Сергій поїхав на вокзал, та зустрів дружину з синами. Сьогодні вони повернулися від батьків Світлани. – А я сюрприз зробив! – поки їхали додому похвалився Сергій. – Який? – сини почали наввипередки думати. – Це торт? Це кульки? – Торт по дорозі купимо, цей сюрприз набагато крутіший! – єхидно посміхнувся Сергій. Коли вся родина зайшла в квартиру, то сини одразу помітили «сюрприз». – Ух ти! – вигукували вони. – Справді круто! Тільки Світлана стояла на порозі кімнати і мало не плакала. – Що ти наробив?! – тільки й повторювала вона

– Ти поводитимешся чемно?

– Звісно!

– Чесно?

– Чесніше не буває!

– Ну гаразд, повірю на слово! – Світлана цмокнула Сергія у щічку, покликала дітей, і вони поспішили на поїзд, Світлана з синами їхала на два тижні до своїх батьків.

Сергій їм махав услід і думав – чим би йому зайнятися на час відпустки? Можна поїхати із друзями на рибалку. Рибалити він не любив, але шашлики смажив чудові. Щось не хочеться, ночівлі в наметах його не приваблювали, а друзі любили забуритися далеко в непрохідні зарості і там рибалити днів зо два. Можна вечорами ходити до тренажерного залу, щоб зайняти себе, але така спека стоїть, і за прогнозом увесь час сонячно, це вимотує.

Вдома порожнеча, діти не бігають. Сергій часто сердився на синів, що вони гасають без толку по диванах, шумлять, але зараз йому цього шуму не вистачало. Хотілося б і чути, як Світлана каструлями гримає на кухні, але й цього немає. Нудьга! Грати в комп’ютерні ігри не хочеться, навіть в інтернет залазити немає бажання.

Сергій лежав на дивані дивився у стелю. Згадав, як взяли зі Світланою цю квартиру в іпотеку і сперечалися з приводу стелі – Сергій пропонував свіженько її пофарбувати, а Світлана наполягала на підвісній стелі. Виграла Світлана, Сергій здався. Зі шпалерами взагалі не було проблем – вона сама їх вибирала, але коли поклеїли – засмутилася.

– Мені так хотілося шпалери волошкового кольору, а вони щось виглядають не дуже. Сюди підійшов би бежевий колір, даремно я вибрала такі. Ну гаразд, може колись і переклеїмо.

Сергій тоді іронічно посміхнувся – але хоч суперечок не було у виборі шпалер, він не став сваритися з дружиною. Сама обрала – сама визнала свою помилку. Так ось, чим можна зайнятися на час відпустки сім’ї – переклеїти шпалери! Спочатку захотілося зателефонувати дружині та розповісти про свій намір, але Сергій зупинився. Зараз почнеться: «Чекай, я додому приїду тоді займемося, треба вибрати колір», але Сергій уже знав не з чуток, як клеїти шпалери з дружиною – одні переживання, посваритися можна до розлучення. Тоді ще вони клеїли удвох, синів ще не було, а що буде, коли тут почнеться біганина бешкетників? Ну що ж, треба зробити сюрприз!

У великому будівельному супермаркеті він довго стояв у відділі шпалер, вибирав те, що потрібно. Так, жодних малюнків, лише однотонний колір.

– Дівчино, це бежевий? – Запитав він у дівчини, продавця-консультанта.

– Бежевий, – байдуже відповіла дівчина.

– Давайте з вами порахуємо скільки потрібно рулонів на нашу кімнату.

Сергій з гарним настроєм вийшов із магазину, купивши все, що необхідно для його задуму. Він подзвонив другові-холостяку Василю, попросив його про допомогу в поклейці, той погодився.

– Не хвилюєшся робити сюрприз? – Запитав Василь. – Зазвичай дружини чіпляються.

– А чого тут чіплятися? Ось бежевий, ось стіна, наклеїмо і справа в порядку.

– За кілька днів Сергій з цікавістю розгадував стіни. Гарно вийшло. Кімната посвіжішала і візуально розширилася. Так, волошковий колір справді тут був недоречний. Можна ще щось оновити, щоб дружину порадувати, але що саме – на думку не спадало. Дні, що залишилися, Сергій працював, грав у комп’ютер або ходив у тренажерний зал – прогноз погоди не підтвердився, почалися грози з дощами.

Сергій зустрів на вокзалі сім’ю і поки їхали додому, він похвалився:

– А я сюрприз зробив!

– Який? – сини почали наввиперед думати. – Це торт? Це кульки?

Чомусь у дітей слово «сюрприз» асоціюється з кульками та тортом.

– Торт по дорозі купимо, цей сюрприз набагато крутіший!

Коли вся родина зайшла в квартиру, то сини одразу помітили зміни у великій кімнаті.

– Ух ти! – вигукували вони. – Справді круто!

Тільки дружина стояла на порозі кімнати і мало не плакала. Сергію спочатку здалося, що від розчулення вона розплакалася, і він гордо посміхнувся. Світлана погладила стіну і прошепотіла:

– Що ти наробив!

– А що я наробив? – Посмішка зійшла з губ Сергія. – Все як ти хотіла – бежеві шпалери!

– Який же це бежевий? Це вершковий колір, а не бежевий!

– Мені в магазині сказали, що вони бежеві, то все нормально.

Світлана щось там знайшла у себе в телефоні.

– Ось, дивись відтінки – це бежевий, а це – вершковий.

– Та яка різниця у якихось там відтінках, – Сергій почав закипати. -Хіба вони сильно відрізняються?

– Ще й як відрізняється, просто ти, мабуть, не помічаєш! Ти повинен був подзвонити мені і порадитись! Ти все зіпсував! Та й шпалери якісь із глянцем, а не матові! Мені вони не подобаються.

– Значить, сюрприз не вдався? Шпалери не подобаються?

– Сюрприз не вдався, не подобаються! – підтвердила Світлана.

Сергій схопив червоний маркер і почав розмальовувати ним шпалери.

– Тату, а можна мені так? – Запитав молодший син.

Сергій віддав йому маркер і пішов із дому, гримнувши дверима. На дзвінки дружини не відповідав, подався до Василя.

– Я хоч і холостяк, але чудово знаю, як реагують жінки на такі сюрпрзи, – сказав Василь під час скромного застілля з другом. – Ось у мене батьки з такого приводу часто сварилися – що мамі не піднеси, все їй не так. Пожили як кішка з собакою, і розлучилися.

– Ну я розлучатися не збираюся, але мені дуже прикро! – зітхнув Сергій. – Світлана завжди від тещі з тестем якась роздратована приїжджає.

– Так, буває, – погодився Василь.

Світлана потім додзвонилася до чоловіка, слізно вибачилася та попросила його повернутися додому. Коли Сергій повернувся, дружина ходила кімнатою і міркувала:

– А що цей відтінок у вечірній час навіть гарніше виглядає. А ще можна зробити невелику перестановку – там, де розфарбовано маркером, пересунемо шафку і не буде видно, та й затишніше в кімнаті стане. Як ти вважаєш?

Сергій не сперечався. Нехай Світлана робить що хоче, нічого переживати через якусь нісенітницю. А через місяць подружжя збиралося на ювілей до Василя до ресторану. Дружина простягла йому сорочку, яку щойно дістала з упаковки та випрасувала.

– Ось, одягни її!

Сергію ця сорочка не подобалася – колір не той, під костюм не підходить. Але він не став сперечатися зі Світланою з двох причин: по-перше, йому не хотілося, псувати настрій перед ювілеєм друга, а по-друге, цю сорочку подарувала йому на день народження дружина, ходила, вибирала, думала, як вона потішить чоловіка. Приймаючи подарунок, Сергій дякував та посміхнувся, хоч і зрозумів – сорочка йому не подобається. Шкода, що так само Світлана не вчинила, коли Сергій зробив їй сюрприз.