Настю запросила на ювілей її тітка. Дівчина вибрала подарунок і вирушила на свято. Привітала тітку, посиділа трохи за столом. – Мені вже час, завтра на роботу, – підійшла вона попрощатися до тітки. – Дякую, що зайшла, – усміхнулася тітка. – Доречі, а як у вас справи з Іллею? Чому його з собою не взяла? – Мабуть у нас нічого не вийде, – сумно промовила Настя. – Жаль… Хороший хлопець, а у його житті таке робиться, – важко видихнула тітка. – Ви про що? – не зрозуміла Настя. І тітка все їй розповіла. Настя вислухала її і застигла від почутого

Почалася ця історія із запрошення на ювілей тітки. Настя хоч і не мала особливої любові до тітки, але це ж родичка, гріх не сходити.

Там і познайомилася Настя з Іллею. Потім Настя зрозуміла, що заради цього знайомства її і запросили. Так нахвалювала тітка Іллю, так нахвалювала.

Ілля був привабливою людиною, непоганим співрозмовником, але щось відштовхуюче було в ньому. Настя не дозволила йому проводити її, а номер телефону надала. Зустрічалися вони рідко, а ось часто переписувалися. Насті Ілля вже починав подобатися, як сталося ось що.

Настя їхала у відпустку. Поїздку було заплановано за півроку до знайомства з Іллею, куплено квитки та заброньовано готель. Про що й повідомила Настя Іллі, а він закотив сварку:

– Як ти можеш їхати, якщо саме в ці дні в мене день народження? У мене ювілей – тридцять років, я хотів лише з тобою його провести. Не поважаєш ти мене, а я думав, що все в нас серйозно.

Багато прикрого ще наговорив Ілля. Настя поїздку не скасувала, і спілкування з Іллею зійшло нанівець. Він, образившись, не дзвонив, а Настя не вважала себе винною і теж не хотіла дзвонити першою.

Після поїздки Настя зовсім забула про Іллю. Вже познайомилася з іншим хлопцем, стосунки розвивалися, коли знову зателефонував Ілля:

– Ти ще заміж не вийшла? Може, спробуємо знову?

Настя відмовилася зустрічатись. Їй справді не потрібен був Ілля. Вона заблокувала про всяк випадок його номер телефону і забула про існування Іллі.

На черговому святі у родичів Настя зустрілася з тіткою, і та завела розмову про Іллю:

– Жаль, звичайно, що у вас нічого не вийшло. Не щастить парубкові з жінками. З багатьма вже пробував жити, вже трьом дітям аліменти платить, а ту єдину не може зустріти. Коли я тебе з Іллею знайомила, він жив із жінкою, яка зовсім його не цінувала. Не щастить Іллі з жінками. Ось ти була б гарною дружиною, але і ти його зрадила.

У Насті навіть дар мови пропав, тільки й подумала, що добре Бог відвів від такого нареченого.

Доля – штука непередбачувана, Настя знову зустріла Іллю, і він знову почав говорити, як здорово було б розпочати стосунки.

– Ти серйозно? – Здивувалася Настя. – А як же троє дітей? Чому ти про це не сказав? Чому не сказав, що живеш із жінкою?

– Так, ти не питала, – не менше здивувався Ілля.

Настя засміялася і пішла геть.