– Знаєш, Марино, подруги так не роблять. Ти не приходь до нас більше, – з порогу заявила Соня, своїй подрузі. – Почекай, а що трапилося? Я в чомусь завинила перед тобою? – здивувалася Марина. – А то ти не знаєш! Розвести мене з чоловіком хочеш, і ще прикидаєшся, що нічого не розумієш! – не заспокоювалася Соня. Марина здивовано слухала подругу, не розуміючи, що відбувається

-Знаєш, Марино, подруги так не роблять. Ти не приходь до нас більше. Андрій проти, щоб ми спілкувалися.

-Почекай, я не зрозуміла, а що трапилося? Я в чомусь завинила перед тобою? Ти поясни толком, що я зробила?

-А то ти не знаєш! У сім’ю мою постійно ніс свій суєш, розвести мене з чоловіком хочеш, і ще прикидаєшся, що нічого не розумієш! Добра ж ти, подруга!

-Тааак, Приїхали. І що цього разу?

-Ти Навіщо на цьому сайті знайомств зареєструвалася, і такі відверті повідомлення писала? Нічого собі, перевірка! Та на таке будь-який чоловік клюне!

-Так ти сама мене просила твого чоловіка перевірити! Ти ж сама його анкету на цьому сайті побачила. Дивна ти, Соня. То сама просиш допомогти тобі, а потім мене ж і звинувачуєш у всіх смертних гріхах.

-Нема чого в чужу сім’ю лізти! Самі розібралися б, без твоєї допомоги. Не Андрій цю анкету створив, пожартував з нього колега, а ти зі своїми перевірками полізла.

У Соні з чоловіком завжди були натягнуті стосунки. Андрій не вирізнявся особливою вірністю, періодично ходив на ліво, а коли хтось із знайомих відкривав на це очі його дружині, пилюка стояла до стелі. Соня рвала і метала, кудала посуд, лила сльози та казала що подасть на розлучення. Андрій же, завжди знаходив купу виправдань. Всі кругом брешуть, заздрять їхньому сімейному благополуччю і міцному щастю, хочуть їх розлучити, тому й обмовляють.

-Соня, я тебе люблю, і мені крім тебе ніхто не потрібен. Ну, подумай сама, хіба я хоч раз давав тобі привід у мені сумніватися? Ну що ти! Ти подивися на них, всі ці твої добрі колеги та подруги свої сім’ї зберегти не змогли, а тепер і в нашу сім’ю намагаються влізти. Не вір нікому, кохана!

Після таких слів всі підозри Соні самі собою затихали, і вона починала спочатку обмірковувати ситуацію, а потім, природно, сумніватися в правдивості звинувачень. І справді, приводів сумніватися у своїй вірності Андрій не давав, телефон не ховав, ніхто йому не дзвонив і не писав серед ночі, з роботи чоловік приходив завжди вчасно, чужими парфумами не пах, і у вихідні нікуди з дому не йшов, хіба що на риболовлю іноді, ну або в гараж із друзями.

А Андрій, сформувавши безневинний погляд, впритул дивився на дружину, що вже сумнівалася, і продовжував впевнено мовити.

– Катя твоя – пліткарка рідкісна. Так, побачила вона у мене в машині жінку. А навіщо одразу тобі про це говорити? Та мало кого я міг підвозити? Пам’ятаєш Дашу, мою колегу з роботи? Ну, така, у віці жінка. Так от, у неї сусіди квартиру затопили того дня, так шеф мене попросив додому її відвезти, і допомогти там усунути наслідки.

-А в кафе навіщо ви з нею заїжджали?

-Соня, Ну ти цікава! Навіщо люди у кафе ходять? Ми зголодніли дуже, адже замість обіду ми воду черпали в квартирі, от і зайшли перекусити.

І Соня вірила, вірила кожному слову, адже так переконливо говорив Андрій, та й Даша, колега, при зустрічі посміхалася, і завжди дякувала Андрія за допомогу.

-Розумієш, кохана, вона ж самотня тітка, ось наш шеф і взяв над нею шефство. Їй не лише я допомагаю, всі наші хлопці нею опікуються, а нам за це премію до зарплати.

Звичайно, деякі сумніви у Соні все ж таки були, але Андрій, своїм по-дитячому чистим поглядом і ніжним поцілунком швидко ці сумніви розвіював, і Соня, забувши про все на світі, танула в обіймах коханого чоловіка до чергового скандалу, в якому Андрій знову знаходив собі виправдання.

***

Розумієш, Марино, цей телефон, він ніяк не дає мені спокою. Вдень я тримала його в руках, читала листування, і навіть побачила цю анкету, а вже ввечері телефон зник із кишені Андрія. Знаєш, я відчуваю, що він мене обманює, але поки що ніяк не можу це довести.

-Який телефон, Соня? Ти про що? Андрій телефон загубив?

-Я у нього в кишені пуховика телефон знайшла. Не його телефон. Ну, мабуть, що його, але не той, з яким він завжди ходить. Там такі листування з жінками, що волосся дибки встає! А ще анкета на сайті знайомств. Я випадково цей телефон знайшла, він на роботу в тонкій куртці пішов, а я повз шафу проходила, і почула вібрацію. Він у нього в кишені пуховика лежав, розумієш!

-Так ти його запитай, що це за телефон, які проблеми?

-Ти що! Я Андрія знаю, він скаже, що цей телефон не його, знайде купу виправдань, і я як завжди йому повірю.

-Ну не знаю. Ти ж бачила цю анкету на сайті знайомств, то й скажи йому. І взагалі, лівий телефон у кишені куртки з листуваннями, сайт знайомств, адже це вже багато про що говорить. Ти просто даремно промовчала, потрібно було вирішувати питання відразу, а не вдавати, що все добре.

Марино, так ця анкета-з його фото, але ім’я щось інше. Раптом я звинувачу його, і виявиться, що марно. Я вигадала! Ну, допоможи мені, будь ласка! Ну, тільки один раз, останній! Мені дуже потрібно вивести його на чисту воду, і тоді я точно з ним розлучуся.

-Соня, ну які ще тобі докази потрібні? Хіба анкета одруженого чоловіка на сайті знайомств не підтвердження? Який нормальний чоловік там буде реєструватися просто так? Чим я можу тобі допомогти?

-Я вже все вигадала, Марино. Тобі всього треба зареєструватися на цьому сайті знайомств, з чужим фото, познайомитися з Андрійєм, пофліртувати, домовитися про зустріч, а потім це листування скинути мені. Тоді він точно не відкрутиться, докази залізні будуть.

-Так ну, Соня. Нісенітниця повна. Розбирайтеся самі, бо ви потім помиритеся, а я крайня залишусь.

-Марино, ти-моя єдина подруга, найкраща і вірна! Якщо не ти, тоді хто мені допоможе?

Марина погодилася на умовляння подруги, і, як виявилося, дуже дарма. Коли всі докази були зібрані, вона скинула все листування Соні. Що у них там із чоловіком відбувалося, Марина не знає, тільки Соня перестала відповідати на телефонні дзвінки та смс. Марина, хвилюючись за подругу, після роботи вирішила зайти та дізнатися, як справи у Соні. Ось тут і з’ясувалося, що Соня і Андрій благополучно помирилися, а крайньої в їх сварці опинилася Марина.

Андрій як завжди знайшов собі виправдання. Всі навколо брешуть, всі погані, заздрять їхньому щастю. Телефон не його, він знайшов його в офісі, машинально поклав у кишеню і забув знайти власника. Це його колега-гуморист, вирішив так пожартувати над Андрієм, і зареєструвався на сайті із фотографією Андрія. І якщо Соня не вірить, то нехай сама зателефонує колезі, і той сам їй розповість.

Чи насправді Соня повірила в виправдання чоловіка, чи тільки вдала, але Марину у втручанні в особисте життя вона звинуватила цілком серйозно. Марина спочатку засмутилася-подруги все ж таки, а вже вдома, розповівши про цю ситуацію мамі, вона зрозуміла, яку нерозумну рія зробила, пішовши на поступки і погодившись на всю цю авантюру.

-Розумієш, доню, якими б ви подругами не були, ніколи не встрявай між подружжям. Вони помиряться, і будуть жити далі, а ти мало того, що подругу втратиш, то ще й крайньої залишишся. Вони не один рік живуть разом, і Соня знає його як облупленого, недарма стільки подруг втратила. Якщо вона беззастережно вірить чоловікові, тут нічого не вдієш, значить, їй подобається так жити.

Найцікавіше, що через пару місяців Соня спіймала Андрія, але навіть тоді він зміг виправдатися, і Соня повірила йому, а не своїм очам. З Мариною вона не спілкується, вважає, що подруга, позаздрила її щастю, спробувала зруйнувати щасливу родину.

Зараз Марина і сама розуміє, як безглуздо було погоджуватися на умовляння Соні, а тоді їй просто було шкода подругу, адже вона вважала, що якщо Соні розплющити на чоловіка очі, то все буде інакше. Помилилася Марина. Просто Соні комфортно так жити, сліпо довіряючи своєму чоловікові і не чуючи нікого навколо.