Наталя дивилася телевізор, як раптом у двері постукали. Вона здивовано пішла відкривати. На порозі стояв її сусід Сергій. Він якось ніяково посміхався. Та найдивнішим було те, що він був у піджаку з метеликом, і з букетом квітів! Наталя ахнула і прикрила рот долонею. А Сергій раптом сказав: – Наталко, я зважився на найважливіший крок у своєму житті! Наталя не розуміла, що відбувається

Єдине, що Наталка вміла готувати добре – тонкі млинці. Але в гуртожитку, куди вона переїхала на першому курсі, це була, чи не найулюбленіша їжа.

Швидко, смачно, просто і, головне, ощадливо…

Але тільки у студентському гуртожитку Наталя дізналася, що у когось млинці просто не виходять!

Олена не могла, наприклад, замісити тісто без грудочок, в Ірини млинці прилипали до сковорідки, а в Оксанки розвалювались… Вони навіть починати не хотіли таке готувати!

А Наталю мама навчила всім премудростям ще у шостому класі. Тоді їх вчителька конкурс оголосила серед дівчат – у кого млинці вийдуть найтонші та найгарніші. Мама категорично відмовилася пекти за неї млинці.

-Твій конкурс? Твій! Мені це ні до чого – я млинці вже он скільки років печу. Можу навчити, це не складно. Це найпростіша та найшвидша страва, якою можна нагодувати навіть велику компанію.

Перший млинець, як і мало бути, став грудкою, а потім діло пішло. Тато так Наталчині млинці нахвалював, що вона почала їх готувати спеціально для нього.

Спочатку в гуртожитку з їжею справді було важкувато, тож Наталя часто стояла біля сковорідки.

А коли всі якось пристосувалися самі готувати і продукти запасати, млинці Наталі дуже часто виручали.

Потім вони завели традицію – обов’язкові млинці в неділю.

За недільним сніданком згадували дім, батьків і наминали смачні кружальця, щедро поливаючи їх маминим варенням.

А одного разу на кухню випадково зайшов Сергій – відомий на весь гуртожиток гульвіси і видний хлопець:

-Як смачно пахне. Це що, ваніль? Сто років млинців не їв!

-Пригощайся, – привітно посміхнулася Наталка.

-М-м-м-м… Як удома…

Сергій, дмухаючи, із задоволенням наминав млинці, примостившись на підвіконні. Розговорилися.

Наталя з подивом відзначила, що веселун Сергійко, незважаючи на репутацію легковажного хлопця, – розумний і начитаний, а також відмінний оповідач.

Вони захоплено балакали, гість наминав їх один за одним, поки не виявилося, що тісто скінчилося… На тарілці лежали тільки три штуки…

Сергій зніяковів:

-Ой, лишив вас без сніданку. Так люблю тонкі млинці – вони в тебе просто чарівні.

Наталя не стала бурмотіти:

-Буває, зараз ще порцію тіста розведу.

У понеділок Сергій приніс дівчаткам два кілограми борошна і банку рослинної олії:

-Вибачте, щ о зʼїв усі млинці – більше так не буду. Але якщо запросите, ми з друзями на ваші млинці будь-якого дня прийдемо і не з порожніми руками!

Найближчої неділі хлопці принесли сметану і домашнє варення. Усі разом вони із задоволенням снідали. Так і повелося.

Млинці в неділю, спільні свята, спільні дні народження…

Поличку почепити, розетку полагодити – дівчата кличуть хлопців на допомогу. Кишеня порвалася або зовсім їсти нічого – хлопці дзвонять до дівчат.

Невгамовний Сергій часто придумував приводи для святкування.

Усі із задоволенням підключалися. Багато хто вважав Сергія легковажним, але Наталя встигла дізнатися, що життя у хлопця далеко не просте.

Він був із багатодітної родини, ночами підробляв – не хотів обтяжувати маму, навпаки, намагався їй допомогти. Ну не даються йому деякі предмети…

Якось Наталя дивилася телевізор, як раптом у двері постукали. Вона здивовано пішла відкривати.

На порозі стояв Сергій і якось ніяково посміхався. Та найдивнішим було те, що він був у піджаку з метеликом і з букетом квітів!

Наталя ахнула і прикрила рот долонею.

А Сергій раптом сказав:

-Наталко, я зважився на найважливіший крок у своєму житті…

Наталя не розуміла, що відбувається.

-Я хочу одружитися! – раптом сказав Сергій, встав на коліно і простягнув букет Наталці.

-Згодна завжди бути зі мною? У горі та в радості? – запитав він.

Зі сльозами на очах дівчина взяла букет і обняла Сергія.

-Звісно я згодна, – прошепотіла вона йому.

…Пара разом уже десять років, росте син Андрійко. Чоловік із Сергія вийшов чудовий. Які б труднощі не виникали, він не сумує. Завжди на позитиві, все вирішує із жартами, гумором. І посваритись з ним неможливо.

Трохи Наталя заведеться, він уже жарт якийсь пригадає, візьме всю провину на себе… І нічого іншого не залишається Наталі, як розсміятися.

А млинці вони тепер печуть синочку – по черзі! На весіллі Сергій жартома розповів, що закохався спочатку у млинці, а не в Наталю!

І дав слово освоїти чарівний рецепт.

Слово треба тримати, тож навчився – під керівництвом тещі.

І треба сказати, що Андрійко татові млинці просто обожнює!