Галина зробила глибокий подих і подзвонила в дверний дзвінок. – Ааа, це ти! – сказала Наталя Вікторівна, відкривши двері і побачивши на порозі невістку. – Що тобі треба? – І вам доброго дня! – сказала дівчина. – Мене Михайло попросив до вас заїхати. Сказав, що ви маєте мені дещо віддати. – Так… Проходь, – Наталя Вікторівна пропустила невістку в коридор, а сама пішла у кімнату. Свекруха з’явилася за хвилину з якимось пакунком у руках. – Ось, тримай, – Наталя Вікторівна передала його Галі. Дівчина взяла його, розгорнула і… застигла від побаченого
– Ти неправильно шаткуєш капусту до борщу, – Наталя Вікторівна, сидячи за кухонним столом, не змогла змовчати. – Треба нарізати дрібно, а ти он які скибки кришиш!
Невістка грізно зиркнула на свекруху і продовжила шаткувати звичним способом.
– Принципово мене ігноруєш? – спохмурніла жінка, вирішивши, що Галина все робить їй наперекір.
– Ні, просто не збираюся робити так, як кажете ви, – спокійним тоном промовила невістка. – Я готую так, як вважаю за потрібне. Михайло ще жодного разу не обурився.
– Він просто в мене дуже скромний хлопчик, – холодно промовила Наталя Вікторівна і закинула ногу на ногу, продовжуючи стежити за тим, як Галя натирає моркву та буряк.
– До речі, я хотіла дізнатися, коли ви повернете нам гроші? – невістка зупинилась і запитливо зиркнула на свекруху.
– Які гроші? – На обличчі Наталії Вікторівни з’явилася легка усмішка.
– Ви мене зрозуміли чудово, – Галина єхидно усміхнулася. – Я говорю про гроші, які ми з Михайлом віддали вам на зберігання.
– Михайло мені їх віддав, йому і поверну, – свекруха обтрусила з сукні частинку моркви, що випадково відлетіла на неї. – Ти можеш терти не так завзято?
– Ні, не можу, – пробасила дівчина, зиркнувши на роздратовану родичку.
– Ти не думала, чому Михайло віддав гроші на зберігання саме мені? – Наталія Вікторівна вирішила продовжити розмову на цю тему.
– Ні, не думала, – продовжуючи терти овочі, сухо відповіла Олександра.
– А я одразу це зрозуміла. Мій син тобі не довіряє. Ти витрачаєш надто багато грошей на своє вбрання! – із захопленням промовила свекруха. – Не вмієш збирати.
– Впевнені? Справа зовсім в іншому: ми живемо на орендованій квартирі. Ключі від неї є у господарів і, можливо, у попередніх квартирантів, тож небезпечно залишати готівку без нагляду, – спокійним тоном пояснила дівчина. – До речі, ми з Михайлом плануємо їх забрати у вас найближчим часом.
– Нехай мій синочок сам мені про це скаже, – поправивши поділ сукні, грубо процідила Наталія Вікторівна.
– Синочок, – Олександра в’їдливо передражнила свекруха. – Вашому синочку майже тридцять, а ви до нього так ставитеся, ніби йому досі десять.
– Для мене він завжди буде маленьким, – схлипнула жінка. – Хоча тобі не зрозуміти, ти ж не хочеш народжувати.
– Наталю Вікторівно, це не ваша справа! Досить пхати свій ніс туди, куди вас не просять, – розмови про дітей розлютили невістки.
– Ти як зі мною розмовляєш? У тебе взагалі немає ніякої поваги до старших! Не розумію, як мій Михайло міг взагалі з тобою зв’язатися, – закотила очі жінка.
– Дістали вже! – не витримала Галя. – Сьогодні ж я прийду до вас по свої гроші!
– Ага! Біжу віддавати! Забудь! – свекруха схопилася з місця. – Віддам тільки синові!
– З чого це? Там взагалі і мої гроші теж! – обурилася невістка.
Наталя Вікторівна схопилася з місця і вискочила з кухні.
По тому, як гримнули вхідні двері, дівчина зрозуміла, що Наталя Вікторівна пішла.
Відносини у Галини з матір’ю Михайла були ніякі. Під час зустрічі вони постійно сварилися через дрібниці, як це сталося й сьогодні.
Як будь-яка свекруха, жінка не хотіла ділити сина з іншою, тому намагалася вчепитися за будь-яку можливість, щоб зайвий раз образити і присоромити невістку.
Ближче до вечора Галина викликала таксі та поїхала за своїми грошима до Наталі Вікторівни.
– Ти що не чула? Не чула, що я сказала? – свекруха грізно перегородила шлях невістці.
– Я хочу переконатися, що вони перебувають у цілості та безпеці! Нікуди не піду, доки не побачу, – впевнено заявила Галя.
– Ти на що це натякаєш? – примружилася Наталія Вікторівна. – Говориш, що я привласнила гроші власного сина?
– Хотілося б вірити, що це не так! – невістка невдоволено схрестила руки, показуючи, що вона не піде, доки не отримає своє.
– Зайди! – Жінка відійшла від дверей і впустила дівчину в квартиру. – Повірити не можу, що в тебе могли з’явитися такі думки. Мій син буде незадоволений дізнавшись, як ти поводишся зі мною! – Додала вона і поспіхом зникла в сусідній кімнаті.
Повернулася Наталя Вікторівна за кілька хвилин, стискаючи в руці пакунок. Не випускаючи його з рук, жінка помахала ним у повітрі.
– Можна? – Галя потяглася за пакунком.
Проте свекруха, зрозумівши, що невістка хоче взяти гроші, забрала руку за спину.
– Я бачу, що там не все! – рішуче заявила дівчина. – Минулого разу пакунок був товстішим.
– Не кажи нісенітниці! – З обуренням промовила Наталія Вікторівна. – Тут усе до копійки!
– Тоді дозвольте дізнатися, на що ви купили новий телевізор? Пам’ятається, у вас не було таких грошей, і ви навіть просили у Михайла зайняти, – Галина вдивлялася в обличчя свекрухи. — Але він вам відмовив.
– А ось і не відмовив! Це ти так думаєш. Син не зміг би мене покинути, бо я найважливіша в його житті людина! – з хитрощами заперечила жінка.
Несподівано після почутого дівчина кинулася до свекрухи і, вихопила з рук пакунок.
– Тут має бути сто тисяч! Моліться, щоб вони були на місці! – проскреготіла Галина.
Наталя Вікторівна у відповідь кинулася до невістки і спробувала знову забрати пакунок.
Однак дівчина виявилася спритнішою. Вона вивернулася і вискочила з квартири свекрухи.
Вибігши надвір, Галя присіла на лавці біля під’їзду і почала рахувати гроші, оскільки сума була невелика.
– Сімдесят п’ять, – поклавши останню купюру, констатувала дівчина. – Двадцять п’ять все-таки собі встигла присвоїти!
Галя настільки розлютилася на те, що свекруха намагалася її обманути, що одразу зателефонувала до Михайла.
– Ти сварилася з мамою? – не давши сказати дівчини жодного слова, спитав чоловік.
– Не сварилася, а просто забрала свої гроші!
– Загалом ти не мала права їх забирати! Ці гроші віддавав мамі я, отже, тільки я маю їх забирати! – засуджуючим тоном промовив Михайло.
– Якщо ти не забув, там є моя частина! – образившись на чоловіка за його слова, відповіла Галина. – До того ж, Наталя Вікторівна не просто так не хотіла віддавати мені гроші. У пакунку не вистачає двадцять п’ять тисяч!
– Я дозволив мамі взяти їх, – суворо відповів чоловік. – Їй потрібна була допомога.
– На телевізор? Ну так, без нього вона б точно не обійшлася! – обурено вигукнула дівчина. – Чому ти мені нічого не сказав? Там п’ятдесят тисяч моїх!
– Чому я мав тобі взагалі щось говорити? – приголомшив дружину Михайло.
– Ви вирішили, що простіше сховати це від мене? – З надривом вимовила Галина.
– Ніхто нічого не приховував, – нервово заперечив чоловік. – Поверни гроші мамі…
Замість відповіді дівчина скинула дзвінок і, відрахувавши п’ятдесят тисяч, засунула їх у сумочку.
Двадцять п’ять, що залишилися, вона пропхала в поштову скриньку Наталії Вікторівни, про що повідомила чоловіка тільки ввечері.
Свекруха побігла витягувати гроші і, перерахувавши їх, зі сльозами повідомила сина про те, що всередині виявилося лише двадцять тисяч.
– Свою половину я забрала! А де ще п’ять, не знаю та знати не хочу. Однак думаю, що твоя мати привласнила їх собі, – посміхаючись, промовила Галина.
– Чому я маю вірити тобі? – похмуро подивившись на дружину, спитав Михайло.
– Мені взагалі байдуже, що ти думаєш. Ти вже показав, що з моєю думкою не рахуєшся, нишком допомагаєш матері і вважаєш це нормальним. Так, ти можеш робити будь-що, але не за мій рахунок! – підвела підсумок дівчина. – Більше ні копійки не дам на зберігання твоєї матері. Я зрозуміла, чому ти дав їй гроші. Під виглядом зберігання вирішив допомагати Наталії Вікторівні. Сподівався, що я не дізнаюся! Найдивовижніше, що незрозуміло, заради чого я на все це погодилася? Щоб твоя мама пораділа і зайвий раз з виглядом переваги подивилася на мене, як на не розумну, яка не знає, що її обводять навколо пальця?
Чоловік стиснув губи, намагаючись стримати свій гнів і не обізвати без того схвильовану дружину.
Після цього інциденту відносини подружжя стали погіршуватися. Ніхто не хотів миритися із принципами іншого.
За два роки проживання пара розлучилася. Сказати, що Наталія Вікторівна була рада нічого не сказати.