Було дуже рано і Сергій ще спав. Раптом пролунав дзвінок телефону. Він здивовано відкрив очі і потягнувся до мобільного. – Привіт, синку. А я тут на вокзалі стою. Зустріньте мене, бо в мене сумки важкі. – Хто там, коханий, – запитала Марина. – Мама приїхала, – пробурмотів Сергій. – Мамо, бери таксі, я оплачу. А то поки я доїду. Марина пішла на кухню. Не встигла вона, навіть розігріти котлети, як свекруха вже стояла на порозі
Було дуже рано і Сергій ще солодко спав. Раптом пролунав дзвінок телефону. Він здивовано відкрив очі і потягнувся до свого мобільного.
-Кому це в суботу зранку не спиться, – роздратовано думав він, примружуючи очі і намагаючись розгледіти номер на екрані.
Нарешті він взяв слухавку.
-Привіт, синку, – пролунав голос в телефоні. – А я тут на вокзалі, приїхала до вас у гості. Зустріньте мене, будь ласка, бо в мене сумки важкі. А таксі дуже дорого…
Сергій глянув на годинник. Шоста ранку…
Дзвонила його мати.
Вона жила за 200 кілометрів в іншому місті і от виявляється вирішила приїхати без дзвінка, сюрприз зробити…
-Хто там, коханий, – запитала сонна дружина.
-Мама приїхала, – пробурмотів Сергій, піднімаючись з ліжка.
-Так вона була у нас два місяці тому… Три дні ж гостювала… – сон Марини, як рукою зняло.
-Ну от… Такий сюрприз, – відповів чоловік.
У них звісно були свої плани на вихідні. Хотіли зробити генеральне прибирання в шафах, на антресолях, і по всій квартирі.
Попереду ж свята й хотілося заздалегідь навести лад.
Але мама є мама, приїхала, отже, треба прийняти…
Сергій кілька хвилин походив, подумав і передзвонив матері.
-Мамо, бери таксі, я оплачу… А то поки я доїду, то дві години пройде.
Вона погодилася.
Марина пішла на кухню і почала готувати сніданок.
Вирішила швидко приготувати гречку з котлетами, добре котлети у неї були приготовані в морозилці.
-Тільки розігріти і зробити підливу, ми ж так любимо, – подумала вона. – І ще швидко зробила салат із капусти з огірком та оладки до чаю.
Не встигла Марина, розігріти котлети, як пролунав дзвінок у двері. Свекруха вже стояла на порозі. Сергій спустився і допоміг матері занести сумки.
Вона справді привезла дві величезні сумки.
-Як вона їх тільки тягла не уявляю, – думала Марина.
Свекруха привіталися, роздяглася, помила руки, і Марина запросила її на кухню – поїсти з дороги.
Вони сіли всі разом, поснідали і тут Галина Петрівна каже:
-Давайте сумки розберемо, – і швидко почала розпаковувати продукти.
Вона привезла домашні закрутки. Огірки, помідори, капусту, варення з яблук, маринований перець і варення з зелених помідорів.
Вона повитягала все на стіл і заявила:
-Я от минулого разу, коли була у вас, бачила, що ви купували огірки в магазині, маленькі баночки і дуже дорого.
І я ось що вирішила. Щоб ви не купували в магазині за такі гроші, я привезла вам свої заготовки… Ну а ви краще мені віддайте ті гроші, які ви б заплатили в магазині. Яка вам різниця кому платити? А тут все-таки своє, домашнє…
Ну, як вам ідея?
Марина аж присіла від здивування на табуретку.
-Ми ж майже не їмо різні закрутки, Галино Петрівно. І так, я купувала баночку огірків коли ви були в гостях. Та і то тільки тому, що ви хотіли приготувати Сергієві олів’є, яке він так любив, коли жив з вами, – сказала Марина.
-Ми ж майонезні салати намагаємося готувати ну дуже рідко, більше овочеві та з легкими заправками або просто їмо огірки та помідори свіжі.
Свекруха раптом дуже засмутилася.
-І що, тепер мені все це назад везти? Я хотіла вам так привозити періодично, і вам було б добре, і мені також.
-Мамо, ти не хвилюйся, грошей я тобі дам… – сказав Сергій.
Свекруха одразу повеселішала, побула до вечора і поїхала задоволена назад.
А Марина навпаки задумалася.
-А якщо вона тепер часто привозитиме нікому не потрібні заготівлі? Адже грошей ти їй дав, і вона задоволена поїхала, – сказала вона чоловікові.
Вони відкрили банку огірків, які свекруха так хвалила, що такі смачні.
Вони виявилися дуже кислими, багато оцту в маринаді.
-Може, для неї й смачні, а мені якась кислятина.
Сергій погоджуючись кивнув головою.
Марина взяла недоїдені огірки і викинула у сміттєве відро.
-І от як їй донести, що нам не треба таке привозити? – скаржилася вона потім подружкам. – Чоловік не хоче її засмучувати, а мені не хочеться викидати гроші на вітер. Та й і я зараз не працюю – в декреті, зайвих грошей то немає…
Так нічого й не придумавши, Марина тепер з острахом чекала чергового несподіваного візиту свекрухи…