Таня повернулася з роботи і побачила, що чоловік збирає її речі у валізу. – Сашко, а ти що робиш? Ми у відпустку зібралися? – з посмішкою запитала Таня. – Ні, ти з’їжджаєш! – спокійно відповів їй чоловік. – Цікаво, і чому це, любий? – посміхнувшись, спитала його дружина. – Ніякий я тобі більше не любий! Називай “любим” того – з ким ти в суботу була, – раптом сказав Сашко. Тетяна застигла, тільки зараз вона зрозуміла, про що говорить чоловік

Сашко увійшов в ліфт і солодко позіхнув. Жінка всю ніч не давала спати, але він ні про що не шкодував. На шостому поверсі ліфт зупинився і до нього приєднався його сусід Вадим, підморгнув йому і сказав:

– Сашко, ви це, з дружиною тихіше не можете? У суботу нам спати не давали, та й сьогодні також. Звідки маєш стільки енергії?

Олександр задоволено усміхнувся, але потім одразу ж змінився на обличчі.

– В сенсі в суботу? Я взагалі до батьків в село їздив! – обурено відповів він.

– А, вибач, не знав! – коротко сказав сусід і вибіг з ліфта, який саме опустився на перший поверх.

Цілий день Сашко не знаходив собі місця на роботі. Дружина пішла на півгодини раніше за нього, тому відразу все з’ясувати, він не зміг. Та ще й вона не брала слухавку, коли він їй дзвонив, хоча Таня попереджала його, що за містом погано зв’язок ловить.

Залишалося чекати до вечора, щоб з’ясувати, з ким вона шуміла в їхній квартирі.

День був довгим і важким, сповненим роздумів та обурення. Повертаючись додому, Сашко вже ухвалив рішення – розлучення. Вирішив не порозумітися з дружиною, а просто сказати їй, щоб вона йшла з дому. Не потрібна йому така дружина!

Олександр прийшов додому раніше за неї, як завжди. Замість того, щоб приготувати вечерю, він почав збирати її речі.

Таня повернулася з роботи і застала чоловіка за цим цікавим заняттям.

– Сашко, а ти що робиш? Ми у відпустку  зібралися? – З посмішкою запитала вона.

– Ні, ти з’їжджаєш! – спокійно відповів їй чоловік.

– Цікаво, і чому це? – посміхнувшись, спитала його дружина. – Може ти занедужав, любий?

– Ніякий я тобі більше не любий! Називай «любим» того – з ким ти в суботу на нашому ліжку шуміла! – кинув він через плече.

Таня здивовано подивилася на спину чоловіка, який старанно продовжував складати її речі в валізу.

– Ти дні тижня не переплутав? Вчора начебто як понеділок був.

– Нічого я не переплутав. Мені Вадим все розповів! Це ж треба! В нашій квартирі! Як ти взагалі посміла?

Тільки зараз Тетяна зрозуміла, що сталася якась плутанина. Вона подумала кілька секунд, а потім усміхнулася і сказала чоловікові.

– Сашко, я взагалі-то в суботу у сестри ночувала. Я ж тобі казала, хіба ти забув?

Її чоловік застиг на мить, а потім повернувся до неї.

– Точно, справді, ти ж казала…

Виглядав він здивованим і настороженим.

– Так, я ж повернулася тільки в неділю ввечері. Оксану хлопець покинув. Я втішала її всю ніч і ще весь день.

Сашко припинив своє нехитре заняття та сів на ліжко.

– Так, а хто ж тоді тут був? Ти ключі комусь давала?

– Ні, але з вечора консьєржці зателефонувала, коли на таксі їхала. У них ключі є запасні про всяк випадок. Попросила її вранці нашого кота нагодувати, щоб можна було затриматися у сестри. Може це вона?

– Ось…! Це ж треба у чужій квартирі! А хто тоді був на зміні?

– Не знаю, за голосом не впізнала. Завтра вранці спитаємо.

– Кохана, ти вибач, я ж….

Тетяна зрозуміла, що настала її черга ображатися.

– Звичайно ж, пробачу. Спочатку мої речі так само акуратно в шафу розклади. А сукні, які зім’яв, ще й випрасуй! І нову сукню мені купиш!

– З чого раптом? – Ображено запитав її чоловік.

– Щоб усяких нісенітниць про мене не думав! Мені здавалося, що після сьогоднішньої ночі, у тебе в принципі не повинно бути подібних підозр! Зрозуміло?

– Добре, у вихідні підемо за покупками. І сукню куплю, і нові босоніжки! І з Вадимом цим поговорю, щою не говорив того чого не знає!

– Та ні, Вадиму якраз спасибі треба сказати. Якби не він, ми б і не знали нічого!

Сашко полегшено зітхнув, обійняв дружину, подумки сварив себе за такі думки, а потім почав розкладати її одяг назад у шафу. Потрібно було лише згадати, де що лежало.

У процесі він усе думав, чому так легко повірив сусідові. Навіть прикро якось. Адже у них все так добре. Це два роки тому вони ще трохи сварилися, коли одружилися, а зараз уже притерлися.

– Так, все-таки і босоніжки куплю! – подумав він про себе, коли перестав прасувати її сукні.

Вранці наступного дня він знову зустрівся з Вадимом у ліфті.

– Ну що? Насварив дружину? – з єхидною усмішкою спитав сусід.

– Та ні, вона теж вдома не ночувала! – задоволено сказав Сашко.

– Ось як! А хто ж тоді у вашій квартирі так шумів?

– Ось зараз і з’ясую. Таня сказала, що просила консьєржку нашого кота підкормити вранці. Не знаєш, хто у суботу на зміні був?

Вадим різко натиснув на стоп, а потім знову поїхав на верх.

– Ти чого? – здивувався Олександр.

– Хто хто? Світлана моя тоді чергувала!

Сашко нічого не сказав, лише з усмішкою подивився на сусіда. Справедливість перемогла. Весь вечір через нього витратив на перебирання одягу дружини, а потім ще тихе бурчання слухав.

Вадим зайшов до квартири, де мирно спала його дружина. Він стягнув з неї ковдру і вигукнув:

– То це ти значить у квартирі Бондаренків із кимось шуміла?

Світлана розплющила очі і здивовано подивилася на чоловіка.

– Ти що? Що я робила? Де?

– Мені Сашко все розповів! Його Таня просила тебе кота погодувати, а ти туди чоловіка привела! – вигукував її чоловік.

– Вадиме, ти що? Коли це було? Та не було такого!

– В суботу! Йди з моєї квартири!

Світлана сіла на ліжко, явно не збираючись нікуди йти. Вона спросоння погано розуміла, намагалася зібрати думки в купу.

– Стоп! В цю суботу? Вадиме, ти нічого не забув? Мені ж твоя мама в обід подзвонила, я до неї їздила, допомагала їй огірки закривати! Я ще…

Тут Тетяна задумалася, згадавши, що тоді її підміняла їхня вісімнадцятирічна донька Ніна.

– Ти ж ще нашу Ніну попросила посидіти, бо мешканці передавали свідчення лічильників. Так, де вона? – вигукнув Вадим.

Світлана різко стала з ліжка і дивилася на чоловіка.

– Так, а тепер тихіше.Вона, найімовірніше, зі своїм Віталіком там була. Ну а що? Справа молода! Вони вже два роки зустрічаються. Де їм ще? А тут вільна квартира підвернулась? Що б ти зробив у їхні роки!

Її чоловік почав потихеньку заспокоюватись і присів на ліжко!

Звичайно ж, дружина мала рацію. Колись по молодості вони теж так робили, але доньці все ж таки варто було пояснити, що треба чекати, коли батьків не буде вдома, а не по чужим квартирам шурхотіти.

– Ти більше нічого не хочеш сказати? – Ображено запитала Світлана.

Вадим насторожено глянув на дружину.

– Вибач! – Сказав він з винною усмішкою.

– Малувато буде!

– Тоді сама вибирай!

– Сукню нову хочу! – Упевнено заявила дружина.

– Сукня, так сукня! – Зрадів Вадим, адже дружина за таку витівку могла просити набагато більше.

Вони потім разом посміялися з усієї цієї ситуації. Коли донька повернулася з інституту, вони розмовляли з нею, але спокійно. Ніна все зрозуміла та вибачилася. Потім ще до сусідів ходила вибачатися.

У суботу дві парочки перетнулися в одному торговому центрі. Дівчата підморгнули одна одній і посміхнулися. Чоловіки, підібгавши губи, потиснули один одному руки.

– А мені Сашко сукню нову купив та босоніжки! – задоволено сказала Тетяна.

– А мені тільки сукню! – сказала Світлана, повернувшись до чоловіка. – Мабуть, босоніжки мені теж потрібні!

Вадим опустив очі та взяв дружину за руку.

– Ну, пішли тоді й босоніжки вибирати! – Пригнічено сказав він, а потім невдоволено підглянув на сусідку, але Тетяна тільки усміхнулася йому у відповідь, блиснувши своїми білими зубками.

– Заслужили! Причому обоє! – Відповіла Таня і чмокнула чоловіка в щоку. – Наступного разу розумніші будете!