Катерина їхала з роботи, коли їй прийшло повідомлення. – Чому така сумна сьогодні? – писав хтось з незнайомого номера. Катя здивовано вимкнула телефон… Вона йшла додому, як раптом їй назустріч вийшла продавчиня з квіткового і простягла букет хризантем. – Це вам! – сказала вона. – Від кого? – ахнула Катерина. Та тільки посміхнулася й знизала плечима… Катерина зайшла в квартиру. Її мама налила води у вазу і раптом знайшла в квітах листівку: «Твій янгол-охоронець». – Катрусю, у тебе з’явився шанувальник? – здивувалась вона. – Ні, мамо! – сказала Катерина. – Я не знаю, хто це! Та згодом зʼясувалося несподіване

Дивні речі відбувалися з Катериною вже третій місяць. Почалося все з того, що прийшло повідомлення про поповнення її телефонного рахунку.

– Хтось помилився номером, – подумала вона.

Сума була символічна, таке трапляється часто-густо.

– Побачать люди помилку у квитанції – передзвонять.

Але ніхто не з’явився та не просив повернути гроші…

А потім знову прийшло таке повідомлення. І ще. Невеликі суми, на кшталт – дрібниця, а приємно.

Але подібна увага від незнайомої людини радості не приносила, навпаки, тільки вибивала з колії.

З’ясувати, хто платить, у дівчини не вийшло – рахунок хтось поповнював в офісах мобільного оператора. Коли почали прилітати повідомлення:

«Доброго ранку!» або «Хорошого дня!»

Катя утвердилася в думці, що хтось пише їй помилково – чи то навмисне йому дали невірний номер, чи то він записав неправильно…

Відправляти повідомлення у відповідь або передзвонювати вона навіть і не думала.

Друзі й знайомі зазвичай повідомляють, якщо номер змінюють. А шукати когось побоювалася – чи мало шахраїв зараз! Набереш незнайомий номер, і сам не помітиш, як усі гроші відправиш невідомо куди. Скільки таких історій!

А Катя гроші збирала. На мрію. Хотіла побачити Париж. Вона в мріях придумала собі, що саме там і зустріне свою долю. Тож налаштувала себе так – набридне незнайомцям час на неї витрачати, самі зникнуть.

Але «дива» тривали й тривали.

Якось вона їхала з роботи в тролейбусі і отримала повідомлення з того самого номера:

– Чому така сумна сьогодні?

А біля будинку їй назустріч із квіткового кіоску вийшла продавчиня і простягла букет хризантем:

– Це вам!

– Від кого? – ахнула Катерина.

У відповідь та тільки посміхнулася й знизала плечима.

Вдома мама здивувалася:

– Що за квіти, Катрусю? Що це за привід?!

Тепер уже Катерина знизала плечима:

– Не знаю.

Поки вона мила руки, мама налила води у вазу і, розпакувавши букет, знайшла листівку з написом від руки: «Твій янгол-охоронець».

Вона усміхнулася і спитала:

– Катрусю, у тебе з’явився шанувальник?

– Ні, мамо! Я не знаю, хто це, правда!

– Думаю, скоро дізнаєшся. А який романтичний хлопець! І це так старомодно – таємно надсилати квіти. Цікаво буде на нього подивитись…

Катя у відповідь тільки посміхнулася. Казати мамі, що її лякає така увага, вона не стала – не хотіла засмучувати…

…Янгол-охоронець, а у звичайному житті Павло, жив у сусідньому будинку. Катю він помітив одразу, як тільки в цей район переїхав, але підійти не наважився – надто вже неприступною вона виглядала.

Та й досвід із дівчатами у хлопця склався невдалий: довго він був закоханий в однокласницю, але так і не зміг відкритися їй.

А коли набрався сміливості на випускному, вийшла дурна і дуже незручна сцена…

…В університет він вступив на технічний факультет, де дівчат можна було перерахувати на пальцях однієї руки. Однокурсники швидко порозбирали всіх дівчат, а Павлик ще два роки переживав через своє шкільне кохання. Поки не дізнався, що вона вийшла заміж…

Катя чимось була на ту саму однокласницю схожа. І коли одного разу вони опинилися разом у салоні мобільного зв’язку, Павло свій шанс не проґавив: підглянув її номер на терміналі, коли вона платила за телефон.

Зателефонувати першим він боявся – відмовить тільки так, тож хлопець придумав надсилати повідомлення.

Він сподівався, що дівчина захоче відповісти, а то й передзвонить із цікавості? Але та мовчала…

У соцмережах, як на зло, він теж її не знаходив. Так і ходив за нею тінню, сподіваючись на щасливий випадок.

Але потрібна для знайомства ситуація все не складалася. Ніяк…

З роботи Катя виходила найчастіше не одна, а з колегами, з якими прощалася біля перехрестя.

Діставала навушники, і поринала в музику.

Бували дні, коли вона перетиналася з Павлом обличчя до обличчя в одній маршрутці, але хіба вона це помічала?

От і в ту середу все йшло як завжди…

Дівчина вийшла з роботи, а хлопець собі йшов неподалік. Коли світлофор на перехресті заблимав зеленим, Катя, як завжди в навушниках, зробила крок на дорогу…

Подальше вона пам’ятала немов у сповільненій зйомці. Катя повернула голову і побачила – на неї летить чорний джип!

Від несподіванки дівчина остовпіла. І тут хтось смикнув її назад…

Машина стрімко промайнула, навіть не загальмувавши. А молодик, який врятував Катю, втратив рівновагу і опинився на дорозі…

Біля нього моментально зібралися люди. Вони про щось говорили, хтось сказав дівчині:

– У сорочці народилася!

А Катя стояла ніби уві сні, навіть заплакати не могла – весь жах події дійшов до неї тільки у «швидкій».

Всю дорогу вона просила небеса, щоб людина, яка врятувала її, отямилась.

Навіть важко уявити, що було б з нею, якби не він.

Коли до неї вийшов лікар, то сльози досі текли по щоках дівчини. Новини виявилися хорошими:

– Жити буде! До весілля одужає!

Катя заплакала вголос.

– Ну-ну, все вже найгірше позаду… А ви йому хто?

– Ніхто, перехожа… Я просто йшла через дорогу, а він мене врятував, – схлипувала Катя. – Коли можна буде до нього зайти?

– Думаю, завтра не раніше. Його переведуть до палати, тоді й поговорите.

Катя пішла додому. Їй здавалося, що цей день не закінчиться ніколи.

І звичні повідомлення від незнайомця чомусь не приходили…

Вранці дівчина поїхала до лікарні…

…Павло невиразно пам’ятав минулий день. І не одразу зрозумів, чому Катерина його відвідує.

Вона почала розповідати все по порядку – як вона в навушниках не почула шуму джипа і як Павло її відтягнув назад.

– Розумієш? Ти мене врятував! Немов мій янгол-охоронець. І я так шкодую, що ти через мене тут…

Хлопець нічого не відповів, просто попросив подати телефон з тумбочки. Також мовчки він почав щось набирати.

Через секунду Катя отримала повідомлення:

«Я і є твій янгол-охоронець»…

…А через три місяці Катя з Павликом вже їхали разом у Париж!

Виявляється, що у «янгола» теж була така мрія…