Людмила з чоловіком приїхали у гості до батьків. Поки Дмитро паркував машину, Люда піднялася до мами. – Привіт! А я дивлюсь моя критика подіяла, чоловік твій хоч за кермо сів, – єхидно сказала Ірина Федорівна. – Мамо, поки Дмитра немає, я маю тобі дещо розповісти, – з порога заявила дочка. – Так вийшло, що ти про Дмитра не все знаєш!  – Ще щось відкрилося? – Ірина Федорівна картинно підняла брови і стала слухати дочку. Але жінка навіть уявити не могла, що розповість їй дочка про її зятя

Ірина Федорівна мовчки, з ледве вловимим сарказмом дивилася, як зять, дочка та її онук Ігор збираються додому. Діма одягнувся сам, допоміг малюкові Ігорчику застебнути куртку і натягнути чобітки. 

– Сину, скажи бабусі – бувай і ручкою помахай. Ось розумник. Люда, ми підемо машину заведемо, прогріємо. Ірина Федорівна, дякую, все було дуже смачно, та й взагалі…

Дмитро з Ігорчиком пішли, а теща так і стояла, постукуючи ногою і з прищуром дивлячись на двері. 

– Ще б не смачно! Ну що, Люда, знову ти за кермом? Ну і чоловік твій Дмитрик, по темряві їхати знову дружину за кермо садить! Ось ти мене не послухала, а Віктор так поводитися з коханою дружиною ніколи не дозволив би!

– Мамо, перестань зараз же, і вистачить його Дмитриком називати, його так ніхто не кличе, а ти говориш з такою інтонацією, ніби цим образити його хочеш! Мамо, Дмитро до тебе раніше за нас приїхав. Привіз тобі продукти, потім все, що ти просила – полагодив, ну що ти до нього чіпляєшся? А за кермом я сама дуже люблю їздити, для мене це відпочинок, і я тобі це вже багато разів говорила!

– Тааак, – Ірина Федорівна роблено усміхнулася,. – Я розумію, Люда, дитина у вас, та й раніше треба було думати, ти вже загрузла в цих сімейних стосунках, тепер хіба зізнаєшся.

– Мааа-ам, – Люда просто дратували ці розмови.

Вся справа була в тому, що мама та мамина подруга свого часу майже вже засватали своїх дітей – Люду та Віктора. Віктор звичайно непоганий хлопець, Люда з самого дитинства з ним знайома, а мама їй усі вуха продзижчала, яким буде Вітя зятем чудовий. Але є нюанси – по-перше Люда його не любить! По-друге Віктор – скиглій, жити з таким, навіть заради грошей, Люда б ніколи не стала. І взагалі, вона дуже не любила, коли лізуть у її особисте життя.

А тепер виходить, що Люда все зіпсувала, у Дмитра закохалася, а Дмитро не фінансовий аналітик, як Віктор. І Дмитро не такий ввічливий, не підлабузник, не вміє навести туману, не зміг здивувати Дмитро тещу, не зміг зачарувати. Та він взагалі особливо й не старався, думав, що всім цілком достатньо того, що він людина вірна, добра і надійна. Але, схоже, ці якості тепер не в пошані, їх за слабкість приймають. Та й потім, мама не все про Дмитра знає. Мабуть, вистачить їм скромничати.

Ірина Федорівна була дуже розчарована, Віктор з гідної родини, зі зв’язками, перспективний. А Дмитро цей хто? Та ніхто і нізвідки, мама його кухар у дитячому садочку, а тато – виконроб на будівництві, ну яка користь від такої роботи.

Люда вийшла від мами засмучена – чимось таки мама її зачепила, ще б пак, мама знає свою дочку. Насправді Люду безперечно зачіпає, що вони обоє з Дмитром такі трохи безпонтові. Обидва байдужі до брендових речей, до крутих знайомств. Не люблять хвалитися і живуть своїм тихим сімейним життям. Як то кажуть – щастя любить тишу. Ну а з іншого боку – все життя, як кажуть, гра, і звичайно зовсім не обов’язково своє особисте життя виставляти на показ. Але й особливо скромничати, як вони з Дмитром, теж ні до чого.

Ось у Дмитра колега є – Василь Олегович – у нього все в житті схоплено. Всі знають, що фахівець він такий собі, але від нього просто виходить впевненість, і його рухають кар’єрою. Ну і атрибути всякі допомагають для створення образу – крутий годинник, телефон, взуття і все інше. І постійна згадка рідних та знайомих на високих посадах. Смішно дивитися, але виходить, що понти працюють, нікуди від цього не подітися.

І виходить, що їм теж треба відкрити очі на себе оточуючим.

Люда порадилася з Дмитром, і йому її план, як не дивно, сподобався. Не любить Люда хвалитися, не в маму пішла, але, схоже, доведеться, життя переконує носа втерти деяким і очі розплющити. Причому їм із Дмитром для цього навіть обманювати нікого не треба.

Наступного разу, коли вони приїхали до батьків Люди, поки Дмитро паркував на подвір’ї машину, Люда піднялася з Ігорчиком до мами.

– Ааа, я дивлюсь моя критика подіяла, чоловік твій хоч за кермо сів, ну що ж, вітаю, дочко, –  сказала єхидно Ірина Федорівна, вона як завжди, у своєму репертуарі.

Люді було навіть незручно, що вони з Дмитром мамі все раніше не розповіли, але що вдієш!

– Мамо, я тобі дещо хочу розповісти, ну просто так вийшло, що ти про Дмитра не все знаєш, – з порога оголосила Люда.

Ірина Федорівна картинно підняла брови: – А ось як? Ще щось відкрилося? Так я й думала, навряд чи ти мене порадуєш!

– Ні, мамо, вислухай, ти не правильно мене зрозуміла, так вийшло, що ми спочатку не хотіли, щоб ти хвилювалася і зайві запитання ставила. Ось ми і вирішили тобі пізніше розповісти, коли все виплатимо. Дмитро днями іпотеку закрив, ми цю квартиру не винаймали, а купили, а Дмитро її вже виплатив. А ще у нього окрім основної роботи є хороший підробіток – Дмитро проекти архітектурно – будівельні робить. І дуже успішно, він уже набрав кілька добрих хлопців зі старої роботи та відкрив власну справу. Тож у Дмитра тепер свій бізнес. До речі, мамо, у Дмитра це сімейне. Він просто не афішує, скромний, хоче, щоб його близькі за особисті якості цінували, а не за фінансові успіхи. Уявляєш, який він смішний? Він і мені не відразу зізнався, доки не зрозумів, що для мене найважливіше не багатство, а щоб поряд був мій коханий. Ну ти пробач, мамо, ось такі ми!

До речі, мало не забула, Юлія Вікторівна, мама Дмитра, насправді господиня приватного дитячого садка, а кухар – це в неї хобі. Вона навіть у якихось столичних кулінарних конкурсах брала участь і призове місце посіла. Тато у Дмитра теж не простий виконроб на будівництві. Леонід Іванович любить живу реальну роботу, а не кабінетну.

Старший брат його, Віктор Іванович, керує будівельною фірмою, а Леонід Іванович всю роботу зсередини веде, він займається виробництвом. А будівельна фірма їм обом, двом належить, вони разом її створювали.

І ще, мамо, батьки Дмитра просили передати вам із татом запрошення на ювілей весілля. Відзначатимуть у найкращому ресторані міста.

Ірина Федорівна спочатку дивилася недовірливо, а потім просто розцвіла в привітній усмішці, побачивши зятя, який зайшов в квартиру. А після від’їзду зятя та доньки Ірина Федорівна весь вечір провела за телефонними розмовами. І якщо раніше вона про зятя не хотіла пліткувати, то тепер її голос дзюрчав, як гірський струмок.

– Віро, як же я рада тебе чути. Ні, в суботу не зможу з тобою зустрітися, у батьків зятя ювілей доведеться знову йти в ресторан. Так, вони бізнесмени, та й у зятя є свій бізнес, Дмитро чудовий чоловік та дуже успішний бізнесмен. Чому я тобі раніше не казала? Ну некрасиво ось так одразу оголошувати привселюдно. Та й взагалі для мене насамперед важливі суто людські якості. Так, так, любов, вірність, порядність та скромність. Тільки прошу тебе, Віро, нікому не кажи.

Ірина Федорівна з почуттям глибокого задоволення поклала мобільник – тепер Віра всім розповість, як її дочка Людмила вдало вийшла заміж, хай знають наших! І взагалі, в глибині душі вона і сама завжди знала, що Дмитро – прекрасний зять, адже тещі завжди все видніші, і це – відомий факт.