Наталя поверталася додому. Вікна не світилися. – Вадим ще не прийшов? – подумала дівчина. – Коханий, я вдома, – з порога вигукнула вона. Тиша. Наталя пройшла на кухню, щось не так. Дівчина відчинила дверцята шафи, речей Вадима немає і її плаття, яке днями купили. Наталя просунула руку в ящик столу, де лежали їхні заощадження: – О, Господи! І їх забрали, – подумала дівчина

Наталя переглядала сайти весільних суконь. Цього разу Вадим точно зробить їй пропозицію. Три роки разом живуть, побут налагоджений. Квартиру зібралися в іпотеку купувати, на початковий внесок накопичили.

Вадим усі дні якийсь задумливий ходить, так ласкаво дивиться, що у Наталки все всередині застигає.

Наталка недавно зайшла на кухню, він сидів у ноутбуці і розглядав кільця, Наталка мало не закричала від щастя.

Помітивши її, Вадим швидко закрив вкладку і розгублено заперебирав руками, почервонів і почав заїкатися.

Наталя бачила, яке кільце він уважно розглядає. Мрія – а не кільце, великий смарагд, квадратної форми та розсип діамантів навколо.

Правда Вадим не запам’ятав, що Наталці більше подобаються сапфіри. – Смарагди теж добре треба буде вибрати сережки в тон, треба на тому ж сайті подивитися, тихесенько. Потім купити, – думала дівчина.

Потім, коли з’являться вільні гроші, зараз вони всі відкладають на початковий внесок.

Вадим жив ідеєю купити квартиру, і Наталя вирішила теж допомагати накопичувати, разом веселіше.

Вадим так зрадів, він вважав, що до осені вже куплять квартиру, вони дивилися варіанти. Вадим дивився більше, щоб обов’язково була дитяча, навіть дві.

– Він дітей планує, як мінімум двоє, – розповідає Наталя своїй подружці Людмилі, – тому що дивиться дві дитячі щоби було.

– Нічого собі! Він тобі так і сказав?

– Ну не прямо, просто сказав, що шукати потрібно з двома дитячими, він прямо світитися весь почав, коли ми збирати почали на квартиру!

Щодня щось рахує, шукає варіанти.

– Але це дорого, Наталя!

– Ага, дорого, але Вадим планує бабусину продати квартиру ще, і що накопичимо, загалом там невеликий платіж вийде по іпотеці.

– Ой, не знаю, Наталю! Я б не змогла так довго собі відмовляти, ви ж нікуди не їздите. Ні на відпочинок, нікуди.

Мені взагалі здається що твоє матеріальне становище, ти вже подруга не ображайся, з появою Вадима у тебе погіршилося.

Ти не ображайся, не подумай ніби я із заздрощів, але все ж таки, коли ми з тобою востаннє на шопінг ходили? Якраз три роки тому, коли ти Вадима зустріла.

– Чому Люда? Ми ось з Вадимом їздили сукню мені купили

– Де? У секонді?

– Ну і що, Людо, зате воно майже нове! І фірмове.

– Добре, добре, не сперечатимуся. Дуже сподіваюся, що після весілля твій скупий Вадим виявиться просто економним, а не жмотом звичайним.

Подруга трохи, сама того не знаючи, а може й спеціально, наступила на неулюблену тему Наталі – жадібність Вадима.

Але вирішивши, що це все нісенітниця, Наталя поспішила додому.

Вікна не світилися. – Вадим ще не прийшов, чи спить? – подумала дівчина.

Наталя попереджала його, що заїде після роботи до Людмили, зазвичай Вадим був проти її пригод, як він називав зустрічі з подружкою.

А сьогодні спокійно погодився. Мабуть, сюрприз готує, вирішила Наталя, їй прямо не терпілося скоріше приїхати додому.

До того ж, він кілька разів запитав, у скільки точно вона приїде додому. Вчора Наталя, цілком випадково знайшла заповітну коробочку з кільцем і поміряла це колечко.

Воно було більше, на розмір приблизно, ну нічого, у мами є знайомий ювелір, він зменшить і все.

Помилувавшись каблучкою, Наталя поклала її на місце і стала чекати.

І ось вона йде зараз, уся в передчутті. Світло не включене, значить Вадим приготував сюрприз.

-Коханий, я вдома…

Тиша.

Наталя постояла, увімкнула світло. Поки що жодним святом і не пахло.

-Вадим

Тиша…

-Вааадим, ау. Я вдома.

Наталя пройшла на кухню, щось не так.

Пройшла в кімнату, дивно, диван стояв наче голий, чогось не вистачає. А, пледа, такого пухнастого, вони купили його нещодавно. Що це? Наталя відчинила дверцята шафи, речей Вадима немає і її плаття, яке днями купили, ну так, у секонді, але воно… фірмове.

Його теж немає… Що за…

Наталя швидко сунула руку в нижній ящик столу… Кільце… Його нема…

Вкр_али – Дійшло до Наталі. Ой мамо. Що ж робити.

Наталка почала гарячково дзвонити Вадиму. Той не бере трубки.

Вона швидко написала йому смс, що в них в квартирі хтось був, і вона викликає пол1цію. Зателефонувала татові і до пол1ції.

Вадим приїхав разом із пол1цією та татом.

– Вадим, кинулася до нього Наталка.

– Наталка, що за… навіщо пол1ція? І твій тато, – прибираючи її руки шепоче невдоволено Вадим.

– Ти що? Не розумієш? Нас обікрали! І каблучку забрали!

– Яку каблучку, Наталя? – Втомлено запитав Вадим.

– Яке кільце, – у голос запитали дільничний та тато.

– Кільце, – каже Наталя плачучи, – те яке ти мені купив, щоб пропозицію робити.

– Яке кільце, Наталя, – Вадим злісно дивиться на дівчину, – тобі наснилося чи що?

– Вас обікр_али чи ні? Наталко!

Тато суворо дивився на дівчину, дільничний також.

– Так! – У сльозах вигукнула Наталка

– Ні! Тут же сказав Вадим, і сердито глянув на Наталю.

У цей момент йому хтось зателефонував, він швидко скинув та прибрав телефон у кишеню.

– Нічого не розумію, – сказав тато, але Вадим швидко вивів його та дільничного в коридор, щось сказав і Наталя почула як закрилися вхідні двері.

Яка ж вона нерозумна, осяяло дівчину, Вадим приготував сюрприз… А вона… Все зіпсувала!

– Вадиме, пробач мені … Я така нерозумна … Весь сюрприз зіпсувала …

– Наталю, Сядь. Я тобі кажу, сядь!

– Добре-Добре!

– Наталю, я від тебе йду… Розумієш?

– Що? Як йдеш? Куди? Вадиме ти що? Ти мене розігруєш?

– Ні! Я йду від тебе до… своєї колишньої дружини. Я її люблю ти ж знаєш, що у нас дитина… Діти, — помовчавши продовжила він.

– Почекай, які діти? Адже ти сам мені сказав, що вона тобі зрадила і народила другу дитину не від тебе і чесно тобі в цьому зізналася? Та за першого ти теж вагався.

– Не смій, чуєш – він підскочив до дівчини, – не смій нічого казати. Ясно?

– Але Вадиме …

– Все, не дзвони мені, зрозуміло.

– Почекай. Це ти… Це ти все? Виніс речі? Боже мій… Який ти дріб’язковий. До речі, поверни мені гроші.

– Які?

– Які ми відкладали на початковий внесок! Там половина моя!

– Ти нічого не доведеш! До того ж грошей нема, я… купив квартиру для своєї сім’ї!

– А Кільце?

Вадим мовчки підвівся і пішов, акуратно прикривши двері.

Тато сидів у машині весь цей час, йому не сподобалося те, як дочка каже одне, а Вадим — інше.

Тож він не поїхав. Він бачив, як вийшов Вадим, сів у машину і поїхав.

Батько піднявся в квартиру до дочки і застав там Наталку, що плакала на весь голос.

Він забрав дівчину додому.

Наталя заспокоїлася. Не відразу, але все минулося, і вона вже зі сміхом згадує як мріяла про квартиру, яку вони куплять, вона народить дітей, адже Вадим хоче з двома дитячими квартиру.

Якось вона сиділа з подругою в кафе в торговому центрі, коли побачила Вадима із сім’єю.

– Дивись вона в тій сукні, із секонду, пам’ятаєш? Ми з ним купували.

– На твої гроші?

– Ага

– Ну, зате економний…

І дівчата засміялися.