Рита йшла на пошту, щоб отримати посилку. Раптом, на лавці у парку, вона побачила свою подругу. – Ой, Рито, привіт. А ми тут з Надією про тебе згадували, – почала розмову Оля. – А чому ви мене згадували? – здивувалася Рита. – Ну як чому, твій Андрій тобі зраджує, а ти так мужньо тримаєшся, – несподівано сказала Оля. Рита стояла з широко розплющеними очима. Вона вперше чує про свого чоловіка такі подробиці, про які всі знають, а вона – ні

– Життя у кожного протікає по-різному. У когось воно сповнена щастя, любові, удачі, у когось сповнена несподіванок, а у когось нудне, буденне. Усе залежить від людини. Як розпорядишся своєю долею, таке в тебе буде життя, – так думала Рита, залишившись одна.

Вона виставила чоловіка Андрія, з яким прожила двадцять сім років, і навіть не підозрювала, що він їй зраджує.

Рита, приємна у всіх відносинах жінка, добра, симпатична, господарська, гарна мама та дружина. Єдине, що не дуже стежить за собою, трохи набрала зайвого. Повнота навіть їй личить, апетитна жінка, звичайно, можна трохи скинути. Але Рита не зациклюється на цьому, нехай буде, як є, якось ліньки їй за собою дивитися, вона почувається комфортно. За рік їй п’ятдесят.

Але що потрібно чоловікам, їх не розбереш, не зрозумієш. Начебто б усе нормально в сімейному житті, прожита половина життя, і раптом, як грім серед ясного неба, донесли їй про зради чоловіка. Причому давно зраджує, а вона ні сном, ні духом, навіть такого припустити не могла. Як собі вірила своєму благовірному, абсолютно ні до чого було причепитися.

Як завжди, вечорами після роботи вдома допомагає дружині, навіть іноді посуд вимиє, до сина разом їдуть у гості. Онука мало любить.

Тільки охолонув трохи до дружини, але вона списує на вік, Андрію п’ятдесят два, їй сорок дев’ять. У відрядження часто їде, але це по роботі він завжди їздив. Щоправда останнім часом частіше, приблизно три рази на місяць на два-три дні, але вона звикла до його відряджень.

Днями зустріла однокласницю Ольгу, добродушна та життєрадісна. Вона і зараз така, не втратила за життя свого позитиву, незважаючи на її складне сімейне життя, Чотири рази виходила заміж тільки офіційно, і рівно через два роки розлучалася. Що це було? Вона сама не може пояснити. І зараз вона самотня, заміж більше не хоче:

– Мені одній краще, ніхто мене не критикує, що хочу, те й роблю, ні під кого не підлаштовуюсь. Жодного нормального чоловіка мені не траплялося, тож я живу сама для себе, люблю сама себе.

Виглядає Ольга добре, свіжо. Струнка, спортивна, просто живчик, сміється, як і раніше.

– Ой, Рито, сто років тебе не бачила. Ми тут днями про тебе згадували з Надією. Пам’ятаєш, як вона в п’ятому класі кошеня притягла, він у неї сидів у сумці і нявкав на уроці географії? А наш географ все ніяк не міг зрозуміти, думав, що хтось із хлопців нявкає.

– Так, пам’ятаю, оце часи були веселі, добрі, наш клас завжди був дружнім. А що Надія? Як у неї справи?

– Нормально, чоловік бізнесмен, сама теж тримає перукарню. У неї там жінка-манікюрниця працює, так ось вона з твоїм Андрійом на повну крутить. Хіба ти не знаєш? Ой, вибач, я думала, ти знаєш. Адже вони давно вже зустрічаються, років зо три, напевно. Ця Катя, якщо вже вчепилася в чоловіка, то міцно. Просто ми з Надією вирішили, що ти не звертаєш на це уваги. Вони часто їдуть удвох до неї в сусіднє село, у неї там гарна хата, батьків рано не стало. Батько її будівельником працював, і собі такий будинок звів, ось там вони й зависають. Ця Катя років на десять молодша за твого Андрія, у захваті вся від нього, вся перукарня знає, коли вона зустрічається з ним, вона не приховує, може й подробиці розповісти.

Рита сиділа на лавці, і з широко розплющеними очима слухала однокласницю. Вона вперше чує про свого чоловіка такі подробиці, всі знають, а вона – ні.

– Оля, ти серйозно це мені розповідаєш? Я не можу повірити, щоб мій Андрій мав жінку на стороні. Нічого я за ним не помічаю, начебто, як завжди. Так, відрядження у нього почастішали, але я навіть і не підозрюю, які це відрядження.

– Рито, ти мені вибач, що я тобі відкрила таємницю твого чоловіка, але я правда думала, що ти знаєш. Просто не надаєш значення, є такі жінки – “нехай чоловік гуляє, додому все одно прийде”. Ми з Надією вирішили, що ти з таких, пробачаєш йому.

Рита не змогла стримати сліз, Ольга її втішала:

– Не плач, Рито, не вартують ці чоловіки наших сліз.

Але Риті було прикро і неприємно, що її чоловік вже три роки обманює її, ну добре було б раз, ну два, але три роки… А вона цього не помічає? Їй зовсім не по собі, вона навіть забула, куди прямувала перед зустріччю з однокласницею.

Ольга пішла, а вона згадала, що йшла на пошту, їй прийшло замовлення, треба його отримати. Все було, як у тумані, ледве прийшла додому і впала на диван. Думки роїлися в голові, що робити? Ніколи вона в такій ситуації не була, заспокоївшись через деякий час, прийшла до вирішення – поговорити з чоловіком, вислухати його аргументи. Може, все це не правда?

Андрій приїхав з роботи, як завжди вчасно, та повідомив, що завтра йому треба їхати у відрядження на два дні. Маргарита подивилася на нього, чоловік зазначив, що погляд у неї змінився.

– У відрядження до Каті-манікюрниці в сусіднє село? Я права?

Андрій остовпів, він не очікував, що дружина дізналася про його пригоди і розгубився. У нього все написано на обличчі:

– Як, куди, з ким? Ти з чого це взяла? – бурмотів він.

Але Рита відразу все зрозуміла, застала чоловіка зненацька. Він метушився, дивився кудись повз неї, не міг дивитись прямо в очі дружині. Потім сказав:

– Ти, що Рита, не слухай нікого, я можу й відмовитись від цього відрядження.

– Ну, давай, відмовляйся, дзвони, а я послухаю, – з іронією сказала дружина.

Звичайно Андрій не відмовився, ну куди він дзвонитиме? Поряд дружина.

Рита винесла валізу з спальні, і почала кидати його речі в неї. Андрій стояв розгублений, не знав, що робити, і куди зараз він поїде, адже він має завтра їхати до Каті.

– Забирай свої речі та йди. Щоб більше я тебе не бачила тут, це моя квартира і я не поступлюся тобі ні метра.

Андрій бачив, що Рита рішуче і впевнено виганяє його, попрямував до мами, поки до Каті не наважився. Мама Андрія, жінка похилого віку далеко за сімдесят, норовлива, Риту, невістку свою ніколи не любила. Чесно сказати, крім свого Андрійка, вона ніколи нікого не любила.

– Звичайно синку, живи в мене тут, мені буде веселіше. Я завжди знала, що твоя Ритка не порядна, це ж треба, виставити чоловіка після стількох років життя. Адже головне, була б причина. Ну подумаєш, жінку на стороні завів, так чоловіки всі такі. Вона повинна радіти, що її чоловік має успіх у жінок, а живе з нею, звичайною і непоказною.

Рита, правду кажучи, ніколи не подобалася свекрусі, та їй ніхто не подобався. Своїм подружкам по лаві біля під’їзду, завжди говорила:

– І що він знайшов у своїй Риті? Ноги короткі, набрала зайвого, син і то на неї схожий, такий же. А мій Андрій красень, ось і бігають за ним жінки.

Це звичайно її думки, кожна мама думає, що її дитина найкраща. Сусідки кивали головою, але мовчали, не підтримували, не хотілося їм із нею зв’язуватися. А вона уникала зайвої зустрічі з невісткою та онуком.

Рита залишилася сама, переживала. Важко відірвати від себе чоловіка, з яким багато чого було, все-таки він був поступливий, допомагав. їй. Але більше, звичайно, лежав на дивані після роботи. Дачі в них немає, у матері теж, нічим не займався, захоплень ніяких не було. Тому чим зайнятися чоловікові в квартирі, крім, як лежати і тиснути диван.

За тиждень у квартирі Рити відбулася кардинальна перестановка меблів. Вона давно просила чоловіка, щось поміняти у квартирі, але йому не хотілося, втомлювався на роботі. Все прибрано, перепрано, очищено до блиску. Вона окинула свою затишну квартиру, задумалася:

– А що далі? Ну на роботу, з роботи, до онука у гості. А ще що? Чим же зайнятися?

Рита купила велосипед, вирішила у вільний час кататися велодоріжками в парку, там багато хто катається. Вона раніше бачила, і їй теж хотілося, навіть Андрія привернути старалася, але він тільки посміявся з неї.

Рита живе одна, минуло вже два роки, як чоловік пішов до своєї Каті, приходив назад тричі на розмову, хоче повернутися назад. Сказав, що помилився.

– Знаєш Рита, зустрічатися одне, а жити під одним дахом, це інше, – сумно говорив Андрій.

А Рита розуміє, не кожна жінка терпітиме чоловіка на дивані, тим більше у них будинок, там треба працювати, за додому дивитися і утримувати його в порядку, А Андрій не з тих, руки у нього ростуть не звідти. Катя його теж виставила, зараз мешкає зі своєю мамою.

Свекруха навіть якось зателефонувала Риті:

– Рито, ти що собі думаєш, прийми назад Андрія, він хороший чоловік. А то знову знайде когось, і зовсім його не побачиш.

– А я і не хочу його бачити, мені без нього добре, нехай шукає, я навіть рада буду, – різко відповіла вона свекрусі.

Свекруха знову скаржиться на невістку своїм сусідкам, а ті кивають головою. Андрій лежить на дивані вечорами у мами у квартирі.

А Рита насолоджується свободою, катається на велосипеді, трохи скинула зайве, виглядає чудово, бадьоро, багато часу проводить із улюбленим онуком. Мріє, коли вийде на пенсію, повністю присвятить себе онукові, тим більше, що скоро народиться ще онука.