Сашко йшов з магазину задоволений. На здачу мама дозволила купити йому морозиво – фруктове. Із задоволенням злизуючи залишок морозива на паличці, Сашко наближався до дому. – Здрастуйте, баба Зіна, – чемно привітався він з літньою сусідкою. У Сашка в пакеті красувався пишний батон і пляшка молока
Сашко йшов з магазину задоволений. На здачу мама дозволила купити йому морозиво – фруктове.
Із задоволенням злизуючи танучий, кислуватий, немов бабусин кисіль, залишок морозива на паличці, Сашко наближався до дому.
-Здрастуйте, баба Зіна, – чемно привітався він з літньою сусідкою.
Баба Зіна жила в їхньому під’їзді, але поверхом нижче. Вона була доброю бабусею і часто пригощала Сашка льодяниками або пряником.
Цього разу баба Зіна також ішла з того ж магазину, що і Сашко. У неї в сумці виднілася пляшка молока, половинка житнього хліба і її улюблені пряники, міцно замотані продавцем в пакет із сірого щільного паперу.
Хлопчик і бабуся разом підійшли до під’їзду. У Сашка в пакеті красувався пишний пахучий батон. До нього сиротливо притулилася пляшка молока. Якби не морозиво, то Сашко напевно по дорозі з’їв би окраєць батона. Дуже вже смачний був батон, коли свіжий…
Увійшовши в під’їзд, Сашко крутився попереду баби Зіни, крокуючи по східцях задом наперед, розповідаючи, як він вибирав морозиво, яке найбільше любить, і що мама дозволила йому збирати гроші на новий велосипед.
Сашко навіть почав пританцьовувати від радості, уявляючи, як він буде кататися на новенькому велосипеді. Пакет в його руках крутився, молоко мелькало туди-сюди.
Не встиг хлопчик закінчити свою розповідь, як пакет раптом стукнувся об сходинку, і пляшка молока з гуркотом розбилася. Молоко полилося білосніжною цівкою і утворило калюжку біля дверей баби Зіни.
Старенька ахнула і з докором подивилася на хлопчика. Сашко з виразом каяття вчепився поглядом в молоко, і пролепетав:
-Молоко для каші, для сестрички, мама послала…
-Тихо, – змовницьки прошепотіла баба Зіна. Вона приклала пальця до губ і поспішила відімкнути свої двері. Старенька швидко винесла віник з совком і начисто замела підлогу, а потім протерла ганчіркою.
Сашко, вкрай засмучений, сидів на сходинках біля баби Зіни і не міг придумати, що він скаже мамі. Здавалося, старенька прочитала його сумні думки.
-Не журись. Я дам тобі своє молоко. Мамі нічого не говори. А надалі будь уважнішим.
Сашко зрадів такому швидкому і легкому рішенню. Він тихо прошепотів бабі Зіні “дякую” і, підхопивши її молоко, попрямував на свій поверх. Баба Зіна, посміхаючись, махала йому вслід. Але, пройшовши кілька сходинок, Сашко раптом схаменувся:
-А ви, бабо Зіно? Як же ви?
-А що я? – запитала, як ні в чому не бувало, баба Зіна.
-Ну, а як же ваша каша?
-А я нині рис на водичці зварю. Це нічого. Іноді навіть корисно. Що ти, милий мій… Ти до мене заходь чай пити. Он цілий кульок у мене пряничків свіжих.
Сашку стало соромно. Він кивнув і поспішив додому.
Вдома мати помітила незвичайну задуму сина. Але розпитувати його не довелося. Сашко сам розповів матері про те, що трапилося.
Мама, як на диво, не сварила його. Вона обняла і сказала:
-Молодець, що не приховував від мене. А бабусі за її доброту подякувати треба. Вона дуже хороша людина.
Вирішено було зі скарбнички Сашка взяти монети і купити пляшку молока для бабусі Зіни. Так і зробив хлопчик. Він швидко сходив в магазин і приніс пляшку молока. Цього разу він ніс її в своїй сумці дуже обережно. Біля дверей баби Зіни Сашко зупинився, перевівши подих, потім постукав.
-Бабо Зіно, це вам. Я тепер обережно з продуктами, – промовив хлопчик неголосно, ніби знав таємницю, в яку була присвячена і баба Зіна.
Старенька посміхнулася і взяла молоко. Вона погладила Сашка по чубатий маківці і сказала:
-А на чай приходь, не соромся. Поговоримо. Фотографії тобі покажу.