Мар’яна поприбирала в квартирі, спекла печиво й сіла перепочити. Вона чекала в гості сестру. – Привіт, сестричко! – почала з порога Катя. – Що ж ти все сама й сама?! Є в мене знайомий – Олег. Хороший мужик! Не старий ще, живе в селі. Давай познайомлю вас? Приїхала Мар’яна до Олега в село. А в нього таам – величезне господарство! Кури, корови, теплиць штук п’ять! І тут Марʼяна задумалася

Мар’яна поприбирала в квартирі, спекла печиво і сіла перепочити на кухні. Вона чекала в гості сестру.

Катя забігла в двері весела і галаслива! Квартира Мар’яни наповнилася сміхом і нескінченним щебетанням сестри.

Мар’яні скоро вже сорок сім років, а сестрі сорок чотири. Вони здавалося б схожі, все-таки рідні сестри, але характерами – повні протилежності.

Мар’яна вдумлива, серйозна, добра. Катя спритна, швидка, і завжди потрапляє в непередбачувані ситуації, часом просто безглузді, але вдало вибирається з них.

Катя була заміжня і жила в невеликому селищі за сорок кілометрів від міста. Свій будинок, своє господарство…

-Привіт, сестричко! Що ж ти все одна, та й одна?! Людина не має бути одна, тим більше жінка, вона повинна бути з чоловіком, інакше це неправильно. Самотність, вона набридає, затягує…

-Ох, Катю, знову ти свою пісню завела? Не самотньо мені! В мене справи, робота, зустрічі!

-Я за тебе хвилююся, я ж, як не як, твоя сестра! Я приїхала до тебе із пропозицією. У нас неподалік живе такий собі Олег… Він чоловік хороший, хазяйський, тобі обовʼязково треба з ним познайомитися. А довго думатимеш – приберуть до рук інші!

Мар’яна майже п’ять років була розлучена, чоловік її зрадив, а вона про це дізналася.

Він переконував її – «Це було всього один раз!». Але вона здогадувалася, що явно один… Словом, розбиратися вона не стала, і виставила Сергія з квартири…

Чоловік опирався, переконував її:

-Тільки ж один раз це було! А один раз можна, нічого такого в цьому немає! Обіцяю, що більше такого не повториться. Ну з ким не буває, вибач ти мене вже!

Але Мар’яна була невблаганна. Розлучення таки відбулося. Квартиру чоловік залишив дружині, тут він повівся по-джентльменськи. Все-таки ще ж двоє дітей у них.

Але діти розʼїхалися… Син поїхав в Європу, працює. Донька вийшла заміж, поїхала до чоловіка в його місто.

Ну а Мар’яна тепер сама жила майже у центрі міста, і самотність її не бентежить.

Після розлучення вона зробила ремонт. Зарплата у неї досить велика.

Іноді до неї в гості приїжджала сестра Катя, зрідка приїздили діти, подруга заїжджає…

Мар’яна завжди знаходила собі заняття, не нудьгувала.

Вона багато читала, ходила в басейн, любила подорожувати, їздити на машині.

Вона часто ходила з подругами в ресторан, чи кафе.

Одним словом, жінка жила в своє задоволення.

І ось приїхала її сестра і вирішила влаштувати її долю…

-Ну, ти послухай мене, Олег нормальний мужик, не старий ще, йому п’ятдесят шість тільки!

Будинок в нього величезний. Господарство велике. Молоко своє, яйця завжди свіжі, м’ясо, овочі – все своє!

Ти тільки уяви, як це все корисно. Житимеш до ста років! А ще він освічений, із почуттям гумору, приїхав із міста. Мар’янко, спробуй! Ну не сподобається – поїдеш, ніхто тебе не триматиме!

Вмовила все-таки Катя сестру, і швидко організувала їхню зустріч.

Олег виявився симпатичним, з короткою стрижкою, ретельно поголений. Одягнений добротно і якісно.

Чоловік був впевнений у собі, постійно жартував.

З Мар’яни Олег очей не зводив – видно було, що подобається.

Сподобалися вони один одному, зустрілися ще три рази.

Олег наполегливо натякав на переїзд Мар’яни до нього:

-Ми ж дорослі люди, щоб женихатися! Переїжджай до мене в село! Житимемо разом.

Вона задумалася. Можливо і права сестра, буде рідна людина поряд.

Приїхала Мар’яна до Олега в село погостювати, придивитися.

А в нього там – величезне господарство! Будинок великий, корови, свині, теплиць штук п’ять на ділянці!

Щоправда, було двоє працівників-помічників. Олег постійно на телефоні – кому м’яса продати, кому молока, продажі не закінчуються.

Мар’яна дивилася на це все і думала:

-Нічого собі господарство! Який бізнес затіяв…

А Олег ввечері за чаєм говорив:

-Бачиш Мар’яно, яке господарство в мене. Багато роботи маю. Хазяйка мені потрібна, одному важко. Хоч і є у мене помічники, але коли сам своїми руками зробиш, це надійніше.

А ми одружимося, будеш мені дружиною і помічницею. Контролюватимеш всю роботу! Руки хазяйські ох, як потрібні! Корову доїти, яйця збирати… Та й у будинку рука жіноча потрібна!

Я звісно прибираю, але жіноча рука краще! Хата без господині – це не правильно. Ти ж подивилася вже? То переїжджай давай, га? А ще незабаром весна. Город садити треба, теплиці чекають…

Коли Мар’яна приїхала додому, то задумалася.

-Так, господарство своє – це добре. Але мені воно треба?

Корів доїти, курей і гусей пасти, на городі поратися.

Та ще треба прибрати величезний будинок, обід чоловікові приготувати і сніданок, попрати, за хазяйством доглядати…

Дохід, звичайно, великий від цього бізнесу, хороший…

Але я й так непогано живу! На пенсію потім вийду, і заощадження якісь є…

Мар’яна думала два дні, але потім остаточно вирішила для себе:

-Нащо воно мені треба?! У мене хороша квартира у центрі міста, робота прибуткова, хороша зарплата!

У мене навіть дачка є невелика, де влітку сама собі хазяйка! Хочу копати город, хочу лежу, відпочиваю на природі.

Машину п’ять років тому собі купила. Куди хочу, туди і їду. Люблю подорожувати. Та за кермо сіла й поїхала!

Ввечері зустрілася вона з подругами в кафе.

-Мар’яно, давай розповідай, як тобі Олег, як господарство? – почали розпитувати вони Марʼяну. – Напевно, сподобалося тобі все?! Будеш тепер панянкою-селянкою? – сміялися подруги.

-Ой, дівчата, – почала Марʼяна. – На старості років так працювати? Картоплю, моркву садити, корів доїти! Ні! Це не для мене. Краще я залишуся сама. Відмовлюся я від Олега, не хочу за нього заміж…

Подруги переглядалися, вони думали, що Марʼяна таки поїде від них.

Раптом зателефонувала сестра.

-Ти де, сестричка? Як справи, як Олег, що вирішила? – розпитувала вона в слухавку.

-Катрусю, ти не ображайся, але я відмовлю йому. Може для когось і щастя такий чоловік роботящий, хазяйський, але мені це не потрібне.

Він в принципі не промах, не просто дружину шукає, а робітницю. Щоб дружина, офіційно, працювала на його гектарах, радувала його. Ти ж розумієш, що це мені не потрібно? Краще вже сама поживу, та мені й не нудно… Ось сидимо з дівчатами в кафе, вони тут теж розпитують.

Катя засмутилася, що її улюблена сестричка втрачає такого чоловіка, але Мар’яна сказала:

-Катрусю, прошу тебе, більше не хвилюйся за мене, і не намагайся влаштувати моє життя, будеш приставати – ображуся!

Катя твердо пообіцяла більше наречених їй не шукати.

Мар’яна написала Олегові повідомлення на телефон:

-Олеже, вибач, але зустрічі зі мною більше не шукай. У мене змінилися обставини, бажаю щастя.

Олег дзвонив кілька разів поспіль, але потім дзвінки припинилися, мабуть зрозумів, що до чого. Він чоловік розумний…

У суботу Мар’яна прокинулася, вмилася, заварила собі смачну каву, зробила бутерброд і подумала:

-Потрібно записатися на манікюр, потім до косметолога. Ще потрібно пройтися торговим центром, купити нове пальто на весну, і звичайно нову сумочку до нього.

Подзвонила доньці, поспілкувалися, потім вона відчула незвичайну легкість у собі, щастя та свободу.

-Ні, краще вже одній, ніж безкоштовною робітницею на старості років. Адже через десять років уже й пенсія. Але я ще поживу в своє задоволення.

Вона ще подумала, що обіцяла у відпустку поїхати до сина за кордон. У нього народився маленький онучок…

Ну хіба це не щастя?!