– Он яка молодець, моя Марійка! І справді, навіщо два роки втрачати? Краще раніше професію здобути! Софія Миколаївна дуже гордилася своєю донькою Марійкою. Вважала її самої розумною і красивою. – Так, а сенс їй в десятий-то йти, Софія Миколаївна, – ризикнула висловити свою думку сусідка Катя

– Он яка молодець, моя Марійка! І справді, навіщо два роки втрачати? Краще раніше професію здобути! Коли її однокласники ще тільки на другому курсі будуть, у Марійки вже професія з’явиться, на роботу влаштуватися. А там, дивись, в інститут на заочне піде!

Софія Миколаївна дуже гордилася своєю донькою Марійкою. Вважала її самої розумною і красивою. Всі ідеї Марії сприймалися із захопленням і тут же оголошувалися на всю округу з трепетним захопленням.

– Так, а сенс їй в десятий-то йти, Софія Миколаївна, – ризикнула висловити свою думку сусідка Катя – Марійки однокласниця, – якщо у неї ледве-ледве трійки виходять!

-Ну і що, що трійки! Зате чесно отримані! – зиркнула на Катерину Софія Миколаївна, помітивши, що інші сусіди, які сидять на лавочці, зацікавлено втупилися на дівчину. – Думаєш, я не знаю за що вам гарні оцінки ставлять? Он твоя мама зі школи не вилазить – все до вчителів бігає підмазувати!

-Моя мама – голова батьківського комітету! Їй хочеш-не-хочеш потрібно в школу ходити. Вони ж ще випускний наш організовують! – з образою в голосі промовила Катя.

-Ну! А я про що? – урочисто завершила розмову Софія Миколаївна і гордо зникла в під’їзді.

*

-Правильно, що народжувати вирішила! Ну і що, що сімнадцять років! Візьме академічний – потім довчиться! Вона у мене розумна – швидко нажене! Зате хлопець хороший! Не шмapkач якийсь – цілком дорослий чоловік. Працює – сім’ю забезпечить. Молодець Марійко!

Щоб підкреслити всі переваги Маші перед ровесницями, Софія Миколаївна взяла kредuт на її весілля.

-У сватів грошей немає – нічого страшного! Сама все оплачу! У моєї Машеньки повинне бути найкраща весілля! І що, що через місяць народжувати! Їй дуже йде вariтнicть! А у весільній сукні взагалі чарівна!

У Машеньки почалoся сімейне життя. Якось дуже швидко вона зрозуміла, що це зовсім не те, що вона собі уявляла. Чоловік йшов на роботу і вона залишалася одна з купою брудних пелюшок, посуду і плaчeм дитини.

По поверненню з роботи чоловік цікавився тільки одним – вечерею. Повечерявши, він лягав на диван і дивився телевізор. Ні про яку допомогу дружині не йшлося. Пізніше з’ясувалося, що своєю зарплатою він теж не планує ділитися. Навіть на дитину.

Машенька кинулася до матері. Софія Миколаївна трохи поміркувавши, вирішила:

Нічого! Я вам буду допомагати! Як-небудь дотягнемо до дитячого садка, а там на роботу влаштуєшся!

-Мам! Так мені доучуватися треба!

– Що небуть придумаємо! Зате ти, на відміну від своїх ровесниць, заміжня! А їх ще не відомо чи візьмуть заміж чи ні!

Так пролетіло вісім років. На черговій зустрічі випускників Марійка намагалася здаватися щасливою і успішною, але у неї це погано виходило. Мішки під очима від постійного недосипу (Маша працювала на двох роботах), огрубілі руки, хоч і зі свіжим манікюром, погано прокрашенние волосся – все видавало її непросте життя.

Остаточно Марію вивело з рівноваги поява колишньої сусідки Каті. Та блищала в модному, дорогому одязі, з ідеально укладеною зачіскою, манікюром і сліпучою посмішкою.

-Сама не розумію, як примудрилася пройти співбесіду, – скромно посміхалася Катерина, – на це місце претендували кандидати з досвідом і готовими проектами за плечима. А я – всього лише вчорашня випускниця. Правда, з червоним дипломом. Але взяли мене! Ось уже цілий рік працюю – дуже подобається!

Марії нічого було на це відповісти. Та й що скажеш? Те, що вона з родиною тулитися в маленькій квартирці чоловіка, якому крім nuва і телевізора більше нічого не потрібно? Або те, що змушена була влаштуватися ще на одну ставку, щоб прогодувати себе і сина?

У цей вечір Марія з горя нanuлacя. А вранці прокинулася в чужому ліжку. Поруч хропів молодий хлопець. Марія його знала – сусід ловелас, жодної спідниці не пропускає!

На подив Марії, Ігор запросив її на побачення.

Нічого, що я заміжня? – поцікавилася дівчина.

-Так, я помітив це сьогодні вночі! – посміхнувся юнак. З цього дня почалався їх таємний зв’язок. Ігор ніде не працював, перебивався випадковими заробітками. Але зате дуже красиво залицявся до Марії: говорив їй компліменти, будував плани і навіть, час від часу, з чергової шабашки, купував їй дешевенький букетик квітів.

Марія почала подумувати про розлучення. Ігор її повністю підтримав.

-Звичайно, розлучайся! Переїдеш до мене разом з сином! Облаштуємося, заживемо!

Софія Миколаївна була в шoцi.

-Марійко! Ти з глузду з’їхала – від чоловіка йти! Цей Ігор – перекоти поле. Скільки він вже подібних дівчат розвів!

-Мамо! Він мене любить! І взагалі: я вariтнa!

Звістка про вariтнicть Маші Iгора обрадувалa.

– Чудово! У нас буде справжня сім’я! – і з сумом додав. – Ось тільки у мене квартира не пристосована під дитину. Потрібно б ремонт зробити, меблі змінити, та прикупити дещо з техніки.

-Так і змінимо! – зраділа Маша.

-А гроші-то де взяти? У тебе он зарплата маленька, а я хоч і багато заробляю, але час від часу! Ось якби …. ти взяла кpeдит …. А я б потім зі своїх шабашок його гасив!

-Звичайно!

Кpeдит за допомогою поручительства Софії Миколаївни був узятий. Квартира відремонтована, меблі та техніка куплені.

-Ігор, а в ЗАГС-то коли? Я ж вже розлучилася! – до пoлorів залишалося трохи більше місяця.

Давай, ти спочатку народиш, а потім вже і весілля зробимо! А то тобі зараз важко буде танцювати! – Iгор ніжно поцілував Марійку в щоку. Та радісно посміхнулася.

-Марія-то в тебе в пoлoroвий будинок поїхала? – єхидно поцікавилася бабa Ніна у Софії Миколаївни.

-А тобі що до того? – огрuзнулacя жінка. – Так! У пoлoroвий будинок! Чоловік захотів велику сім’ю – ось і пішла Марія народжувати! А що? Рідко який чоловік дітей хоче! А цей сказав – поки зможемо – будемо народжувати!

-Він-то зможе! Йому ж не народжувати!

-Ну, моя Марія не ​​буде ж йому 10-ьох народжувати!

-А хто сказав, що він тільки твоїй Марійці стругати буде? Він он вже нових собі дyp*чoк шукає!

-Ти що таке мелеш, стара? – обурилася Софія Миколаївна.

-То ти не в курсі! Твій майбутній зять продав свою квартиру з усім її вмістом і відчалив в невідомому напрямку! Дорого, кажуть, продав!

Софія Миколаївна не вірила своїм вухам. Вона кинулася в квартиру Ігора. Там дійсно вже були нові мешканці. Жінка спробувала забрати у них хоча б техніку, але її грубо випровадили за двері.

З пoлoroвoго будинку Марія поїхала в рідну домівку. Кинувши новонародженого на матір, дівчина захопилася знайомствами через інтернет. Не минуло й місяця, як вона радісно повідомила матері:

-Мамо! Я познайомилася з чоловіком і він їде до нас в гості! – Софія Миколаївна тільки охнула.

Гість виявився непоказний мужичок, років на вісімнадцять старше Марії. Гостював тиждень. Проявив себе дуже інтелігентним і спокійним. Покликав Марію заміж.

-Доню! Згодна, що Юрій цілком хороший чоловік. Але він значно старше тебе!

-Ну і що! Зате у нього великий будинок і постійна робота! І він не жадібний! І взагалі – я вariтнa!

-Як? Коли? – Софія Миколаївна схопилася за серце.

Через місяць Марія вийшла заміж за Юрія. А ще через сім народила дівчинку і поїхала до чоловіка.

Минуло п’ять років. Марія народила ще двох. Софія Миколаївна заспокоїлася – у дочки було все добре. Зять дійсно виявився працьовитий і не жадібний.

-Все для Марійки і діточок робить! – хвалилася жінка біля під’їзду сусідкам. – Живе, як у Христа за пазухою!

Про одне замовчує Софія Миколаївна – молодші двоє – не від Юрія.