Світлана поверталася додому з важкими пакетами у руках. Жінка підійшла майже до свого підʼїзду, як раптом назустріч їй вийшла її сусідка Лариса. – Привіт, Світлано! – сказала Лариса. – І тобі привіт, – відповіла жінка. – Слухай, я чула що ти розлучилася, – несподівано сказала Лариса. – Так, це правда, – важко зітхнула Світлана. – І що, правду говорять, що ви з Степаном розлучилися через телефон?! – уїдливо додала Лариса. – Через який телефон? Ти про що? – Світлана здивовано дивилася на сусідку, не розуміючи, що відбувається
– Чула, що ти розлучилася? – з ноткою сміху промовила Лариса, зіткнувшись із сусідкою біля під’їзду. – А привід який знайшла! Телефон не купили… Ти мене просто здивувала! Такий чоловік хороший був! Господарський, а ти так просто його залишила?
– Так він зараз цілком вільний, бери та й забирай його, – з легкою усмішкою відповіла Світлана. Вона вже навчилася відповідати на такі випади. А от у перші дні було дуже складно сприймати ту купу негативу, яку кожен знайомий вважав своїм обов’язком на неї вивалити. – Раз він такий гарний. І взагалі, з чого ви всі взяли, що розлучення відбулося через непридбаний телефон? Вчепилися за одну фразу та задоволені! – Дівчина перебільшено важко зітхнула. – Як діти, правда!
– Ну так скажи справжню причину, і ніхто нічого не вигадуватиме!
– А я повинна звітувати? – Світлана здивовано підняла брови. – Ти мені хто? Мама? Сестра? Може, найкраща подруга. З якою б я поділилася переживаннями?
Лариса ображено пирхнула і поспішила піти. Відповідати щось сусідці вона порахувала нижче за свою гідність.
Бач, яка! Нахабна, груба, і, як виявилося, дуже меркантильна. Про новенький телефон вона ж не заперечує! А значить, таке прохання мало місце!
А Степану за життя пам’ятник поставити треба – прожити з подібною людиною довгі п’ять років! Бідолашному чоловіку, напевно, день за два йшов! Варто їм тільки вікна відкрити і починається – чому вдома безлад, чому вечеря не приготовлена, а килим весь у шерсті їхнього котика? І якби ці питання ставив чоловік, це не було б нічим надприродним. Але ж сварилася сама Світлана, яка звалила всю роботу по дому на бідного чоловіка, а сама хвостом перед колегами крутила!
Ну і що, що Степана скоротили? Так, він сидить удома, але ж це не привід звалювати на нього свої обов’язки! Ось вона, Лариса, оточила б такого чоловіка турботою та ласкою, ніколи б не сварилася навіть…
А Світлана тим часом практично забігла на десятий поверх, принципово не користуючись ліфтом. Дівчині хотілося лише одного – сховатись під надійними стінами рідного дому і якнайменше чути про нещасного колишнього чоловіка!
Господарський… Ось і де це все, га? Так, в перші пару років на нього можна було покластися. Але зараз ні. Зараз від нього тільки шкоди більше!
Роботу він втратив… Ага, як же! Сам звільнився, чи бачите, що йому не сподобалося, що на посаду начальника затвердили жінку. Як же так! Дозволити представнику слабкої статі собою командувати? Та ніколи! Натомість він разом з другом почав займатися ремонтом машин, але, якщо чесно, не особливо в цьому досяг успіху. Опівдні він зазвичай уже був вдома, “відпочиваючи” від неймовірно тяжкої праці.
Звісно, дохід упав у рази. В основному гроші в сім’ю приносила Світлана, хапаючись за будь-який підробіток. Це все заради сім’ї! Заради коханого чоловіка!
Жили вони, до речі, у маленькій орендованій квартирі, десь на околиці міста. Житло було дешевим, ще з старим ремонтом, а сусіди “тішили” щоденними сварками.
Адже Світлана пропонувала взяти іпотеку, якраз батьки хотіли дати їй необхідну суму на початковий внесок. Але ж гордий чоловік категорично відмовився!
– Самі назбираємо! – заявив Степан. – А то виходить, що я як голова сім’ї повний нуль! Навіть житло власними силами придбати не можу! Ми впораємося! А на ці гроші можна машину купити, наприклад.
Тут вже Світлана відмовилася. Нехай вони краще лежать на рахунку у банку, ціліші будуть. Дивишся, через якийсь час чоловік дозріє прийняти допомогу.
А ще Степан зовсім не вмів витрачати гроші. Він міг за один вечір спустити половину зарплати у кафе з друзями. Або купити якусь дорогу штучку, про яку забуде за три дні. Так було з біговою доріжкою, наприклад. Зараз стоїть, припадає пилом …
Батьки постійно вказували Світлані на недоліки чоловіка. Але, засліплена коханням дівчина, Степана мало не обожнювала. Адже він такий гарний! А як її кохає!
Рожеві окуляри спали раптово.
– А мені чоловік на день народження подарував новенький телефон! – радісно поділилася зі Світланою колега. – Дорогий! Остання модель! Камера – просто приголомшлива! Такі чіткі знімки, начебто використовую професійну техніку! А пам’яті стільки, що я можу кілька років не переживати, що якась фоточка загубиться.
– Так у твого чоловіка зарплата трохи вища, ніж у нас, – здивовано поцікавилася дівчина. – Як він зміг купити такий дорогий подарунок? Може, репліка? Збирається у сусідньому підвалі, і ціна відповідна.
– Оригінал! Я сама була шокована, коли побачила! А гроші він заробив. Півроку підробляв вечорами та вихідними. Брався за будь-яку роботу! Він знав, що я мріяла про цю модель, от і старався.
І ось після цього Світлана всерйоз задумалася про їхнє сімейне життя. Чому вона сама платить за орендовану квартиру, за продукти, за будь-які дрібниці для дому? Степан кілька разів на місяць у магазин сходить і все, він годувальник.
Серйозна розмова не допомогла. Світлану вистачило на пару тижнів, тепер вона бачила, що дуже серйозно помилилася у супутнику життя. Розлучення виявилося єдино можливим варіантом.
І всіх довкола, природно, хвилювала причина руйнування “ідеального” шлюбу. Ображений Степан заявив, що його дружина жила не за доходом і просила надзвичайно дорогих подарунків. Загалом, він виставив Світлану меркантильною жінкою, яка не хотіла почекати, поки він не знайде пристойну роботу.
І що зрештою? Світлана, не без допомоги батьків, взяла іпотеку і зараз живе цілком собі чудово. А що ж зі Степаном? Степан не зміг платити за орендовану квартиру (погуляти в кафе виявилося важливішим за дах над головою) і зараз блукає по добрих друзях.