Оксані зателефонувала подруга Катя і напросилася в гості. Голос подруги дівчині не сподобався. – Щось знову з її Віктором, – подумала Оксана і почала варити каву. Вигляд у Каті був пригнічений.  – Що сталося, кажи! – не витримала Оксана. – Не можу більше! Завтра мали їхати на природу з Віктором, а тут цей похорон! – сумно сказала Катя. – Який похорон? – здивувалася Оксана

Увечері Оксані зателефонувала найкраща подруга Катя і напросилася в гості. Батьки були у від’їзді, і Оксана з радістю погодилася. Тільки голос подруги Оксані не сподобався. “Щось знову з її Віктором, не інакше”, – подумала Оксана і почала варити каву.

Вигляд у Каті був пригнічений. Вона дістала коробку з тістечками і вмостилася на диван з ображеним виглядом.

– Що сталося, кажи! – Не витримала Оксана і почула гірку скаргу.

– Не можу більше! Прикинь, завтра мали їхати на природу з Віктором та його друзями, а тут цей похорон!

Виявилося, що у Каті не стало бабусі, а вона Оксані нічого не говорила. Хоча, якщо чесно, Оксана знала лише одну з них, матір батька. А другу ніколи не бачила. Ось її і не стало.

Як виявилося, вона не любила батька Каті, не дозволяла її мамі виходити за нього заміж. Але мама не послухалася, і близької спорідненості не вийшло.

Але найцікавіше, що ця бабуся Галя любила свою онучку Катю. Часто обдаровувала її грошима, кілька разів возила на море, дарувала гарні подарунки. Але все одно спілкувалися вони мало. І до них у гості Галя ніколи не ходила, навіть у свята. Дивною була бабуся, одним словом.

І ось тепер сидить Катя і стогне, що доведеться на похорон іти, а Віктор, схоже, їй пропозицію збирався зробити. Але Оксані в це не вірилося. Він був якимось ненадійним, цинічним. Але цього Оксана подрузі не казала, щоб не засмучувати Катю. І все ж Оксана сказала їй:

– Катю, ну похорон бабусі і відпочинок з Віктором не порівняти за значимістю. Сама ж казала, що бабуся тебе любила…

– Та дивна вона була якась. Прийду до неї, вона сяде і дивиться на мене, як у душу. Хвилин десять ні слова не каже, а потім починає, що треба мені бути обережною, не робити дурниць. Та ну її!

Пройшов тиждень. І знову Катя подзвонила до Оксани і повідомила, що виявляється, бабуся Галя залишила їй у спадок свою квартиру з усім її вмістом. Оксана зраділа за подругу! Їй таке щастя не світить, доведеться з батьками жити, доки заміж не вийде. А їй як пощастило! Але Катя знову впала в негатив:

– Подумаєш, радість велика! Стара однокімнатна квартира, як сама бабуся, царство їй небесне! І барахла купа.

Оксані це було не зрозуміти! Своя квартира, з неї можна зробити цукерку! Відремонтувати, поступово меблі нові купити. І подруги пішли її дивитися.

Так, стан квартири був, прямо скажемо, не дуже. Старі вицвілі шпалери, жахлива кухня та сантехніка, тонкі, як із фанери, двері. Прийдеться вкластися.

– Віктор сказав, що допоможе, – заявила Катя. – Хоче прямо в’їхати сюди і почати ремонт потихеньку.

Оксані знову стало ніяково. Вона вже знала, що цей Віктор, крім Каті, зустрічається із заміжньою жінкою з її роботи. Оксана сама їх бачила разом, а потім вона хвалилася, що знайшла собі «кишенькового женишка» на десять років молодше.

Ну як таке Каті сказати? Оксана сподівалася, що він сам її тепер покине. Та ні! Але вона знову промовчала.

Перед самим ремонтом Катя попросила Оксану допомогти з розбиранням у квартирі. Викинути бабусині речі, перебрати книги, посуд. Оксана не відмовилась. “Може, наберуся сміливості розповісти про Віктора?” – Подумала вона тоді.

Провозилися подруги цілий день. Розчистили кути та завали у шафах та серванті, і справа дійшла до старого комоду, який Катя вирішила відреставрувати та залишити собі. У ньому подруги виявили кумедну скриньку, зроблену з морських черепашок, вірніше, декоровану ними.

– Ой, я пам’ятаю! Ми з бабусею на морі її купили, – радісно вигукнула Катя.

У скриньці зберігалися всякі дрібнички, буси, гудзики, дешеві сережки. Але серед усього цього була синя оксамитова коробочка. Коли Катя обережно відкрила її, подруги побачили дивовижну красиву брошку. Величезна перлина всередині золотої квітки, пелюстки якої посипані фіанітами.

Катя радісно заверещала від захоплення і приміряла брошку. Дивилася вона дивовижно.

Але після цієї знахідки у подруги почалися якісь неприємності. По-перше, вона дізналася про Віктора, точніше, про його пригоди. Вони розійшлись. Потім її скоротили на роботі. Але Катя, незважаючи ні на що, не сумувала.

Вони всім сімейством поступово відремонтували бабусину квартиру, Оксана допомагала чим могла. І нарешті Катя в’їхала туди повновладною господаркою.

Відзначили новосілля всі разом, а через тиждень Катя зателефонувала Оксані та попросила приїхати.

– Ти знаєш, – якось загадково сказала Катя, нам треба завтра, в неділю, в кіно сходити.

– Навіщо? – Запитала здивовано Оксана, але відповіді не отримала, лише обіцянка, що вона потім все пояснить.

Катя одягла чорну оксамитову сукню і прикрасила її бабусиною брошкою. Оксана на її тлі виглядала набагато скромніше, але їй здавалося, що Катя щось задумала. До того ж фільм був не найцікавіший. Оксана чекала пояснень, але до Каті не чіплялася.

Після фільму подруги пішли в кафе, та сіли за столик. І раптом почули:

– Яка у вас гарна брошка, до того ж унікальна.

Дівчата підняли голови і побачили чоловіка років сорока. Він приєднався до них із чашкою кави, і зав’язалася розмова.

Виявилося, що він приїжджий, з столиці. У їхньому місті у відрядженні. Звати його Андрій.

На вигляд дуже приємний, балакучий, але не нав’язливий. Після кафе вони пішли додому разом, і незабаром Катя повідомила Оксану, що у них з Андрійом кохання.

– Може, розкажеш, що це було? Цей похід у кіно, такий несподіваний? Це знайомство? – Запитала Оксана у подругу.

І Катя поділилася.

Відколи вона переїхала до цієї квартири, бабуся Галя їй спокою не дає. Сниться майже щоночі.

Вона сказала, що Віктор – не її людина, що з ним треба розлучитися. Катя не вірила доти, доки сама не переконалася.

Потім бабуся Галя сказала, щоб вона не шукала роботу після скорочення, це безглуздо.

Ну а потім у деталях розповіла, де онука зустріне свого нареченого. Так, саме в кіно, того дня, коли п’ятнадцяте число випаде на неділю.

– Вона попередила мене, щоб я обов’язково вдягла брошку! Говорить, що спочатку він помітить її, а потім придивиться до мене. Так і сталося! Андрій сказав, що брошка одразу впала йому в очі. І його прямо потягло до мене. Уявляєш?!

Все це було схоже на якусь казку, але Оксана бачила, яка Катя щаслива. Незабаром на тумбочці з’явився портрет молодої жінки з цією брошкою, це була її бабуся Галина в молодості.

А за півроку щаслива Катя переїхала до чоловіка у Київ, а Оксана вселилася в її квартиру за чисто символічну плату. І тут дівчині теж стали снитися чудові сни, один цікавіший за інший. Правда бабусю Галину, Оксана бачила уві сні лише раз. Вона подивилася на дівчину уважно і сказала:

– Скоро, дівчинко, дуже скоро ти знайдеш своє щастя. Залишилось зовсім трохи…

І її образ розчинився в якомусь рожевому серпанку. А Оксана чекає на обіцяне.