Місяць: Травень 2024

Життя
fcvomond 0 Comments

Олена вийшла з дому і пішла на зупинку. Підʼїхала маршрутка і вона шмигнула в салон. – От класно! – подумала вона. – І місце біля вікна вільне. На одній із зупинок в автобус забігли хлопець із дівчиною. Вони обнімалися і весело розмовляли. Олена може й не звернула б на них увагу, але, тут хлопець повернувся до неї… Олена не могла в це повірити – це був її Михайло

Не встигла Олена зайти на роботу, як Аня зробила великі очі і сказала їй: -Привіт! Тебе вже шукали… Зайди до

Read More
Життя
fcvomond 0 Comments

Роман Георгійович сидів на кухні та пив чай. Двері у квартиру відчинилися. Хтось пихкав і порпався в коридорі. Чувся звук похрумкуючого целофану. До кухні зайшов Сашко – онук Романа Георгійовича. Він спочатку різко замахнувся букетом з троянд, а потім дуже акуратно поклав його на стіл і гірко зітхнув. – Відмовила? – поцікавився дід.

За вікном стемніло рано. Роман Георгійович сидів на кухні та пив міцний чай з великої чашки, подарованої онуками ще років

Read More
Життя
fcvomond 0 Comments

– Більше немає? Як це її більше немає? Про що ви говорите?! Я ж лише вчора з Ірою розмовляла. Ми на ці вихідні разом в село збиралися. Боже мій… Телефон випав з рук. Голос у слухавці щось нерозбірливо бурмотів та Лариса вже не чула слів… – Ірки не стало. І її Вадима… Що ж тепер буде з їхньою Женечкою

-Більше нема? Як це її більше немає? Про що ви говорите?! Я ж лише вчора з Ірою розмовляла. Ми на

Read More
Життя
fcvomond 0 Comments

Сергій ще спав, коли зателефонувала теща: – Сергію, ти не міг би нас з татом звозити на дачу?. Чортихаючись подумки, Сергій видавив: – Добре, завезу .., – і, помовчавши, додав, – .. мамо. Зараз під’їду. Маринка теж прокинулася: – Знову? Сергій вже не витерпів: – Знову, знову..! Скільки можна? Хоч би ти з ними поговорила… по-родинному

Сергій ще спав, коли зателефонувала теща: “Сергію, сьогодні обіцяють спекотну погоду, плюс тридцять”. Далі теща багатозначно помовчала і додала: “Ти

Read More
Життя
fcvomond 0 Comments

– Люда, – благаючим голосом говорив Степан Андрійович, – ну, будь-ласка, подумай, ще раз. Навіщо нам розлучатися? Хіба тобі так погано зі мною? – Погано, – тон Людмили не обіцяв нічого доброго. – Дуже погано. – Не розумію, сонечко моє. Я все для тебе роблю. Всю зарплату віддаю, по дому допомагаю, навіть готувати навчився

– Люда, – благаючим голосом говорив Степан Андрійович, – ну, будь-ласка, подумай, ще раз. Навіщо нам розлучатися? Хіба тобі так

Read More