Ольга весь вечір місця собі не знаходила, а вранці вона подзвонила чоловікові. – Вадимчику, привіт. – Привіт, кохана. Тільки, що збирався тобі дзвонити. Як ти там? Як Мишко? – Все добре. Нас уже незабаром випишуть. – Скоріше б! Я дуже скучив за тобою! Та й синочка вже дуже хочеться потримати на руках! – Вадим… – Ольга замовкла. – Що? Щось трапилося, Ольго? Не мовчи! – Вадиме… Ми ж хочемо ще й доньку народити? Так от, донька може з’явитись у нас уже зараз! Вадим замовк. Він нічого не міг зрозуміти

З самого ранку Ольга почувала себе не дуже добре.

Ольга розуміла, що це дуже схоже на те, що вона зовсім скоро стане мамою і швидше за все сьогодні доведеться їхати у пологовий будинок, хоча до пологів залишалося ще два тижні.

Ольгу це не дуже турбувало, тому вона зателефонувала до Вадима, свого чоловіка, і розповіла йому про все.

Через півгодини Вадим був уже вдома. Він дуже турбувався про дружину і запропонував їй одразу ж поїхати у пологовий.

Втім, вмовляти Ольгу не довелося. Вона була вже повністю зібрана та готова до поїздки.

По дорозі Ольга відчула, що все скоро станеться. Тепер Ольга була просто впевнена, що сьогодні вони з Вадимом стануть батьками і нарешті побачать свого довгоочікуваного синочка.

І все ж таки вона дуже переживала.

Вона не хотіла повторення того, що сталося з нею три роки тому…

…Тоді вони з Вадимом чекали свого первістка.

Вагітність протікала легко, без будь-яких ускладнень. Очікувалося, що й пологи будуть такими самими. Однак все пішло зовсім не так, як всі очікували.

Ольга була на восьмому місяці вагітності. Вона саме поверталася з жіночої консультації, переходила дорогу, як раптом перед нею на швидкості промчала машина…

Мабуть від несподіванки і переживань у Ольги все почалося передчасно. Малюк народився, але через два дні його не стало.

Ольга, як зараз, пам’ятала личко свого першого синочка. Він був такий безпорадний, що Ользі хотілося віддати йому все… Аби він тільки жив…

Вона з ранку до ночі благала Бога про нього. Але, на жаль, малюка не стало…

Ольга місця собі не знаходила. Нічого не хотілося. Хотілося просто лежати і все…

Тоді Вадим не відходив від дружини. Він навіть узяв відпустку за свій рахунок, щоб постійно бути з дружиною та не залишати її одну.

З іншого міста приїхала мама Ольги, та й свекруха зі свекром завжди були поруч.

Саме допомога та підтримка близьких людей допомогла Ользі вийти одужати, але ось завагітніти знову Ольга дуже побоювалась.

Зрештою все було пройдено і зараз Ольга чекала свого другого малюка.

…У лікарню Вадим привіз Ольгу вчасно. Її тут же оглянули і перевели у пологовий будинок.

Малюк мав зовсім скоро з’явитися на світ.

Вадим вирішив не їхати і дочекатися народження сина, а незабаром приїхали його батьки та сестра.

Тепер вся дружна сім’я чекала появи на світ нового члена родини.

Синок не забарився і незабаром почувся голос новонародженого.

Мишко народився здоровим і міцним малюком.

Щастю Ольги не було меж. Втім, щасливою була вся родина, а незабаром мали приїхати ще й батьки Ольги, щоб познайомитися з онуком.

Ольга, після пологів, почувала себе добре і через три години вже щосили поралася з сином. Їй здавалося, що вона ніколи не надивиться на його личко, ручки, ніжки та малесенькі кулачки, які Мишко міцно стискав коли, плакав.

У лікарні Ользі і малюку треба було провести кілька днів.

Вадим приходив щодня, а телефон розривався від дзвінків.

У сім’ї було багато родичів та друзів, які хотіли привітати молоду матусю з народженням їхнього синочка.

Ольга якраз уклала маленького Мишка спати і вийшла в коридор, щоб передзвонити своїй тітці дзвінок від якої не змогла прийняти вчасно.

У коридорі лікарні було незвичне пожвавлення.

Виявилося, що швидка привезла народжувати зовсім молоду дівчину.

Пологи її дуже затяглися.

Ольга чула майбутню маму і вкотре подякувала Богові за те, що їй синок дався відносно легко.

Зрештою, молода жінка народила здорову дівчинку, а наступного дня по пологовому будинку прокотилася неочікувана новина.

Молода жінка написала від дитини відмову…

Жінки активно обговорювали те, що сталося. Багато хто засуджував її, але знаходилися і ті, хто вважав, що вона вчинила правильно.

Виявилося, що їй тільки-но виповнилося 18 років. Вона сирота і нещодавно випустилася з дитячого будинку, де провела майже все своє життя.

Дитина була їй просто не потрібна.

Медсестра розповідала жінкам, що її намагалися вмовити залишити дитину, але вона була категорична.

Донька їй не потрібна.

Вона не хотіла годувати дівчинку. Так, що там казати! Вона просто не хотіла її бачити.

Дівчинку помістили в палату і Ольга частенько чула, як плаче, позбавлена ​​материнського тепла, дівчинка.

Коли Ольга чула цей плач вона плакала від жалю до малечі.

Вона просто не розуміла як можна ось так просто взяти і залишити свою рідну дитину. Це було за межею її розуміння.

Увечері дівчинка дуже плакала. Ольга вже не могла слухати це і вирішила, доки ніхто не бачить, зайти в палату, де знаходилася дитина.

Малятко лежало в ліжечку із закритими очима і плакало. Мабуть, уві сні вона загубила пустушку, яка тепер лежала поряд з її щічкою. Ольга акуратно дала її дівчинці. Та задоволено зацмокала нею.

Раптом маля відкрило очі, і Ольга здивувалася їхньою красою.

Очі крихітки були глибокого волошкового кольору.
У палаті Ольга провела не довго, але весь вечір, після цього візиту, вона почувала себе не в своїй тарілці, а вранці Ольга зателефонувала чоловікові.

-Вадимчику, привіт.

-Привіт, кохана. Тільки, що збирався тобі дзвонити. Як ти там? Як Мишко?

-Все добре. Нас уже незабаром випишуть.

-Скоріше б! Я дуже скучив за тобою! Та й Мишка вже дуже хочеться потримати на руках!

-Вадим… – Ольга замовкла.

-Що? Щось трапилося, Ольго? Не мовчи!

-Та ні, Вадиме. У нас все добре, але знаєш, що я подумала?

Вадим посміхнувся.

-Ну, і що ж ти подумала?

-Вадиме… Ми ж хочемо ще й доньку, вірно?

-Ну знаєш, люба! Якось рано ти про це заговорила!

-Ні, Вадиме я не про те. Отже… Донька може з’явитись у нас уже зараз!

Вадим замовк. Він нічого не міг зрозуміти і просто не знав, як реагувати на слова дружини, але через 10 хвилин він уже повністю розумів всю картину того, що відбувається.

Ольга, в подробицях, розповіла чоловікові про дівчинку-відмовницю.

Спочатку Вадим акуратно спробував поговорити з дружиною і переконатися, що вона не поспішала зі своїм рішенням, але Ольга була впевнена у своєму рішенні, як ніколи раніше.

Вадим повідомив про це батькам і вони, хоч як це дивно, повністю підтримали невістку. Те саме було і з боку батьків Ольги…

Через пару днів Ольгу і Мишка виписали і почалася довга тяганина з різними паперами.

Добре, що добро на удочеріння Вадим та Ольга отримали одразу.

Минув місяць, протягом якого вони зібрали купу потрібних паперів.

Тепер вони з чистим серцем їхали по дочку, яку назвали Діана.

Вадим і вся родина одразу прийняли малечу і через кілька тижнів ніхто навіть не згадував, як Діана з’явилася в їхній родині.

Вона була не менш улюблена аніж Мишко.

Ні Вадим, ні Ольга ніколи не пошкодували про своє рішення. Скоріше навпаки.

Вони були щасливі, що з’явилася Діаночка.

Їхня маленька принцеса з красивими волошковими очима…