Іван Сергійович ішов рідним селом. Чоловік прямував до цвинтаря. Ось уже 25 років пройшло, як він поховав свою кохану Настю… Ох, як швидко життя пролетіло. Здається, вчора тільки весілля відгуляли… Поговорив старенький з дружино і вирішив прибрати біля памʼятника. Він став нишпорити під лавкою, де завжди лежав віник і граблі… А там порожньо! Іван Сергійович озирнувся. Неподалік поралася жінка у чорній хустці. – Перепрошую, жіночко, ви не позичите мені віника? – запитав чоловік. Жінка випросталася… Іван глянув на неї і застиг від побаченого. – Цього не може бути! – тільки й промовив він
Іван Сергійович поволі йшов рідним селом. Чоловік прямував до цвинтаря. Важко, з зупинками, старенький долав дорогу до останнього спочинку своєї
Read More