Дмитро поспішав до матері. Вона подзвонила, та просила допомогти зібрати меблі. – Мамо, я прийшов. В мене мало часу, показуй, що треба робити, – одразу вигукнув син. – Нічого не треба. Я тебе покликала зовсім з іншого приводу, – якось підозріло усміхнулася жінка. – Познайомся, це твій батько! В коридор вийшов якийсь незнайомий чоловік і протяг руку Дмитру. – Ну привіт, сину! – сказав чоловік. – Мамо, ти що таке говориш? Мій батько зараз на роботі! – Дмитро здивовано дивився на матір, не розуміючи, що відбувається

Дмитро йшов осінньою вулицею. Останнім часом події в його житті навалювалися, як снігова куля.

Дмитро виховувався у повній родині, батько, мати, бабусі, дідусі. Усі його любили. Батько добре заробляв, а мати просто розважала себе роботою. До великих заробітків та кар’єри вона не прагнула. Її влаштовували гроші, які отримував чоловік. У школі Дмитро вчився добре. Батько допоміг йому з вступом до інституту. Зараз Дмитро добрий IT-фахівець у великій компанії. Отримує нарівні з батьком і попереду величезні перспективи. Продовжує вчитися.

Все було б добре, але вдома проблеми. Мати подала на розлучення після двадцяти п’яти років одруження. Трохи не дотягли до ювілею весілля. Причиною послужило давнє кохання. Батько пішов до квартири, яка дісталася йому від батьків. Спільну квартиру вирішив ділити, адже він дуже багато у неї вклав. Мати обурювалася, що він позбавляє її та сина житла. А синові вже 24 роки.

– Квартиру я поділю з тобою, а сину допоможу.

Після продажу спільної квартири мати купила собі маленьку, але зовсім в іншому районі міста. З ким жити Дмитру питань не виникало, він давно собі винаймав квартиру неподалік офісу і планував купити свою.

Дмитро поспішав до матері. Вона просила допомогти з меблями. Як до кого з батьків ставитися після розлучення, він ще не знав. Батьки є батьками. Не знав він і про чоловіка матері. Адже розлучення було через “не зійшлися характерами”.

– Мамо, я прийшов. В мене мало часу, показуй, що треба робити.

– Нічого не треба. Я тебе покликала зовсім з іншого приводу. Познайомся, це твій справжній батько.

– Мамо! То розлучення було через це? А тато знає?

– Ось твій тато.

– Ти помиляєшся, у мене інший батько. А це я не знаю хто це і знати не хочу. Ти мене навіщо кликала?

– Через це і кликала. Віктор хоче встановити батьківство.

– Що? Навіщо? Його не було в моєму житті і не треба. Де він був раніше?

– Він не знав. Я приховала це від нього.

– Ти всіх обманула. Батька, цього, мене.

– Дмитро, пробач мені. Але Віктор дуже хороша людина. Він хоче бути твоїм батьком.

– А не спізнився?

– Дмитре, я подаватиму до суду. Хочу, щоб я був записаний твоїм батьком.

– А навіщо це вам, дядьку?

– Я тобі батько, а не дядько!

– Все, мамо, я йду.

Дмитро гримнув дверима. Отак зібрав меблі! Навіть порадитися нема з ким. Мати з цим, батька засмучувати не хочеться. Дмитро не помітив, як опинився біля квартири батька. Зайду, але говорити не буду, просто побалакаємо.

Вони просто поспілкувалися як син із батьком.

– Щось ти якийсь задумливий, синку. Що сталося?

– Нічого. Все добре, тату. Щоб не сталося ти мій батько.

– Звичайно, я твій батько.

Батько все списав на переживання сина з приводу їхнього розлучення. Хоч вже й доросла, але все ж таки вона їхня дитина.

Віктор подав до суду, як і казав. Результати тесту показали, що він є батьком.

– Я ж казав, що твоя мати має рацію. Ми з нею одружимося. Ти допомагатимеш нам. Сину!

– Який я вам син? Я маю батька!.

Дмитро був проти, щоб Віктора вписали його батьком, він вже не дитина і може відмовитись. Ось тільки чоловік цього не знав. Він сподівався на допомогу від нього. Адже мати Дмитра розповіла про його успіхи, про гарну зарплатню. Вони вже разом планували купити квартиру більшу за рахунок сина. Це разом мріяли, а сам Віктор хотів, щоб син купив квартиру особисто йому. А може, ще й машину. Все можна продати, а потім піти.

Жити матір із Віктором збиралися за рахунок сина. А за чий ще? Мати заробляє мало, а Віктор взагалі не працює. Класичний пройдисвіт. Гроші з’являться і одразу зникають. Тільки обманювати довірливих жінок все важче. І жінки не ті пішли, і сам здав. Немає вже в ньому хватки, краса пішла. Чому мати впустила його у своє життя? Старе кохання?

Так і не став батьком Віктор. Нічого йому не світить.

Дмитро, виходячи з суду, бачив, як він свариться з його матірʼю.

– Ти маєш вплинути на нього! Ну і що, що не записано. Батько, отже, батько. Нам з тобою потрібна допомога. Хіба можна жити у такій маленькій квартирі. Та ще на околиці.

Підходити не було жодного бажання навіть для того, щоб заступитися за матір.

Дмитро наздогнав свого батька, свого справжнього батька, який його виростив та виховав. Вони обійнялися та пішли.

Мати дивилася на них і слухала вигуки свого Віктора.

Дещо пізніше вона зрозуміла, що Віктор звичайний пройдисвіт. Він просив взяти кредит, і навіть забрав її золоті прикраси. Вона його виставила та змінила замки. Тепер так і живе одна. Миритися з колишнім чоловіком соромно, та й синові у вічі дивитися теж соромно. А так все було гаразд.

Дмитро купив собі квартиру. З батьком він став ще ближчим, спілкується частіше і краще, ніж з матір’ю, хоча допомагає їй.