Валерій з дружиною Олесею прийшли до матері чоловіка на ювілей. – Мамо! З ювілеєм! – вигукнув Валерій, як тільки двері відкрилися і вручим іменинниці коробку, в якій лежав дорогий робот-пилосос. Валентина Тимофіївна взяла коробку, роздивилася подарунок. – Синку, віднеси до кімнати, – якось байдуже сказала мати. Слідом за Валерієм та Олесею до квартири увійшла сестра чоловіка. – Мамо, це тобі! – вручила подарунок Віка. – Дякую! Ви як знали! – Валентина Тимофіївна кинулася обіймати дочку. Олесі стало цікаво, що ж за дорогий подарунок зовиця подарувала свекрусі. Вона заглянула у пакет і аж рота відкрила від побаченого
– Що мамі дарувати, взагалі не знаю, – задумливо промовив Валерій і сів поряд із дружиною на диван.
У відповідь Олеся знизала плечима. Для неї вибір подарунка свекрусі завжди був важким заняттям.
Відносини з Валентиною Тимофіївною у невістки були натягнуті майже з першого дня.
Валерій одразу зрозумів позицію матері, тому, порадившись із дружиною, пара вирішила тримати дистанцію.
Ніхто нічого нікому не винен. Рідкісні телефонні розмови та спільні свята, якщо у сторін є таке бажання, – от і все спілкування.
Цього року Валентина Тимофіївна вирішила святкувати ювілей і покликала значну частину рідні на свою урочистість, не минула і ця доля молоде подружжя.
– Взагалі мама казала, що буде рада будь-якому подарунку, – несподівано згадав Валерій.
– Вона завжди так каже, а потім ніс верне, – насупилась від спогадів Олеся. – Це твоя сестра може подарувати їй все, що завгодно, але не ми!
Дівчина чудово пам’ятала, як Валентина Тимофіївна влаштовувала їм сварку з приводу кожного подарунка.
– Згадаймо хоча б 8 Березня. Що ми подарували їй? Шикарний дорогий набір косметики, а що отримали у відповідь? Сльози та докори з приводу того, що ми вважаємо її старою та негарною, – задумливо зітхнула Олеся. – До якого з наших подарунків вона поставилася позитивно? Золото чи техніка, тому що їх можна перевірити на вартість.
– Може, я таки подзвоню їй і спитаю з приводу подарунка? – нерішуче промовив чоловік.
– Роби, як знаєш, – похитала головою дівчина.
Валерій, бажаючи піти легким шляхом, набрав номер матері, з бажанням дізнатися, який подарунок вона хоче отримати.
– Синку, мені нічого не потрібно. Самі приходьте – ось мені і буде подарунок, – сором’язливо відповіла Валентина Тимофіївна.
– Мамо, а все-таки? Ти потім на нас не образишся? – поспішив уточнити Валерій.
– Ні звичайно! Я буду рада будь-якій дрібничці, – засміялася у відповідь жінка, і син вирішив до неї прислухатися.
– Мама сказала, що ми можемо подарувати їй те, що хочемо, – повідомив дружині Валерій.
Олеся недовірливо подивилась на чоловіка. Вона не надто й довіряла словам свекрухи.
Однак, оскільки Валерій наполягав на тому, щоб купити матері подарунок на свій розсуд, дівчина здалася.
– Пропоную подарувати їй робот-пилосос, щоб вона не бігала по будинку зі шлангом, – прикинувши бюджет, відповіла Олеся.
На тому подружжя і вирішило. Купили Валентині Тимофіївні подарунок за тридця тисяч та зі спокійною душею поїхали на ювілей.
Ювілярка зустріла сина і невістку з радісним обличчям, яке відразу стало незадоволеним, як тільки вона побачила коробку з пилососом.
– Навіщо? – пробурчала вона і важко зітхнула. – Синку, віднеси до кімнати.
Олеся ще кілька хвилин здивовано дивилася на свекруху, яка не оцінила її подарунок.
Слідом за ними до квартири увійшла зовиця з чоловіком. Вона кинулася матері на шию і радісно вимовила:
– Мамо, це тобі!
– Дякую, люба! Ви як знали! – Валентина Тимофіївна кинулася обіймати дочку.
Олесі стало цікаво, що ж за дорогий подарунок зовиця подарувала свекрусі, що зміг її так порадувати.
Зі здивуванням вона побачила, що Віка вручила матері звичайний набір косметики з магазину за декілька сотень гривень.
Олеся запитливо подивилася на чоловіка, який також бачив, що саме Валентині Тимофіївні подарувала сестра.
З обличчя Валерія вона зрозуміла, що він дуже незадоволений тим, як мати відреагувала на їхній подарунок.
Кілька годин чоловік стримувався, але коли Валентина Тимофіївна знову почала хвалити подарунок сестри, не витримав.
– Мамо, можна тебе? – Валерій відкликав матір убік.
– Що таке? – спитала жінка, підійшовши до сина. – Щось не так?
– Не так, мамо! Я ж питав у тебе з приводу подарунка. Пам’ятаєш, що ти відповіла? – осудливо промовив чоловік.
– Пам’ятаю.
– Чому тоді ти з таким невдоволенням поставилася до нашого подарунка? Натомість дешевому набору з магазину досі не можеш натішитися, – образливо промовив Валерій. – Тільки не обманюй, що мені все здалося.
– Я й не буду. Ви багатші за Віку, тому й подарунки повинні дарувати відповідні, – пробурчала Валентина Тимофіївна.
– А ми по-твоєму які даруємо? – насупився чоловік. – Дешеві? Щоб ти тішилась, нам потрібно до кожного подарунка прикладати чек?
– Ой, починається, – було видно, що жінка хоче якнайшвидше закінчити розмову на цю тему. – Що я можу зробити, якщо подарунок Віки мені сподобався більше?
– Тому що не знаєш нашої ціни? – із глузуванням поцікавився Валерій. – Якщо хочеш знати, він коштує тридцять тисяч!
– Так дорого? – сплеснула руками Валентина Тимофіївна, награно здивувавшись.
Однак жінка тут же зрозуміла, як вийти з непростої ситуації.
– Знаєш, чому я більше хвалю подарунки від сім’ї твоєї сестри? Тому що вони дарують подарунки відповідно до свого бюджету, а ось ви робите їх на відвалі, – несподівано сказала Валентина Тимофіївна.
– Мамо, ти серйозно? – Валерій схопився за голову.
– Хіба схоже, що я жартую? Якщо судити з ваших заробітків, то ви могли б мені й путівку в санаторій подарувати, – сказала жінка і гордо закинула голову догори.
Чоловік настільки здивувався від слів матері, що кілька секунд дивився на неї, не моргаючи.
– Невже ти справді вважаєш, що на нас з Олесею гроші щодня з неба падають? – у Валерія несподівано прорізався голос.
На вигуки чоловіка прибігла дружина та зовиця. Вони обидві застигли в дверях і здивовано дивилися на тих, що сперечалися.
Віка швидше за Олесю зрозуміла, з якого приводу виникла сварка, тому відразу стала на бік матері.
– Мамі не потрібний ваш робот-пилосос, вона хотіла зволожувач повітря. Її вже старий і зламався три дні тому. Якби ви трохи цікавилися життям мами, то знали б це, – засуджуючи сказала зовиця.
– Я питав у неї з приводу подарунка! – злісно відповів Валерій. – Ви сміятися з мене надумали?! З цієї миті більше не буде жодного подарунка! Ми стараємося, щоб догодити тобі, а ти нас ще й засуджуєш! Робот-пилосос їй не милий, подавайте зволожувач! Вибач, що не виправдали твоїх надій! Ідемо! – скомандував чоловік і повернувся до дружини.
Валентина Тимофіївна кинулася в сльози, і доки Віка її заспокоювала, подружжя з кам’яними обличчями залишило будинок жінки.
Цю обіцянку матері Валерій дотримав. Щоб нічого не купувати і не виглядати безглуздо, він вирішив більше не відвідувати сімейні урочистості.