Соня сиділа за столиком в ресторані. Раптом вона побачила знайоме обличчя. – Не може бути, невже це Олег, – не вірила своїм очам жінка. Олег сидів з якоюсь дівчиною, і тримав її за руку. Було видно, що у них стосунки. Соня, непомітно, зняла їх на відео. Тепер треба якось розповісти все подрузі Вірі, чим займається її чоловік у вільний час
Соня не вірила своїм очам. За столиком у ресторані сидів Олег з якоюсь жінкою, і тримав її за руку. Було видно, що у них стосунки. Жінка мило посміхалася, а Олег щось говорив, мабуть, дуже приємне.
Повечерявши, вони встали з-за столу і, тримаючись за руки, вийшли. Соня встигла непомітно зняти їх на відео. Ось треба було її зайти повечеряти саме сьогодні сюди. Тепер треба якось розповісти все Вірі, чим займається її чоловік у вільний час.
Соня з Вірою товаришували ще зі школи. Разом вступили до медичного, а потім влаштувалися працювати медсестрами до клініки. Олег потрапив до лікарні, Віра робила йому перев’язки. Після виписки почали зустрічатись, одружилися. Соня, звісно, була свідком на весіллі.
Вона ніколи не говорила Вірі, що Олег до неї “підкочував”. Соня боялася втратити подругу. Через рік у них народився син Рома, Соню покликали хресною.
І що ж це виходить, Віра сидить з малюком вдома, а цей ходить по ресторанах з жінкою. Віра не заслуговує на таке ставлення. Вона має знати правду.
Приїхавши додому, Соня зателефонувала до подруги.
– Віро, привіт. Як справи, як синочок, як Олег поживає?
– Привіт Соня. Все добре, у Ромчика зуби лізуть, плаче, примхливий такий. Олег із друзями відзначає підвищення, він тепер у нас великий начальник, уявляєш? А в тебе як справи, коли прийдеш у гості?
– Віра, можна я зараз приїду, треба поговорити.
– Звичайно, подруго, чекаю! Невже в тебе чоловік з’явився і ти хочеш розповісти про нього?
– Приїду, дізнаєшся.
Ромчик спав, подруги розташувалися на кухні. Віра заварила улюблений чай Соні, поставила вазу з цукерками.
– Ну, слухаю тебе! Який він, де познайомилися?
– Віро, мова піде про Олега.
– В сенсі? При чому тут він?
– Я ввечері вирішила повечеряти у ресторанчику неподалік роботи. Отримала зарплату, вирішила побалувати себе. І побачила там Олега. З жінкою. У них явно стосунки. Ти мусиш знати, що він тебе обманює.
– З якою жінкою? Ти нічого не плутаєш? Мій Олег сьогодні із колегами, друзями, і жінок там немає.
– Дивись, у мене відео навіть є, спеціально зняла. Дивись, як він її тримає ніжно. Вони воркували, як закохані голубки.
Віра розгублено дивилася на відео, потім мовчки поклала телефон на стіл. Пауза затяглася.
– Ну що скажеш? Олежик той ще негідник виявився. І, знаєш, він до мене після вашого весілля підкочував. Я не хотіла говорити, але тепер не можу мовчати.
– Знаєш що, Соня. Іди до дому. Мені треба подумати.
Соня знизала плечима, забрала телефон і пішла. Вона розуміла, що подруга в шоці, їй треба зрозуміти, що сталося.
Через два дні Віра сама зателефонувала Соні.
– Я буду з Ромчиком у парку гуляти, підходь.
Соні не терпілося дізнатися, що вирішила Віра.
– Соня, послухай. Я люблю Олега, він любить мене. У нас чудовий син. І тут ти зі своєю новиною. От скажи, навіщо це ти зробила? З якою метою? Може тобі Олег самій подобається, і ти хочеш розвалити нашу сім’ю? Ну, навіщо мені було це розповідати?
Мені тепер треба щось вирішувати, і це не на користь Олега. Я маю йому висловити все, грюкнути дверима і піти з сином у нікуди. Нам і йти нікуди. Ми йдемо, він радісно потирає ручки і приводить бабу до нас у квартиру. Яку я з такою любовю обставляла.
А зараз йому додадуть зарплати на новій посаді, дуже пристойна сума буде. Ти не подумай, справа не лише у грошах. Я його люблю і не хочу відпускати. Просто треба не зважати на його захоплення. Награється та заспокоїться.
Ну, загуляв чоловік, з ким не буває. Він же не йде від мене, отже, все його влаштовує. Звичайно, останній рік мені не до нього, син займає мій час. Ось він і знайшов собі віддушину. Це я сама й винна, довела чоловіка. А те, що до тебе чіплявся, я не вірю. Олегу ти ніколи не подобалася, як жінка. Він сам це казав.
Забудь про все, що говорила про нього. Краще б ти мовчала, їй-богу. Через тебе може розвалитися наша родина. Але не розвалиться. Я нічого не буду робити. І ти мовчатимеш і нікому не розповідай про нього. І ще. Я більше не хочу бачити тебе після такого. Осад неприємний нікуди не подінеться.
Віра розвернула візок і пішла в інший бік від Соні. Та перебувала в шоці. Ось це розплющила очі подрузі, допомогла викрити чоловіка, ще й винною залишилася. У Соні струмком полилися сльози. Адже вони зі школи дружили, і ось тепер дружба розвалилася.
Вона дотрималася обіцянки. І навіть відписалася від подруги у всіх соцмережах. На душі було тяжко. Соня вже почала сумніватися у правильності свого рішення. Але сама дзвонити та писати Вірі не хотіла.
Пройшло 5 років…
Випадково Соня та Віра зіткнулися у торговому центрі.
– Соня, привіт! Це твоя донька?
– Привіт, Віро. Моя.
– На тебе дуже схожа. Заміж вийшла?
– Так, вийшла, живу добре. А ти як, як Рома?
– Ой, Рома вже великий, скоро в школу йти. Я теж заміж вийшла. Він молодший за мене на 5 років, але це нічого. Любить мене дуже, порошинки здуває. Нещодавно дізналася, що вагітна, він щасливий дуже.
– Вітаю! А як же Олег?
– Олег все-таки кинув мене. Та дамочка, з якою ти його бачила, завагітніла від нього, попросила подати на розлучення і одружитися з нею. Живуть погано, він почав гуляти, змінив роботу. Дзвонить мені, скаржиться на неї, шкодує, що так сталося. Даремно я, звичайно, тебе тоді не послухала. Але що тепер. Натомість я зустріла свого нинішнього чоловіка, і щаслива.
– Ну, ось, як усе добре склалося, я рада за тебе. А тобі дякую за життєвий урок. Не роби добра, називається. Я ж щиро хотіла допомогти тоді, розплющити очі на зраду. І, знаєш, подруг у мене немає, не хочу ні з ким зближуватися, щоб, не дай боже, не виявитися винною у розвалі сім’ї. Удачі тобі.
Віра з жалем дивилася услід Соні. Шкода, що їхня дружба так закінчилася. Віра була впевнена, що на той момент вона чинила правильно, намагалася зберегти сім’ю, але втратила подругу. І, можливо, вони знову почнуть спілкуватися. Якщо Соня захоче.