Сергій ще спав, коли зателефонувала теща: – Сергію, ти не міг би нас з татом звозити на дачу?. Чортихаючись подумки, Сергій видавив: – Добре, завезу .., – і, помовчавши, додав, – .. мамо. Зараз під’їду. Маринка теж прокинулася: – Знову? Сергій вже не витерпів: – Знову, знову..! Скільки можна? Хоч би ти з ними поговорила… по-родинному
Сергій ще спав, коли зателефонувала теща: “Сергію, сьогодні обіцяють спекотну погоду, плюс тридцять”. Далі теща багатозначно помовчала і додала: “Ти не міг би нас з татом звозити на дачу?”
Сергію ось вже як три місяці ніяк не вдавалося виспатися у вихідні дні. Часом здавалося, що з нього сміються чи вважають таксистом.
З дружиною Мариною вони жили вже разом п’ять років. І досі жодного разу не сварилися. Чотири роки тому Маринка народила сина Дениса. Сергій був старший за Марину на шість років і ще до весілля був вже самостійною і забезпеченою людиною.
На момент весілля він мав свою трикімнатну квартиру в центрі міста, дорогу іномарку і улюблену високооплачувану роботу.
Чортихаючись подумки, Сергій видавив:
– Добре, завезу .., – і, помовчавши, додав, – .. мамо. Зараз під’їду.
Маринка теж прокинулася:
– Знову?
Сергій вже не витерпів:
– Знову, знову..! Скільки можна? Хоч би ти з ними поговорила… по-родинному.
– Сергію, я ж не можу сваритися з мамою. Вона мене неправильно зрозуміє. Ти ж чоловік, поговори сам із татом. Можливо, він якось вирішить цю проблему.
Сергій вже й сам думав поговорити з тестем. Щоправда, на добрий результат від цієї розмови сподіватися не доводилося. Тесть був під каблуком у тещі.
Сергій, умившись, почав із похмурим виглядом натягувати джинси.
– Іди, снідай, – покликала з кухні дружина.
Сергій, нічого не сказавши, грюкнув вхідними дверима і вийшов надвір.
Незважаючи на ранній ранок, на лавці вже сидів сусід.
– Доброго ранку, Васильовичу, – похмуро привітався Сергійко.
– Доброго ранку, Сергію, – відповів сусід, – З ранку раніше в город?
– Ні, на танці …, – відповів, Сергій, – Куди ще крім свого городу може запросити мене теща?
Васильович засміявся.
– Та-а-а-к, взяла вона тебе в оборот.
Сергій навіть побілів від злості, мовчки сів у машину і рушив з місця.
Конфлікт через батьків Марини у сім’ї Сергія виникав кожен вихідний день. Його злило небажання Марини розмовляти зі своєю мамою. Та сам він переживав, що ніяк не міг наважитися поговорити з тестем.
Теща із тестем три місяці тому продали свою машину. Терміново знадобилися гроші на покупку квартири для сестри Марини.
– Я, що тепер в них маю бути таксистом?! – кип’ятився Сергій перед Маринкою. – Добре, що їх ще на роботу не треба возити щодня.
У тестя з тещею робота справді була поруч із будинком. Але серед тижня могла зателефонувати сестра Марини та попросити звозити їх із племінником до дитячої поліклініки. Бувало й так, що серед тижня тещі раптом терміново треба звозити свого песика у ветклініку, тестя до лікарні, а самій дорогою заїхати до перукарні.
А в перукарні вона могла сидіти години зо три. Потім знову дзвонила:
– Сергію, я втомилася тебе чекати. Ти скоро за мною заїдеш?
А ще теща любила нагадувати Сергію витяги з Євангелія. Побачивши незадоволений вигляд зятя, вона зазвичай казала:
– «Будьте милосердними, як і Отець наш милосердний». Ти Сергійко читай Євангеліє, читай. Там багато для себе корисного знайдеш.
Минулого тижня проїжджав Сергій біля храму і побачив, що там, за огорожею під липою, сидить священик на лавці. Батюшка після літургії розмовляв із жінкою. Сергій зупинився біля храму та вирішив підійти до цього священика.
Коли жінка відійшла від нього, Сергій підійшов до батюшки:
– Батюшко, можна з вами поговорити? – Запитав він.
– Присідай милий чоловік. Що вас турбує?
– От скажіть, невже людина має постійно робити добро?
– Якщо людина робить добро по любові, тоді якнайчастіше потрібно його робити. А якщо любові немає, то це вже буде не добро, а людиноугоддя. Тоді людина може «сісти на шию». У цьому випадку можна не тільки собі нашкодити, але й ту людину занапастити.
Сергій уважно слухав.
– А що у вас трапилося? – Запитав батюшка.
– Та в сім’ї почалися сварки через тещу. Продали вони з тестем свою машину, і ось уже три місяці вожу їх на своїй машині. То на дачу з розсадою, то собачку до ветеринара, то тещу до перукаря, то тестя в поліклініку. Одним словом, як особистий таксист. І так кожний вихідний. Ані вихідних не бачу, ані родини.
– Як вас звати? – спитав священик.
– Сергій.
– Ось що я тобі скажу, Сергію. У житті все має бути розставлене на свої місця, як і кожна людина має бути на своєму місці.
Бог на своєму, чоловік на своєму, дружина на своєму, діти на своєму та теща з тестем на своєму. Кожен повинен виконувати свої обов’язки, виходячи з того місця, де він знаходиться. Іноді доводиться робити деякі відступи від цього, але лише з любові.
Батюшка помовчав, потім додав:
– Якщо ж людина, якій ти робиш добро, цього не розуміє, то треба суворо йому сказати про це, але тільки без злоби до цієї людини. Не може бути любові без суворості. Адже Господь також, «кого любить, того карає».
Сергій вийшов із території храму із почуттям полегшення. І ось сьогодні знову …. ця дача.
*****************************
Теща з тестем сиділи біля під’їзду, чекали на Сергія.
– Щось довго їдеш, ніби не до батьків…? – Почала теща, як тільки Сергій вийшов з машини.
– Потрібно ще заїхати за сестрою. Вона ось теж зібралася з нами на дачу, – обрадувала вона Сергія.
Сестра в неї жила на іншому кінці міста, протилежному їх дачі.
Помітивши, як Сергій зітхнув, вона знову процитувала:
– «Будьте милосердними, як і Отець ваш милосердний». Ти, Сергію, читай Євангеліє, читай.
Після того як всі посідали в машину і Сергій, рушаючи з місця, сказав:
– Мамо і тато, ми вас з Мариною дуже любимо. Але у нас своє життя, а у вас своє. Якщо вам потрібна ваша дача, ви їздіть туди самі. Я туди вас завезу, а назад, будь ласка, на таксі. Грошей, розрахуватись з таксистом, я вам дам.
*******************
Цілий місяць теща не дзвонила.
Через місяць Марина сказала Сергію:
– Дзвонила мама, запрошують нас на дачу, на шашлики. Вони купили машину та обіцяли за нами заїхати.