– Мамо, дивлюсь гарнітур добре тобі на кухню встав. – І не говори, дочко. Сама не очікувала, такого дорогого подарунку від Сашка. – Ми раді, що тобі сподобалося. Я не змогла приїхати,тож із запізненням, але вітаю! Тримай букетик. – Ну Дякую, дочко, порадувала. Аж цілий букетик подарувала. Добре хоч брат твій, не забуває, он які подарунки робить. – А до чого тут Сашко? – здивувалася Яна

-Мамо, ну правда, дивись як гарнітур добре тобі на кухню встав, прямо як тут і був все життя.

-І не говори, дочко. Сама не очікувала, що такий подарунок дорогий Сашко мені на день народження зробить. І доріжка прямо під колір, навіть з кухні виходити не хочу тепер, так би тут і жила.

-Мамочко, ми раді, що тобі сподобалося. Я не змогла вчасно приїхати на день народження, тож трохи із запізненням, але вітаю! Тримай запізнілий букетик. З днем народження, рідна моя!

-Ну Дякую, дочко, порадувала. Мені 62 роки виповнилося, так донечка не тільки із запізненням подарунок дарує, а ще окрім букета і не заслужила я нічого. Добре хоч Сашко, не забуває нас з батьком, он подарунки які робить! Батьку верстат деревообробний подарував, мені ось гарнітур кухонний.

-А до чого тут Сашко?

-Та при тому. Ти навіть приїхати вчасно не змогла, букет геть сунула мені і задоволена. А яка користь з букета цього? Зав’яне через 2 дні, а брат твій молодець, подарунки потрібні дарує, дорогі, і не дивись, що сім’я в нього, а про батьків не забуває.

-Мамо, взагалі-то на гарнітур ми разом складалися, я 70% від вартості внесла, а він 30%, та й доставку і складання він оплачував, і доріжку я обрала, і оплатила, він тільки привіз її до тебе.

-Яно, ну не виправдовуйся ти, я ж знаю, що у вас на роботі зараз проблеми, грошей у тебе не дуже, де б ти взяла такі кошти на подарунок? Ну не можеш нічого путнього подарувати, то хоч не вигадуй, чужі заслуги на себе не перетягуй. Квіти так квіти, і на тому дякую.

***

Яна та Сашко росли у найпростішій сільській родині. Яна була старша за Сашка на 7 років. Дівчинка з дитинства була дуже слухняною та відповідальною дитиною. Коли народився молодший брат, дитинство у Яночки автоматично закінчилося.

-Яно, йди за братом. Яна, погуляй із Сашком. Яна, переодягни, погодуй, поклади спати дитину. Яна, чому Сашко плаче? Де ти була, коли він упав ? Ти обійдешся без ляльки, ти ж велика, краще купимо Сашкові нові черевики.

Ось такі промови стали постійним супутником дитинства Яни, але дівчинка не сумувала, адже більшість сільських дітей жили так само, і були у няньках у своїх молодших братів і сестер.

Сашко виріс розпещеною і егоїстичною дитиною, яка звикла з дитинства до того, що всі його хотілки виконувалися відразу ж, у підлітковому віці відвикати від хорошого не збирався.

Хлопчик вступив до інституту, на юридичний факультет, але, провчившись 2 роки, інститут покинув, і повернувся до села, де влаштувався на роботу до місцевого магазину побутової техніки продавцем-консультантом. Сашко вже рік, як був одружений та виховував двох дітей. Звичайно, молодій сім’ї було важко, особливо у фінансовому плані, але, треба віддати Сашкові належне, він не лінувався, з радістю підміняв співробітників і не боявся підробітків.

Яна, яка з дитинства звикла працювати, навчалася у сфері туризму, а після навчання залишилася в місті, і працювала в досить престижній туристичній фірмі.

Звичайно, до мільйонних заробітків дівчині було далеко, але на цілком комфортне життя Яні вистачало. У свої 30 років дівчина поки не побудувала сім’ю, тому могла собі дозволити зі своєї зарплати відкладати суттєву частину. Яна накопичувала на перший внесок на квартиру, а поки що винаймала житло разом із колегою по роботі, за сумісництвом гарною подругою.

***

Дні народження у батьків були з різницею у місяць. У тата у червні, а у мами у липні. Яна завжди намагалася робити батькам гарні подарунки, але дарувала вона завжди не лише від себе, а й від брата. Цього разу Сашко запропонував поділити витрати, лише сказав, що багато грошей у нього немає, тому внесе лише невелику частину та сплатить доставку та складання. Яна погодилася, і ось що з цього вийшло…

Купивши гарнітур набагато дешевше, ніж було заявлено сестрі, Сашко витратився тільки на доставку, адже грошей, які скинула Яна з лишком вистачило, щоб сплатити за покупку. Але це якраз і не велика проблема. Найнеприємніше Яну чекало тоді, коли вона змогла вибратися додому.

При врученні подарунка Сашко зовсім забув згадати, що цей подарунок від них із сестрою разом, заявивши, що він одноосібний дарувальник. Яна ж, без задньої думки привітала спочатку батька, а потім маму з днем народження по телефону, і наївно запитала, чи сподобалися подарунки, на що отримала відповідь, що, звичайно, вони в захваті, і не очікували, що подарунки будуть такими дорогими.

-Та що ти, мамо, це дрібниці. Не надто дорогі, ви ж у нас із Сашком одні.

-Може для тебе це і дрібниця, а для Сашка така сума просто величезна, відповіла дівчині мама. Яна спочатку не надала цим словам значення, а правду дізналася лише коли приїхала додому у відпустку.

***

Вже у місті Яна скаржилася подрузі.

-Ти уявляєш, цей сказав, що подарунки ці від нього, а про мене і слова не сказав, наче я і не брала участі в покупці. А я ж з інтересу до того магазину зайшла, де він це все купував, і виходить, що на цей верстат для батька він лише 1 тисяч додав, а 8 тисяч я внесла, а гарнітур кухонний взагалі повністю за мій рахунок, він його ще й по знижці купити примудрився, там якась акція була, знижка. От і виходить, що я на подарунки потратилася, а гарним сином Сашко став, я і не при справах.

-Так ти б у нього в лоб прямо і запитала, що за справи такі, і навіщо він все так перевернув, що ти начебто і не дарувала нічого.

-Та ну, дрібно це все, з’ясовувати, хто дарував, хто не дарував, хто більше заплатив, а хто менше. Та й нехай у них завжди Сашко гарний, а Яна погана. Не буду я нічого говорити, просто потім подарунки сама робитиму, тільки від себе, а може тільки букетиками і обмежуватимуся. Набридло, що завжди допомагаю і батькам, і Сашку, а у відповідь тільки ще більше дай та дай, і ні слова подяки.

-Ну і дарма ти так, подруго. Я б у брата прямо при батьках запитала, де ж він у магазині так розбагатів, що такі гроші із сімейного бюджету запросто вирвати може.

-Та годі, нехай все залишиться на їхній совісті, не хочу я цих розбірок.

***

Яна не стала з’ясовувати у брата мотив його вчинку, просто одного разу в телефонній розмові запитала, чому він не згадав, що дарували разом, на що Сашко відповів.

-Та щось запарився напевно, ось просто і сказав, що вітаю.

Так, всяке буває, запарився брат, втомився, ось і подарував одноосібно.

Цього року Сашко знову запропонував Яні скинутися на подарунок. У Яни образа хоч і пройшла, але більше вскладчину нічого дарувати вона не хоче і каже, що швидше за все купуватиме подарунки одна, і даруватиме тільки від себе.

Чесно сказати, ситуація є досить неоднозначною. Напевно, якби я була на місці головної героїні, все ж таки сказала, що подарунок куплений від обох, вскладчину, а ще б наполягла щоб брат сказав правду. Але, як кажуть, скільки людей, стільки й думок. Яна вчинила зовсім інакше.