– Сором то який, – шепотілися на весіллі родичі з боку нареченого. – Ох, і не пощастило ж Славкові з тещею. Мати Тетяни і майбутня теща Владислава, Валентина Сергіївна, подарувала молодим скромний тортик власного приготування. – Валька вона завжди дивна була, – зійшлися на думці гості

-Сором то який, – шепотілися під час весілля всі родичі з боку нареченого. – Залишити молодих без подарунка. Ох, і не пощастило ж Славкові з тещею.

Мати Тетяни і майбутня теща Владислава, Валентина Сергіївна, подарувала молодим тортик власного приготування. Скромний торт ручної роботи ну ніяк не тягнув на весільний подарунок.

-Валька вона завжди дивна була, – зійшлися на думці гості.

-Ото вже, не пощастило з тещею, – подумав наречений.

-Ну мамо, могла б хоч на весіллі моєму не чудити, – подумала Тетяна, знехотя згадуючи всі мамині дурості і дивні ідеї.

І ось на весілля єдиною і улюбленої дочки, на думку більшості запрошених, її мати прийшла без подарунка. І чемно усміхнувшись, наречена відставила торт на край столу. Валентина Сергіївна зробила вигляд, що не засмутилася.

-Ну спробуйте хоч по шматочку, – вмовляла вона молодих.

-Мамо, тут від частувань стіл ломиться, і весільний торт ми вже замовили. Потім з’їмо, – втомлено відповіла дочка.

На допомогу коханій тітці прийшла Наталя, донька Людмили, сестри Валентини Сергіївни. Наталя, на думку всієї рідні, взагалі була людиною дуже доброю. Навіть по відношенню до людей, які цього не заслуговували.

Наприклад, чоловік її Іван, залишив Наталю з трьома дітьми і пішов до іншої жінки. Але Наталя на чоловіка не ображалася і продовжувала дивитися на світ з надією на світле майбутнє. Ось тільки не було в її теперішньому ні чоловіки гідного, ні власного житла, ні пристойної роботи з хорошою зарплатою.

Наташа з мовчазної згоди Валентини Сергіївни взяла торт і відрізала собі і дітям по шматочку. Почала його їсти і переляканою скрикнула. Усередині торта їй попалася якась металева пластина. Витягнувши річ з торта, Наташа зрозуміла, що це звичайний ключ від дверного замка. Наречений з нареченою і гості з подивом дивилися то на Наталю, то на Валентину Сергіївну.

-Ну а що, може це і є перст долі? – подумала Валентина і вголос сказала.

-Ну що ж, нехай ця двокімнатна квартира тоді дістанеться тій, кому вона більше потрібна. Я хотіла дочку з її обранцем порадувати, але вони самі від усього відмовилися.

Владислав аж позеленів увесь від злості, а Тетяна раптом кинулася до матері зі словами:

-Ну що ти, просто ти не так все зрозуміла.

А Наталя раптом усвідомила, що ось воно – світле майбутнє, і настає воно для неї прямо зараз.