку книжечку, а потім перевела погляд на матір.
– Навіщо мені це? – незворушно запитала Аліна. – А де ключі? – Додала вона, і посмішка різко зійшла з її обличчя.
– Які ключі? – напівголосно поцікавилася Юлія Вікторівна. – Жодних ключів до печі не йшло.
– До якої ще печі? Навіщо мені твоя піч? – обурилася наречена, чим привернула увагу гостей. – Де ключі від квартири? Ви вирішили подарувати мені цю піч?
– Ну так, – густо почервонівши від сорому, нерішуче відповіла жінка.
– Скажи, що ти пожартувала! – Аліна вп’ялася очима в матір, просячи від неї негайного підтвердження своїм словам.
Юлія Вікторівна винно опустила очі, та дівчина зрозуміла, що квартири не буде.
– Аліна, годі! – сказав нареченій Олег Денисович. – Подарунками не перебирають.
– Ви брату на весілля подарували квартиру! А мені – духову піч! Хтось, крім мене, відчуває різницю чи ні? – вигукнула наречена і, скинувши з голови фату, кинула її на підлогу. – Де ваш подарунок? – Додала вона і стала в пошуках крутити головою на всі боки.
Дуже швидко Аліна знайшла духову піч. Рішучим кроком вона підійшла до коробки, в якій та знаходилася, і стала її що є сил штовхати підборами.
– Піч, значить, мені в подарунок?! Це все, на що я заслужила? Чого дивитеся? – Аліна невдоволеним поглядом подивилася на збентежених батьків. – Думали, я зрадію такому подарунку? Краще взагалі нічого не дарували б, ніж таке! А я ж, матусю, у тебе питала з приводу квартири, і ти дала мені зрозуміти, що ви подаруєте її!
– Нічого я не казала, – розгублено відповіла Юлія Вікторівна, якій хотілося просто зараз провалитися крізь землю.
Зрозумівши, що подальшого сорому вона не витримає, жінка швидкими кроками попрямувала до дверей.
Слідом за нею, бурчачи під ніс невдоволення, поспішив розчервонілий Олег Денисович.
– Ну і йдіть! – голосно гукнула їм у спину Аліна. – Свій подарунок заберіть!
На здивовані погляди гостей батьки нареченої залишили банкетний зал ресторану.
Настрій у присутніх після цього був зіпсований. Тамада намагався підняти їм дух урочистості, але гості сиділи з кислими обличчями.
Помаленьку вони стали прощатися і йти з весільного торжества, не чекаючи його кінця.
За півтори години банкетна зала спорожніла. Окрім молодят та свекрів, нікого не залишилося.
Аліна сиділа за столом і з невдоволенням на обличчі колупала пальцями крем на торті, який навіть не довелося розрізати.
Свекри косилися на невістку, але не наважувалися засудити її за вчинок, переживали, що вона може насваритися і на них.
Практично не зачіпані страви батьки Ігоря стали пакувати в миски, щоб забрати із собою.
Після весілля багато родичів обірвали контакти з Аліною, зробивши висновок, що вона була не права на весіллі і дарма осоромила своїх батьків.
Юлія Вікторівна та Олег Денисович заблокували доньку скрізь, де тільки можна, ухваливши рішення, перестати з нею спілкуватися.
Аліна сама не поспішала з ними контактувати. Брата з невісткою дівчина так само невзлюбила за те, що його батьки люблять більше, ніж її.