День: 12.10.2023

Життя
fcvomond 0 Comments

– Тату, давай розберемо горище. Пора вже в будинку порядок навести, – сказала якось Ірина, коли прийшла відвідати батька. Ірина була права. Вже рік минув, як не стало Ніни – дружини Івана, треба щось міняти у житті. – Я сам розберу, може, щось там потрібне знайду. Їдьте додому, я до вихідних впораюсь, – відповів доньці Іван. Наступного дня Іван піднявся на горище і став перебирати речі дружини. Дійшла черга до книг. Іван переглядав які книги залишити, як роптом з одієї з них випав запечатаний конверт. Чоловік відкрив конверт, прочитав лист і застиг від прочитаного

– Тату, давай розберемо горище. Пора вже будинок упорядкувати. Зробимо там другий поверх, світлу кімнату, – сказала Іринка, коли прийшла

Read More
Життя
fcvomond 0 Comments

Алла Федорівна розбирала на кухні холодець. Її чоловік Василь Петрович старався їй допомагати. – Досить Василю я сама впораюся! – вигукнула Алла Федорівна. – Іди он краще двері відкрий, що не чуєш, що дзвонять? – І хто це там ще прийшов, – пробурмотів Василь Петрович і пішов відкривати. На порозі стояла якась незнайома йому бабуся. – А Маринка вдома? – запитала вона. – Ні, дочка ще на навчанні, – збентежено відповів Василь Петрович. – А ви що хотіли? – А я її подружка, – сказала бабуся. – Олена Пилипівна! Я у вас буду жити. – Як це жити? – Василь Петрович застиг від несподіванки

– Славко, ти коли нас зі своєю новою дівчиною познайомиш? – запитала Олена Пилипівна в онука. – Потім якось, –

Read More
Життя
fcvomond 0 Comments

Микола повертався додому пізно. Він поспішив до свого під’їзду, як раптом почув жіночий голос: – Ви мені не допоможете? Микола пішов на голос і побачив зовсім молоденьку дівчину. – Пробачте, – сказала вона. – Замок на валізі зламався і ось все розсипалось… Микола побачив невелику валізку, вміст якої випав на землю. Він допоміг їй усе зібрати, якось полагодив замок на валізі. – Ви приїжджа? – запитав чоловік. – Куди прямуєте так пізно? Дівчина вийняла з кишені плаща телефон, знайшла запис з адресою і показала Миколі. Микола глянув на адресу й очам своїм не повірив

Микола повільно йшов вечірньою вулицею, намагаючись не зачепити перехожих. Було незатишно, над містом був туман, крізь який ледь пробивалося світло

Read More